Свою професійну боксерську кар’єру Віталій та Володимир Клички розпочали в Європі. Восени 1996 року українці підписали контракт із розташованою в Гамбурзі німецькою компанією Універсум Бокс Промоушн. Але ще за три місяці до цього на запрошення Дона Кінга відвідали США та провели переговори з найбільш відомим промоутером в світі. Кінг якраз перебував на гребені хвилі у цьому бізнесі. У “стайні” Дона знаходилися найвідоміші боксери того часу, включаючи Майка Тайсона.
Але 20-річний Володимир Кличко був одним з претендентів на перемогу в Олімпійських іграх в Атланті, а його старший брат Віталій за рік до цього дійшов до фіналу чемпіонату світу, який проходив в Берліні. Українці були справжньою перлиною боксерського трансферного ринку, тож бажання Кінга підписати братів виглядало цілком логічним. Дон запросив Віталія та Володимира на боксерське шоу, яке проходило в MGM Grand Garden Arena в Лас-Вегасі, де головним боєм був поединок Майка Тайсона з Брюсом Селдоном. Майк нокаутував Брюса вже в першому раунді і заробив за 109 секунд бою гонорар у розмірі 15 мільйонів доларів. Брюсу дісталися 5 мільйонів доларів. Після шоу Дон Кінг запросив українців до себе в гості, де і запропонував підписати контракти.
Фінансові умови були напрочуд привабливими, – зізнавався в розмові з Максимом Розенко Віталій Кличко. – Брату було запропоновано контракт на 5 мільйонів доларів. Але, мабуть, інтуїція допомогла нам прийняти правильне рішення. Ми розуміли, що Кінг, якщо йому це буде вигідно, не вагаючись пожертвує нашими боксерськими кар’єрами. У нього був тільки один друг, якого зображено на зеленому папірці – його звуть Франклін. З людськими ж якостями у Дона завжди було не дуже. Хоча потрібно віддати належне його акторським здібностям. Тож, знаючи методи роботи Кінга,ми відмовилися від цих привабливих пропозицій. Після цього наші з Володимиром успіхи в рингу чомусь не давали йому спокійно спати ночами. Принаймні, таке враження у мене склалося.
Вже в 2003 році брати заснували в США компанію K2 Promotion, а через чотири роки в Німеччині компанію Klitschko Management Group (KMG), які займалися організацією та промоушіном їх боїв (К2 в США, KMG – в Європі). Починаючи з цього періоду, українці за свої виступи в рингу та завдяки потужним рекламним контрактам заробили десятки мільйонів доларів. І цілком позбулися залежності від промоутерів, адже самі володіли правами на власні бою. В підсумку брати Клички стали справжніми світовими легендами боксу та були включені в Міжнародний зал спортивної слави.
Але це ще не кінець цій історії. В травні 2010 року екс-чемпіон світу львів’янин Андрій Котельник підписав 3-річний контракт на 6 боїв з Доном Кінгом. Дон навіть прилетів До міста Лева. Але в підсумку Кінг організував Котельнику лише один бій з Девоном Александером, в якому українця нахабно засудили. Після цього американський промоутер, який на той час вже растратив левову частину свого впливу на світовий професійний бокс, складається враження, просто забув про існування українця. Свій останній бій 36-річний Котельник провів на Львів Арені в жовтні 2014 року – вже після завершення терміну контракту з Доном Кінгом.
Максим Розенко, Чемпіон