Збірна України з плавання має третій за кількістю доробок нагород ХVІ літнього Європейського юнацького олімпійського фестивалю, що в кінці липня проходив у Банській Бистриці. Юні українські плавці за підсумками виступів на престижному форумі в Словаччині мають в своєму активі чотири медалі: золото, срібло та дві бронзи.
Одну з них, а саме срібну нагороду, завоював 16-річний Іван Гарбарчук з Луцька. Спортсмен займається плаванням 11 років, проте буквально напередодні старту на найбільших змаганнях в своїй кар’єрі вирішив піти зі спорту. На щастя, потім він вирішив повернутись і зміг зійти на п’єдестал.
Сьогодні ми хочемо розповісти вам історію молодого плавця, який саме зараз переходить з дитячого в дорослий спорт, і вже за декілька років буде представляти Україну на найпрестижніших світових аренах. Розмову з Іваном ми і почали з того, чому він хотів завершити кар’єру.
«Напередодні підготовки до цих змагань я вирішив, що більше не буду займатися плаванням. Ось так я вирішив, мені це перестало подобатись, я втратив сенс у відвідуваннях тренувань та не бачив мотивації аби брати участь в змаганнях.
Проте згодом я трішки зібрався з думками та вирішив повернутись. І через це, якщо чесно, готуватись до Європейського юнацького олімпійського фестивалю було цікавіше, адже потрібно було набирати форму з нуля аби розраховувати хоч на якийсь результат. Ми тоді спочатку тренувались у Луцьку, на нашій базі, а потім НОК України на НОК Словаччини організували нам тижневий збір в словацькому Шаморіні, аби ми могли адаптуватись до умов та краще підготуватись. Там була вся наша команда, яка виступала в Банській Бистриці.
Напередодні старту змагань Національний олімпійський комітет подарував нам форму, в якій ми виступали. Було дуже приємно, нам вона дуже сподобалась».
У фіналі на дистанції 100 м батерфляєм Гарбарчук показав другий час, фінішувавши з особистим рекордом – 54,62. Як зізнається сам плавець, він хотів завоювати золото, адже саме з першим результатом виходив до вирішального запливу. 
«Коли я здобув срібну медаль, то спочатку розчарувався, адже розраховував на золото. В попередніх запливах та у півфіналі я був першим, обігнавши француза, який мене у фіналі випередив. Ми з тренером очікували, що він може показати гарний результат, бо на чемпіонаті Європи він завоював бронзу, що є гарним результатом.
Тому я очікував, що можу стати другим, але сподівався на перше місце. А потім, коли отримав нагороду та поспілкувався з нашою пресслужбою, обдумав все і залишився задоволеним своїм виступом».
Велику роль в цій нагороді зіграла і підтримка, яку оточуючі надавали Івану. Близькі та знайомі щиро раділи, що він повернувся в спорт та бажали успіху у Словаччині.
«В Словаччині я психологічно відчував себе по-іншому ніж на попередніх турнірах. Я відчув, що емоційно виріс і зміг налаштуватись на турнір. До того ж мене підтримували друзі, батьки, вчителі зі школи, тренери, персонал з басейну. Всі казали: «Молодець, що повернувся», всі бажали мені успіху».
Нині Іван знаходиться в рідному Луцьку, де продовжує тренувальний процес. Тренування, правда, вони з тренером Володимиром Самчуком адаптовують під воєнні реалії життя в Україні – роблять перерви під час повітряних тривог, а також змінюють графік через економію електроенергії по всій території України.
«Тренування у зв‘язку з економією електроенергії по всій країні зараз проходять в трішки зміненому режимі. Ми підлаштовуємо години тренування так, щоб можна було їх проводити у природних умовах, для того, щоб менше використовувати електроенергію.
Майже кожного дня тренуюсь по два рази. Перше тренування зранку: з 6:00 до 8:00, друге – увечері з 17:00 до 20:00. Ранкові тренування в нас проходять через день, а вечірні є завжди. Маю один вихідний – неділю».
Гарбачук зізнається, що поєднувати спортивну кар’єру з навчанням йому досить важко – часто виникають проблеми з відвідуванням занять. Він навчається у Луцькому кооперативному коледжі при Львівському торгово-економічному університеті, заняття зараз проходять онлайн і спортсмен як може старається знаходити час аби до них долучатись. В той же час спорт Іван вже сприймає як свою професію. 
«Ставлення до плавання, змінилося після перших призових місць на чемпіонатах України. А коли мене підписали в збірну України на зарплату, то саме з цього моменту на офіційному рівні воно вже і стало моєю професією».
Напередодні повномасштабного вторгнення рф в Україну плавець здобув три золоті та одну срібну медалі на зимовому чемпіонаті України серед молоді та юніорів у Дніпрі. А в квітні на змаганнях на Кіпрі Гарбарчук здобув срібло та бронзу. Розвиваючи свою кар’єру Іван не прагне повторити чи перевершити досягнення якогось видатного спортсмена. Більше того, до питання про кумира в спорті він підходить філософські.
«Я стараюсь не рівнятись ні на кого. Коли починаю дивитись на людей та порівнювати себе з ними, мені одразу стає дискомфортно. В Біблії написано «Не створи собі кумира…», тому, я стараюсь слідувати цьому принципу. Взагалі релігія посідає важливу роль у моєму житті. Зокрема, напередодні змагань ми з тренером часто їздимо до церкви».
Через масові ракетні обстріли України 10 жовтня плани юних українських плавців по змаганням змінились. Як розповідає Гарбарчук, всеукраїнський турнір, який мав відбутись на початку листопада, скоріше за все, буде скасовано. Замість нього команда планує зібратись на збір у Львові, а тоді поїхати на змагання до Чехії чи Литви.
Проте Іван живе не тільки спортом, а також полюбляє читати книжки та дивитись фільми, а також захоплюється трейдингом.
«Майже два роки я захоплююсь трейдингом. Нещодавно почав вести твіттер українською мовою на цю тему. Почав цим займатися, тому що був такий вік, мені було цікаво поринути в цю сферу. Не кидаю цю справу, через те, що маю в ній деякі успіхи, але це поки секрет».