Боєць 4-ї бригади батальйону “Свобода” Нацгвардії України Володимир із позивним “Гуп” згадав, як напередодні 2023 року під час боїв поблизу Курдюмівки рятував своїх побратимів, у бліндаж до яких залетів снаряд. Захисник, який до повномасштабної війни з РФ працював персональним тренером із фітнесу та грав у американський футбол, спочатку трохи розгубився, але зумів надати допомогу пораненим й уникнути снайперської кулі.
Для проєкту “Епізоди війни” Володимир згадав події 31 грудня 2022 року під Бахмутом, споруду поблизу водокачки, біля якої постійно терлися російські окупанти, і страшний момент прильоту по своїх.
“Тоді ми з хлопцями були у піхоті. Це був 4-й день бойового виходу на позиції. Стоїмо з побратимом на СПшці і спостерігаємо, як працює наша вогнева підтримка. Ну як спостерігаємо. Просто чуємо свист гармат у бік ворога. Тиші там майже не було у той день”, – розповів “Гуп”.
“І ось раптом все затихло хвилин на 10. Нам передають по рації, що у під*рів втрати, мінуснули двох їхніх командирів (один – “200-й”, один – “300-й”). Ми зраділи, оскільки це один із найкращих подарунків на Новий рік. Але після ще тривалішої тиші наші позиції почали розбирати з АГС та міномета. Один зі снарядів залетів у бліндаж, де перебували наші брати”, – згадав захисник.
Володимир зізнався, що у той момент не розумів, що і як потрібно робити, оскільки ще мав мало досвіду і, звичайно, почалась паніка.
“Але ноги йдуть, а руки роблять, дякуючи нашим хлопцям, які були поряд. Хоча на той момент усі були “зелені”, бо це були перші бойові виходи після КМБ, але ніхто не впав у ступор. У нас було тоді 3 – “300-х”, з яких два – тяжких. Спільними зусиллями накинули турнікети та бандажі та з побратимами дотягли поранених до евакуації. Це було геть не просто. Відстань була не сильно велика, але хлопці були тяжкі не тільки за пораненням, але й за вагою”, – розповів “Гуп”.
На щастя, евакуація тоді приїхала дуже швидко, а медичний персонал оперативно та професійно надав допомогу хлопцям.
“Коли була евакуація, у нас на двох СП було лише по одному воїну, які тримали тоді оборону. Оскільки людей для всього того не вистачало, перенести важких поранених допомагав хлопчина з контузією. Я пам’ятаю, як дивився на нього, а він був увесь блідий і дуже погано почувався”, – згадав тренер.
“Коли ми повертались з евакуації, по нас із братиками працював під*рський снайпер. Проте нам дуже пощастило, що він був, напевно, якийсь косоокий, і все лягало мимо. Було чутно тільки свист куль. Ми дійшли до своїх позицій для продовження виконання завдань. А хлопців, яких витягли, врятували лікарі”, – закінчив історію захисник.
