28 червня народилася українська тенісистка, друга ракетка України (2023 рік) Марта Костюк. Очевидно, киянка ще не виправдала видані їй аванси, й, напевне, власні очікування, однак їй усього 21.
Тенісистка ще з юного віку відома своєю принциповістю, громадянською позицією (можливо, її народження на День Конституції не просто збіг обставин) і гострим слівцем.
Правила життя Марти Костюк
“Домінуй, володарюй, принижуй”, – мій ігровий стиль.
Професійна кар’єра тенісистки змушує відмовлятися від того, що властиво дитинству. Цього прекрасного часу, коли ти щасливий і в тебе немає ніяких проблем. У тенісисток дуже багато обов’язків, ми стикаємося з серйозним тиском. Це складно, але мені вдається впоратися
Йти у політику в мене думок не виникало. Вважаю, що я принесу більше користі, як незалежний представник нашої країни. У своїй сфері я буду більш корисною, ніж в політиці.
Скільки коштує годинний урок від Світоліної? А я отримала його безкоштовно. Чи були у мене шанси? Так, проте я думала, що вона – неймовірна, що вона – бог. І нічого не змогла з цим зробити (після поразки від Еліни Світоліної у третьому колі Australian Open-2018. – ред.).
Коли я граю проти сильних гравців (мова про топ-5 світового рейтингу. – ред), то не вірю, що можу їх подолати.
Патріотизм – це позиція душі. Для мене багато значить патріотизм. Для мене честь представляти свою країну на змаганнях. Люблю, коли звучить наш гімн, завжди сльози навертаються на очі.
Я завжди буду дотримуватись власної думки. На жаль, у нас багато “патріотів” на словах, але не на ділі.
Я дуже люблю виступати під нашим прапором, люблю представляти Україну у світі. Я пишаюся своєю країною, вона значить для мене дуже багато, але для багатьох вона ще достатньо не відома, тому мені особливо подобається її відкривати та представляти. Це велика гордість і честь для мене”,
Не знаю чому, але в дитинстві вболівала за Надаля, кожного року іспанець грав у фіналі Roland Garros проти Роджера Федерера, але потім зустріла Джоковича…
Я хотіла вийти заміж за Новака Джоковича. Думаю, що він в курсі. Тому що у сербській пресі була замітка про те, що 13-річна українка мріє вийти заміж за Джоковича. У нас із ним різниця у віці – 15 років. У моїх батьків – 18, так що 15 для мене – це не суттєво.
Добре, що я знаю Роджера Федерера. Коли ми зустрічаємося, то завжди вітаємося. Коли Іван Любичич (тренер Федерера, який також консультує українку. – ред.) спостерігає за моїми матчами, то Роджер потім питає, як у мене пройшла гра.
Федерер – геній, але і в його грі є недоліки. Ногами недопрацьовує. Уболівальники цього не помічають просто.
Жоден російський гравець не прийшов, щоб побачити мене. Ніхто з них не сказав, що вони шкодують, що їхня країна робить із моєю…
Кажуть, що важка праця винагороджується. Тому я не думаю про свої перемоги, як про чарівну казку, диво.
Була пропозиція грати в росії (до повномасштабного вторгнення. – ред.), але я відмовилася. І поки на сході будуть бойові дії я вважаю недоречним брати участь у змаганнях, які проводять у росії.
Я дуже вдячна спадам, які у мене були. Завдяки ним я стала сильнішою і багато чого дізналася. Рада, що вчуся на помилках, які раніше допускала. У мене була втома фізична і моральна. Мені здається, це найскладніша форма спаду. Без нього ніяк. Всі знали, що він буде, але ніхто не знав, наскільки сильний. Не знаю, грала б я в теніс, якби не вигравала. Але все життя складалося, що я виграю і йду швидше, ніж інші в моєму віці.
Громадяни росії з радістю пожертвують мільйонами життів, щоб уникнути поразки. Вони категорично відкидають її, але я впевнена, що вони програють.
російські гравці дивуються, чому ми їм не посміхаємося: “Адже ми не зробили нічого поганого. Ми не хочемо війни”. Наче ми її хочемо. Вони не кажуть нічого поганого, але й нічого хорошого теж не кажуть.
У жодного тенісиста немає 100% підтримки у своїй країні. Навіть Роджера Федерера та Стена Ваврінку засуджували у Швейцарії. На жаль, і до мене доходять прояви українського гейтерства, що ранить найсильніше. З іншого боку, я отримала багато привітань після свого успіху в Остіні.
Я можу не вітатися з деякими гравцями (мова про росіян і білорусів. – ред.), але я ні до кого не підходила, ні з ким не розмовляла. Можливо, вважається, що я сію ненависть, просто перебуваючи в роздягальні. Я не знаю, що люди вигадують. Очевидно, що є напруга, ми не друзі, зараз ми в стані війни.
Я одразу попередила, що не буду тиснути руку (росіянам і білорусам. – ред.), не буду робити фото, тому вони були до цього готові – для них це не стало сюрпризом (крім аріни сабаленка, яка увесь час влаштовує дешеве шоу після матчів з українками – ред.).
Всім уболівальникам на трибунах і тим, хто дивився матч, особливо в Україні, я хочу сказати: “Слава Україні!”
Я не змінилася щодо того, що відбувається в Україні та в турі. Той, хто висловлюється проти війни, має повне право бути в турі, але той, хто цього не робить…
Я не хотіла б жити в країні, яка не дозволяє мені висловлюватися, яка не дозволяє мені жити своїм життям, яка хоче, щоб моя сім’я була в небезпеці через мої дії. Ось чому ми намагаємося змусити їх (росіян. – ред.) висловитись у будь-якому разі.
Україні потрібен мир і свобода, за які ми зараз вмираємо. Не гроші!
Що стосується моїх відносин із російським тенісистом, то ми давно розійшлись. У кінці минулого року я почала зустрічатись зі ще одним представником росії, а на момент початку війни ми навіть були разом. Але для мене одразу стало зрозуміло, що ці стосунки не можуть існувати. І через тиждень ми розійшлись.
Мені потрібно багато часу, щоб подолати психологічну травму навіть після закінчення війни.
Вчимо й переходимо на рідну українську, щоб раптово не стати “соотєчествєнніком”
Мені боляче, що жоден російський гравець не прийшов, щоб побачити мене. Ніхто з них не сказав, що вони шкодують, що їхня країна робить із моєю…
Ми, українські тенісистки, дуже здивовані та незадоволені відсутністю будь-якої реакції на ситуацію в нашій батьківщині. Особливо дивно спостерігати за цим, згадуючи, якою оперативною, адекватною та сміливою була позиція WTA у питаннях соціальної несправедливості та сексуальних домагань.