Сім’я Кличків в 1985 році переїхала до Києва, а до цього жила у військовому містечку Градчани на півночі Чехословаччини. Саме в Градчанах відбувся дебютний бій Віталія Кличка. Його першим тренером з боксу став прапорщик Білоган, під керівництвом якого 13-річний юнак прозаймався 8 місяців і навіть отримав 3-й юнацький розряд. Справжнім випробуванням для боксера-початківця став поєдинок, який відбувся під час святкування дня авіації. Боксерський ринг був споруджений з підручних засобів, представляючи собою квадрат, огороджений товстими прядив’яними мотузками, які були зав’язані на вкопані в землю живцях лопат. Рефері в рингу був той же прапорщик Білоган, одягнений в чорні напрасовані штани і білу сорочку з накрохмаленим комірцем і чорним метеликом.
“Як тільки я опинився всередині рингу, мене наче підмінили, – згадував потім Віталій. – Було таке відчуття, що мої сили і вміння, якими я так пишався, перекочували до мого суперника. Швидше за все, мене бентежила натовп людей, який зібралася навколо. І, особливо, присутність батьків. Я не сприймав це як спортивне змагання. Для мене цей поєдинок був звичайною бійкою, але з заздалегідь обумовленими правилами. А при батьках битися якось не з руки. Я, звичайно ж, боксував. І, судячи з реакції глядачів, цей бій виграв. І вперше зіткнувся з суддівської несправедливістю. “Син начальника гарнізону програвати не може” – мабуть так розсудили судді. На жаль, саме син начальника гарнізону був моїм опонентом. Але свою поразку я потім компенсував на тренуваннях і в тренувальних боях – з тим же суперником”.