30-річний броварчанин Дмитро Косинський 2016 року приймав участь в Олімпійських іграх в далекому бразильському Ріо-де-Жанейро. Мабуть мало хто сподівався, що він зможе втрутитися в боротьбу за високі місця, крім нього і його тренера Віктора Римка. А Дмитро зумів і показав найкращий результат серед всіх представників Київщини, які виступали на Олімпіаді.
А почалося все на диво просто й випадково. Хлопчина з містечка Малин, що на Житомирщині, навіть і не думав про спорт. Просто на уроках фізкультури добре кидав м’яч. Аж тут раптом наприкінці навчального року прийшла до району телефонограма-рознарядка: необхідно виставити спортсмена на змагання з метання…. списа. Вирішили, що честь школи й району захищатиме дев’ятикласник Дмитро Косинський.
«Я ніколи навіть у вічі не бачив того списа, – згадує спортсмен. – Але вирішив спробувати. День потренувалися з фізруком – відомим малинським тренером з легкої атлетики Йосипом Кульчицьким – метати м’ячика, і я поїхав виступати. І одразу – перше місце! Тренер порадив мені вступати до Броварського вищого училища фізкультури, мовляв, у тебе є всі дані, до того ж, будеш там на повному державному забезпеченні. А я тоді жив із сесторю й бабусею, батько з нами не жив, мама – на заробітках в Італії, – особливого вибору в мене не було. Написав мамі листа, сказав, що хочу їхати вчитися, але треба, щоб зі мною був хтось із дорослих. Мама приїхала на кілька тижнів у відпустку, ми за документи – і в Бровари, на розвідку. Зустріла нас тренер Валентина Олександрівна Римко. Вона перевірила мою розтяжку, помацала плечі, ноги, запитала, як я навчаюся, чому вирішив займатися спортом, і каже: «Їдь за речами й документами. З тебе може вийти хороший спортсмен».
Через чотири роки, уже у 2008 році, розіграш Кубка України з легкоатлетичних метань завершився перемогою для Дмитра Косинського, який метнув спис на 72 метри 61 сантиметр. Це був особистий рекорд юнака і водночас надія на участь у чемпіонаті світу з легкої атлетики. І не просто участь, а майже перемогу на чемпіонаті світу серед юніорів у польському місті Бидгощ. Спочатку півроку жив у гуртожитку, але майже щодня їздив у Бровари тренуватися. Згодом йому виділили спальне місце просто в легкоатлетичному манежі, і він весь поринув у спорт, отримавши вільне відвідування в інституті. Через рік пройшов відбір у молодіжну збірну Європи, але буквально в останній день з невідомої мені причини я залишився за бортом. Дуже переживав. Та особливо розслаблятися було ніколи. Взимку 2010 року виконав норматив Майстра спорту міжнародного класу.
Згодом Дмитро разом із Олександром П’ятницею та Романом Авраменком пройшли кваліфікацію на Чемпіонат Європи в Барселоні. Але тут примхлива Фортуна відвернулася від Дмитра. В 2011 році його було звинувачено у вживанні заборонених препаратів і на два роки дискваліфіковано. В 2014 році на етапі на етапі IAAF World Challeng посів почесне четверте місце.
Для Дмитра спорт – це все життя. Він подарував йому не лише звання, славу, роботу, а й дружину – теж випускницюБВУФК. Вони разом тренувалися, їздили на збори, змагання. Але після травми коліна дівчина змушена була залишити спорт і стати масажистом-реабілітологом. борщ. У них не має свого житла, тому Дмитро Косинський їхав до Ріо із метою – стати призером найважливішим стартів чотириріччя, адже держава за призові місця виплачує преміальні і купити нарешті квартиру. Але на превеликий жаль, не вдалося. Дмитро зупинився буквально за крок від п’єдесталу посівши п’яте місце, причому з особистим рекордом – 83 м 95 см. Як для дебютанта Олімпійських ігор – досить гарний показник.
«В перших трьох спробах я метав непогано, потім почали нагадувати про себе старі травми, – розповів після завершення змагань Дмитро. – Четверту та п’яту спроби я вимучив, але на заключну вдалося зібратися. Метнув добре, але в сектор не влучив». Так що про житло доведеться на деякий час забути. А 16 листопада на засіданні Уряду прийнято Постанову «Про деякі питання заохочення спортсменів та їх тренерів за результатами ХХХІ Олімпійських ігор», відповідно до якої 55 українським спортсменам та їх тренерам буде виплачено одноразову грошову допомогу. Відповідно до Постанови встановлюється одноразова винагорода спортсменам, які зайняли четверте – шосте місця на XXXІ літніх Олімпійських іграх та їх тренерам. А саме, за четверте місце – 50 тис. гривень, п’яте місце – 35 тис. гривень, шосте місце – 25 тис. гривень. Так що Дмитро та його тренер, Віктор Римко отримали по 35 тис. гривень преміальних. На превеликий жаль згодом Дмитиро вирішив завершити свої виступи в спорті зосередитися на родині. Можливо він і не став Олімпійським чемпіоном, але своє ім’я в історію українською легкої атлетики залишив!
