Зіркова джитсерка Богдана Голуб. 2 тижні в бомбосховищі, бан коментарів про війну від топової організації та волонтерство

Дворазова чемпіонка Європи, триразовий срібний призер ЧЄ та бронзовий призер чемпіонату світу з бразильського джиу-джитсу, майстер спорту міжнародного класу Богдана Голуб в ексклюзивному інтерв’ю XSPORT.ua розповіла про те, як вона активно займається волонтерською діяльністю в Києві, як вона провела 2 тижні в бомбосховищі та захворіла, а також про те, як одна з провідних організацій світу з BJJ не хоче визнавати війну в України.

«До 24 лютого ми жили в Україні звичайним життям: складали графік на тиждень, планували зустрічі та подорожі. Особисто я мала 24 лютого вввечері їхати у тижневу відпустку в гори, кататися на сноуборді та після поїздки хотіла розпочати підготовку до своїх міжнародних змагань в складі збірної України з джиу-джитсу.

Пройшов місяць… Сноуборд до цих пір лежить запакований зі всіма речами в моїй квартирі, а кімоно ще жодного разу я не вдягала. Я встигла сильно перехворіти за цей період. Думаю, це через ночівлю в підвалі та загальний стрес від ситуації. Адже перші 2 тижні з початку повномасштабного вторгнення росіі в Україну ми з моєю сім’єю ночували в бомбосховищі Києва.

З самого початку війни росіі проти України я не мала інших варіантів як діяти. З’явився чіткий план – безпека сім’ї та допомога країні. Майже одразу я організувала на базі своїх соціальних мереж інстаграм та фейсбук збори коштів для допомоги. Спочатку мені здавалось, що можна встигати скрізь: і їжа, і екіпірування, і перевезення.

 

Питання безпеки взяв на себе мій батько, а я вирішила займатися забезпеченням для наших воїнів. Це плитоноски, бронеплити, шоломи, форма, наколінники, термо, захист для очей, вух і багато чого іншого. Кому допомагати я не довго думала. Це групи спеціального призначення, адже останні декілька років я тренувалась з цими чоловіками.

Перші дні був страх, що я нічого не тямлю в питаннях воєнного екіпірування. Але я була впевнена, що швидко навчусь. Сьогодні, за відгуками мого начальства, я вмію задати багато коректних питань продавцю окремих частин екіпірування так, що якщо ця людина просто намагається «сплавити» мені неякісний товар, то перестане виходити на зв’язок сама.

Завдяки своїм міжнародним зв’язкам як професійної атлетки, у мене є багато друзів та знайомих за кордоном. Цими знайомствами я заповнюю соціальні мережі міжнародного джиу-джитсу простору правдою про те, що відбувається в Україні. Про війну заговорили топові атлетки та атлети бразильського джиу-джитсу з різних куточків світу. Відгукнулись, звичайно, не всі, але я вдячна кожному, хто розказав про це в своїх соціальних мережах з тисячами і мільйонами фанатів.

Деякі міжнародні команди проводили семінари на підтримку нашої країни, а всі зібрані кошти вони переводили у фонди. Європейський бренд Manto, амбасадоркою якого я є з 2017-го року, також не залишилився байдужим. Вони прислали мені пакунок з необхідними медикаментами для наших воїнів. А також команда Маntо продовжують допомагати з гуманітарною допомогою для України.

Дещо, правда, мене таки змогло засмутити.

Я всю свою кар’єру в джиу-джитсу була впевнена, що мене оточують справжні чоловіки. А як же інакше: вони атлетично виглядають, тренуються, змагаються, називають себе «воїнами татамі», в деяких з них є свої команди та спортивні зали, свої бізнеси. Але як виявилось з 24 лютого 2022 року, в багатьох з них від чоловічого тільки гендер. Різні пояси бразильського джиу-джитсу (в джиу, розповім, хто не знає, 5 основних поясів: білий, синій, пурпуровий, коричневий, чорний), майстри спорту, чемпіони, які розказували про свої досягення та кричали про свою силу та мужність, повтікали хто куди: хтось на Захід України, хтось за кордон. Як сказав мій друг-колега з BJJ: «Цікаво, чи переграється карта джиу в Україні після перемоги. Чи будуть люди тренуватися у тих самих, хто втік з рідних міст і відправляє промінці добра з Заходу. Адже для кожного тренер – це опора і підтримка у всіх ситуаціях. Я радий, що в Україні є достойні приклади чорних поясів, хто залишився в своїх містах зі своїми учнями». Я його повністю підтримую.

Ми спостерігали як Олімпійський комітет та багато Федерацій різних видів спорту одие за одним виключали російських спортсменів зі списків усіх міжнародних змагань.

В бразильському джиу-джитсу виявилось не все так добре з підтримкою. Жодна з відомих Федерацій, таких як IBJJF, AJP, ADCC не тільки не промовила жодного слова в підтримку України, але і в цілому нічого про ситуацію не сказали. А ADCC на своїй сторінці в інстаграм пригрозилися заблокувати всіх, хто буде писати в коментарях до їх публікацій про російсько-українську війну. Це трапилось після того, як один з моїх джиу-друзів, який має чорний пояс, під однією з їх публікацій запитав, чи планує організація не допускати російських джитсерів до своїх змагань. Після десятків відгуків українців всі наші коментарі ADCC видалили… Єдина федерація, яка виключила рф зі своїх змагань це JJIF. Саме в цій організації я виступаю у складі збірної України з 2019-го року.

Щодо моєї сім’ї, то мій тато та мій особистий Супермен працюють над безпекою України. Батько захищає Київ. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він організував наш рідний район, а зараз виступає Керівником серед захисників там.

Мій особистий Супермен – військовий ветеран. Він працює на іншій ділянці фронту. Безмежно пишаюсь ними! Всі інші члени моєї родини допомагають мені в волонтерській роботі. Бо питання не лише в тому, щоб знайти потрібне екіпірування та зібрати на нього кошти, а треба ще розробити план безпечної логістики товарів до наших воїнів.

Зараз я думаю над питанням своєї підготовки до змагань. Адже міжнародні турніри ніхто не відміняв. Найближчі місяці мене чекають декілька важливих турнірів у складі збірної України. Щиро вірю, що у мене все вийде. Я з гордістю підійму прапор України на п’єдесталі.

За місяць повномасштабної війни ми, нажаль, вже зазнали великих втрат. Багато справжніх воїнів втрачають своє життя, захищаючи Батьківщину. Багато моїх друзів відійшли у вічність… Серце розривається за кожного загиблого захисника.

Але ми кожного з них пам’ятаємо! І ми за кожного з них помстимося! Попереду на нас чекає лише перемога! Я пишаюся кожним, хто захищає нашу Україну!

Героям Слава!»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *