В 1965 році дебютував у Верховині з Ужгорода. В 1966 році, не бажаючи проходити військову службу в львівському СКА, перейшов до вінницького Локомотива. В 1968—1970 роках грав за Чорноморець з Одеси, у складі якого двічі (1969, 1970) входив в списки найкращих футболістів УРСР.
Будучи гравцем одеської команди почав притягуватися до матчів олімпійської збірної СРСР, зігравши в 1969 році в її складі в 11-ти неофіційних матчах. В кінці 1970 року перейшов до київського Динамо, де виступав до завершення кар’єри. З київським клубом став 4-разовим чемпіоном СРСР, володарем Кубка Кубків та Суперкубка Європи 1975 року.
В 1971 році зіграв три матчі у складі олімпійської збірної СРСР, в 1975—1976 роках — 15 матчів за головну збірну.
Після завершення футбольної кар’єри в 1979 році закінчив Вищу школу МВС, потім працював в Академії МВС, отримав звання полковника міліції.
Зараз — начальник кафедри, доцент національної академії внутрішніх справ України, голова комітету з питань проведення змагань і справедливої гри, контрольно-дисциплінарного комітету Федерації футболу України.