Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Миколу Яремчука.
12 лютого під Бахмутом загинув 22-річний Микола Яремчук із Чернівців. Він пішов на фронт добровольцем у листопаді після свого старшого брата. До війни Микола займався карате й працював тренером, на фронті був командиром взводу десантників. 17 лютого тіло військового зустріли у Чернівцях.
Хлопець з дитинства займався карате, був учасником та призером міжнародних змагань, мав чорний пояс. Закінчив факультет фізичної культури та працював тренером.
«Майже всюди він був на п’єдесталі, і найбільше його досягнення – це срібний призер на чемпіонаті України серед юніорів у 2006 році, кандидат у збірну. Микола починав працювати в клубі і як тренер з усіма дітьми находив спільну мову», – каже тренер із карате Святослав Сідлярчук.
Спортивну кар’єру Миколи спершу перервала пандемія коронавіруса, під час якої хлопець зосередився на тренерській діяльності.
Влітку минулого року Микола закінчив навчання у Чернівецькому національному університеті. 1 листопада пішов до центру комплектування. Спочатку був на навчаннях. У цей час старший брат Павло воював на Миколаївському напрямку. Вони підтримували зв’язок.
Захисник був сапером у 80-й десантно-штурмовій бригаді. Батьки кажуть, що він пішов добровольцем, бо до війська у перші дні повномасштабного вторгнення пішов його старший брат Павло.
Згодом роту Миколу направили на Бахмутський напрямок.
Батько пригадує, що останніми словами, які полеглий син писав йому, були: «Тату, я готовий на всі 100».
Хлопець планував одружитись. Мама вишивала йому сорочку на весілля.
«У Миколи була дівчина, мала зараз їхати. Я вишивала сорочку, чорну, з тризубцем, як він захотів. Не встигла… І все. Не встигла», – каже матір загиблого.