Фігуристка Галина Гржибовська є першою та єдиною представницею України, якій вдалося свого часу виграти чемпіонат СРСР. І дарма, що вона народилася в Москві – справжньою домівкою став саме Київ, де Галина була солісткою балету на льоду, потрапила в кіно, знайшла кохання, а потім виховала цілу плеяду чемпіонів на чолі з Оленою Савченко та Тетяною Волосожар уже під прізвищем Кухар.
З нагоди початку чемпіонату Європи з фігурного катання у Каунасі ми згадали історію легендарної наставниці, яка виховала чемпіонок для Німеччини та Росії. Одного разу Кухар виїжджала на Олімпіаду як учасниця і двічі – у ролі тренера. У Солт-Лейк-Сіті-2002 та Турині-2006 більшість збірної України було складено з її учнів.
ПЕРША НА ОЛІМПІАДІ. Галина Гржибовська народилася 12 липня 1951 року у Москві. Починала тренуватись на стадіоні юних піонерів, у масовій групі у Світлани Мозер. На тій самій ковзанці починали такі відомі фігуристи, як олімпійські чемпіони Олексій Уланов та Людмила Пахомова.
Згодом талант Галини помітила Тетяна Толмачова, яка забрала дівчинку до себе. А перший успіх прийшов до Гржибовської досить рано за мірками свого часу: 1966 року 15-річна фігуристка стала срібною призеркою першості СРСР, а 1968-го перший і єдиний раз виграла чемпіонат Союзу, чого не вдавалося жодній представниці України в жіночому одиночному катанні.
1968 року в Греноблі Гржибовська разом з Оленою Щегловою стали першими радянськими одиночницями, які взяли участь в Олімпійських іграх. У Франції 16-річна Галина була наймолодшою у збірній і виступила дуже скромно, посівши підсумкове 16 місце. Хоча могла бути й вищою, адже у довільній програмі показала 11-й прокат. Однак до цього провалила обов’язкові фігури – лише 24 результат.
“Галина Гржибовська каталася більш м’яко, лірично, але часто зривала стрибки. У виконанні Гржибовської мені запам’ятався проникливий показовий танець під пісню “Ніжність” у виконанні Майї Кристалінської, з гарними корабликами та обертаннями”, – згадувала спортивна блогерка Лариса Марініч.
ПАНІЧНИЙ ЖАХ. 1969 року Галина стала срібною медалісткою чемпіонату СРСР, проте тренування їй давалися дуже важко через авторитарний стиль свого уславленого тренера Станіслава Жука, який у різні роки працював з Іриною Родніною та Олексієм Улановим, Катериною Гордєєвою та Сергієм Гриньковим. Це був талановитий, але водночас жорсткий наставник, з яким могли спрацюватись далеко не всі.
Жук взяв Галину до своєї групи після Олімпіади в Греноблі: “Потрапити до нього вважалося величезним успіхом. Розумом я це розуміла, але тренуватися там не змогла. Як будь-який фанатик, він був дуже авторитарною людиною – на тренуваннях принижував учнів, пригнічував волю. Можливо, якби я потрапила до нього років у 12, то звикла б, а так… Я відчувала просто панічний жах перед Жуком. Від одного його голосу в мене починали тремтіти руки і ноги. Яке тут зростання майстерності!”
Кухар визнає, що Жук був геніальним фахівцем, але продуктом своєї епохи, і сьогодні його методи роботи зі спортсменами були б неприйнятними. Зрештою, фігуристка не витримала і пішла з його групи, а незабаром і зі спорту.
“Зі спортом я зав’язала з відчаю. Так, з Жуком було важко. Але і без нього теж. Я спробувала займатися з одним тренером, з іншим, проте не вистачало фантазії та вимогливості Жука – це вже був зовсім інший рівень. Можна сказати, я пішла досить безславно. Шкода було. Але в балеті на льоду мені вдавалося все – будь-які партії. Балет виявився моєю справою”, – пізніше зізнавалася спортсменка.
КАРМЕН НА ЛЬОДУ. Після закінчення кар’єри у спорті Галина Гржибовська, яка пізніше взяла прізвище чоловіка Кухар, переїхала до Києва і протягом 23 років була солісткою Українського художньо-спортивного ансамблю “Балет на льоду”. Молодій примі одразу запропонували зарплату в 250 рублів.
“Оскільки артисти кордебалету, які жили з нею в одній квартирі, отримували по 70-90 рублів, то Галя вирішила, що готувати вечерю на всіх – її прямий обов’язок. Тим більше, що мама навчила її це робити дуже смачно, включаючи улюблені татом блюда польської кухні. Не дивно, що невдовзі Гржибовська стала улюбленицею колективу. І коли вона отримувала однокімнатну квартиру на Лісовому масиві, новосілля відзначало понад сто гостей”, – писала Ніна Сотник у тижневику “Спорт-ревю”.
“Найбільше я любила “Ніч перед Різдвом”, де “катала” дві партії – Снігуроньки та Купави. Образи зовсім різні, але мені подобалися обидва. Була ще розкішна програма “Кармен”, з якою ми відвідали багато країн. Але не така камерна “Кармен” із Майєю Плісецькою, а масовий, гарний балет, який завжди приймали на ура”, – розповідала Кухар УМ.
Галина Владиславівна зазначала, що тоді у них підібралися класні солісти: “Боголюбов з його зовнішністю – блакитні очі, блондин; Курашвілі – блискучий спортсмен, пластичний, красивий, з яскравими грузинськими рисами обличчя. Він чудово підходив на роль тореадора. Кордебалет був також розкішний – зал вставав”.
“Взагалі було багато цікавих ролей. І Солоху я ще катала зовсім юною дівчиною. Але відчувала партію і проблем не виникало. Час не марнувала, але він так швидко промайнув…”, – зізнавалася фігуристка, яка з балетом встигла об’їхати весь світ і стала заслуженою артисткою УРСР.
Під час виступів у балеті на льоду Кухар зіграла головну роль у художньому фільмі “Запрошення до танцю”, що його зняв Володимир Савельєв на кіностудія ім. Довженка 1977 року.
“МАМА” ЧЕМПІОНОК. Завершивши кар’єру в балеті на льоду, Кухарь стала тренером. І дуже успішним. Працювала з чемпіоном Європи Дмитром Дмитренком і з дитинства виховувала майбутніх олімпійських чемпіонок у парному катанні Альону Савченко та Тетяну Волосожар.
“Альонка взагалі вперше встала в пару під моїм керівництвом. У далекому тисяча дев’ятсот вже і не згадаю якому точно році підійшла до мене і сказала: “Не хочу кататися сама”. Спочатку тренувалася з Дмитром Баєнком, а потім я поставила її в пару з більш досвідченим Станіславом Морозовим, і вони виграли юніорський чемпіонат світу. Альона у свій час навіть жила в мене вдома…”, – розповідала Кухар.
Але, на жаль, через кризу в українському фігурному катанні, яка почала посилюватися у 2000-х, вихованці Галини Владиславівни все частіше змінювали громадянство і йшли від неї до інших наставників. Альона Савченко обрала Німеччину, під прапором якої виграла десятки титулів на чолі із олімпійським “золотом” 2018 року.
Тетяна Волосожар стала росіянкою і у парі зі своїм майбутнім чоловіком Максимом Траньковим взяла “золото” ОІ-2014. А Олексій Биченко, якому перекривали кисень в Україні, став призером чемпіонату Європи під прапором Ізраїлю.
Коли стало відомо, що для зведення інфраструктури до футбольного Євро-2012 потрібно зносити київську “Крижинку”, де тренувала Кухар, наставниця збиралася на заслужений відпочинок.
“Піду няньчити онуків, приділятиму більше уваги чоловікові та дітям. Працювати за кордоном? Починати все спочатку можна років у тридцять, від сили в сорок. А не зараз, коли в мене прекрасна сім’я, всі умови для життя. Зрештою, тут я вдома”, – розповідала Кухар.
Але згодом розлучитися із фігурним катанням так і не змогла. Довгий час працювала позаштатним наставником на арені “Льодограй” у Богуславі, Київській області. “Я не є офіційним тренером, я просто приїжджаю допомагати тренувати дітей”, – розповідала наставниця у 2019 році, підставивши плече своїй колишній учениці Олександрі Горовій.
СВЕКРУХА ЗІРКИ БАЛЕТУ. 1999 року у київському видавництві “Грот” вийшла книга Кухар “І лід, і сльози, і любов…”, де вона розповідала про гастролі Київського балету на льоду за кордоном та про людей, з яким її зводила доля у цих поїздках. А пізніше зізналася, що завдяки балету познайомилася зі своїм другим чоловіком Георгієм.
“У свій час Київський балет на льоду славився у всьому світі. Багато хто навіть ставив його вище за Московський і Ленінградський. На Заході нічого подібного не було і немає. Тамтешні льодові ревю – це барвисті шоу. У наших же спектаклях була справжня драматургія. У нас була і класика, і сучасні постановки, і балети на українську тематику – “Тіні забутих предків”, “Про що плакала верба”… Цей колектив дорогий мені ще й тому, що там я зустріла свого коханого чоловіка, з яким ми живемо душа в душу вже майже 30 років. Георгій працював у нас головним інженером, забезпечував артистів льодом”, – згадувала пізніше Галина Владиславівна.
Також відомо, що колишньою невісткою наставниці є відома українська балерина та суддя “Танців із зірками” Катерина Кухар.
Син Галина Владиславівни був першим чоловіком прими: “Вже в театрі, куди прийшла працювати, зустріла того, хто став моїм першим чоловіком. Я тільки починала, а він саме йшов з театру. Це був той випадок, коли батьки змусили сина закінчити училище а сам він ненавидів балет і врешті-решт вибрав собі інший шлях – бізнес”.
За словами Катерини, вона надто любила чоловіка і душила своєю турботою та прихильністю, а він намагався забрати її з балету. І в якийсь момент вони просто зрозуміли, що йдуть різними шляхами. Пара розлучилася, коли балерина була вагітна. Проте бабуся Галина Кухар обожнює свого онука Тимура та проводила з ним дуже багато часу, коли хлопчик був маленьким.
Дуже теплі стосунки склалися у Галини Владиславівни з Катериною. У скрутні часи наставниця завжди підтримувала балерину, яка залишила собі прізвище Кухар.