Інтерв’ю Спорт 24 з Іваном Пекліним, першим українцем, який виграв гонку Формули-4.
Іван Пеклін ще в 16 років став наймолодшим чемпіоном країни з картингу KZ-2, а у 18 першим з українців виграв гонку Формули-4. Пеклін продовжує прославляти нашу державу в топових чемпіонатах світу та вже підкорює нові вершини.
Іван ексклюзивно для Спорт 24 розповів про новий контракт, пригадав торішні здобутки у непростому чемпіонаті та поміркував щодо культури автоспорту в Україні.
– Розкажи, будь ласка, про сезон-2024.
– Цього року я виступатиму в GTC Race. Це престижний чемпіонат кузовних гонок в Німеччині. Тут виступають машини класу GT3, GT4 та GTX. Наразі я переходжу з GT4 в GT3, тобто в найшвидший та найпотужніший клас. Буду виступати з командою Land Motorsport на Audi R8 LMS GT3 EVO 2 разом з іншим українцем Костянтином Гуцулом.
Land Motorsport – одна з найвідоміших та найтитулованіших команд Audi Sport. Всі пілоти Audi Sport їздили тут. І вони підписали мене.
– Які очікування та плани на поточний сезон?
– Ми їдемо з дуже сильною та професійною командою, яка виростила не одного заводського пілота та не одного чемпіона. У них багато досвіду в змаганнях вищого рівня GT. У нас чудова програма та багато тестових днів.
Мої очікування – це 100% топ-3 змагань, але, звичайно ж, працюватиму на чемпіонство. Впевнений, що все буде чудово. Всі карти в руках.
– Щодо минулого сезону. Він виявився досить складним, ти опинився дещо нижче класом. Як тобі така боротьба?
– Дійсно, у 2021-му я їздив у GT3 класі – найпрестижніших гонках кузовних машин, але вже у 2022-му, зі зрозумілих причин, все “накрилося мідним тазом”. Ближче до весни 2023-го зрозумів, що бюджету на GT3 гонки, на жаль, немає. Втім, обов’язково потрібно щось шукати та їхати.
Потрапити з GT3 в GT4 – це своєрідний крок назад, але ти все одно виступаєш, ти на виду. Є якісь результати, перемоги, досвід, боротьба. Коли випадаєш з гонок та сидиш вдома – втрачається рівень, тому я поїхав GT4. Був близький до підписання у GT4 Europe, але не склалося.
Важливо, коли вибираєш з ким їхати, звертати увагу саме на команду, наскільки вони професійні. Далі – на бренд. А також важливо потрапити в машину №1 в команді, адже всі виступають з 2-5 авто. На топ-машину, до прикладу, встановлюють нові запчастини. Потім їх знімають і прикріплюють на 2-гу, потім на 3-тю, а далі в смітник. Тож важливо обрати хорошу команду, де ти будеш №1. Можливо не таку вже й імениту, але краще бути головою в мухи, ніж хвостом у слона.
Тому я обирав довго. Потім дізнався про чемпіонат GTC. Організатором була подружня пара і виявилося, що дружина із Чернігова. Вона вже 20 років живе в Німеччині. Я написав їй англійською. Коли ми з нею почали спілкуватися, вона розповіла, що побачивши прізвище “Пеклін”, почала перевіряти. Сказала, що якби я був “рускім”, то навіть не відповіла б. Це честь. Вона розповіла про чемпіонат і мені сподобалося.
Я зупинився на Audi, команді з величезною історією. Завжди прислухаюся до внутрішніх відчуттів, до “чуйки пілота”. Вони переглянули мої попередні результати й у підсумку я опинився у першій машині, як найшвидший пілот команди.
У GT4 набагато важчі машини, вони ніби напівгоночні, напівдорожні. У формулі, картингу ти не думаєш, як обережно потрібно їхати, щоб зберегти гуму і гальма, адже головне – швидкість. Тож я з таким настроєм і прийшов у цей чемпіонат. Та вже на першій гонці в мене за 15 хвилин закінчилися гальма. Відповідно машина не гальмувала, не повертала, не розганялася. Тож у підсумку я фінішував там, звідки ж і стартував.
Вже на другому етапі я розпочав 5-м, вийшов на 4-те місце, потім 3-тя машина зійшла і я зайняв її позицію, але на останньому колі в боротьбі з Toyota Supra “підковзнувся” і фінішував 4-м. Дуже важкий момент був. Рідко за мою кар’єру були гонки, в яких я програв через власну помилку. Найчастіше це аварія, “здох” мотор, інший пілот розбив машину чи ще щось. Та тут саме я схибив. Декілька днів провів на самоті, гуляв біля річки, налаштовувався, а потім ще більше тренувався.
Третій етап в Нюрбурзі чудово починався, але мене все ж вибили. І знову Toyota Supra. І вже на 4-му етапі у своїй гонці я зробив третю кваліфікацію. У першому повороті виїхав P1, і знаючи, що в мене немає темпу, 30 хвилин крив Porsche та Mercedes. Ніхто не зміг мене “схавати” і я виграв гонку. Це стало хорошим підйомом. На останньому Нюрбуррингу я фінішував 5-м, хоч були реальні шанси на подіум.
В цілому сезон виявився хорошим, адже в усіх сесіях я був найшвидшим пілотом Audi в GT4. Я завжди був швидший від 0,4 до 1 секунди за мого напарника німця, який вже 4 роки їздить у цій машині.
Мені зараз 22, я досить молодий, але все одно час плине і треба переходити в топ-клас. Всі результати в GT3 – це плюсик для виробників, вони звертають на це увагу. Тому всю зиму я шукав спонсорів. І виникла ідея у нас з Костянтином Гуцулом, якого я тренував, поїхати разом в одній машині українським екіпажем. Зробити патріотичне авто з двома українцями та показувати хороші результати.
– Розкажи, будь ласка, про українську символіку на світових подіумах.
– Минулого року я виграв гонку GTC Race і вийшов на подіум з українським прапором. Тоді ще грав гімн нашої держави. Зазвичай в GT гонках використовують гімн команди, але оскільки я був один, то лунав гімн України. Дуже зворушливий момент.
А також за минулий рік виносив стяг на подіум Нюрбургринг Нордшляйфе. Влітку я виграв 6 годин NLS на найбільшому треку у світі. Траса “Зелене пекло” складає 25 км. Вона є найнебезпечнішою у світі. Тож вигравши, знову підіймався на п’єдестал з нашим стягом.
До того ж в мене чудовий шолом в українських кольорах.
– На твою думку, чи складно бути автогонщиком в Україні?
– Не хочу наговорювати, але об’єктивно дуже складно. В автоспорту всюди одна концепція. 30-40 років тому, коли автоперегони спонсорували алкогольні та тютюнові компанії, було набагато простіше стати пілотом. Гроші в команд були й вони просто шукали талановитих гонщиків. Які також не боялися загинути, адже раніше це ставалося доволі часто.
Зараз змінилася концепція, проблеми з фінансуванням, тому команди шукають коштів від пілотів. Тобто ти маєш вкластися, щоб поїхати. І ось ця структура так працює, що 95% пілотів платять для того, щоб 5% не платили. Йдеться про професійних гонщиків, які вже мають контракти з відомими марками. Тож автоспорт тримається на коштах ентузіастів.
Також наша проблема в тому, що немає треків. Є “Чайка”, вона небезпечна та стара і люди не хочуть ризикувати. Натомість вони ризикують на звичайних міських дорогах. І це максимально безвідповідально.
Тобто перш за все потрібно, щоб змінювалася свідомість людей. Щоб вони прагнули “поганяти” на треках. Якщо буде значний запит, то в Україні з’являтимуться нові треки, і я сподіваюся, що коли ми переможемо у війні – це поступово розвиватиметься. Спочатку спорт буде любительським, потім напівпрофесійним далі вище і вище аж до Формули-1.
Наприклад в Німеччині цей вид спорту дуже розвинений. Є треки, є історія – для людей це культура. На перегони 24 години Нюрбургрингу минулого року, коли зняли всі сovid-обмеження, приїхало подивитися 300-350 тисяч людей. Беруть будинки на колесах, роблять барбекю і просто спостерігають за гонками. У нас цього, на жаль, поки немає. У нас є культура футболу, боксу.
Я намагаюся зробити те, що від мене залежить, аби популяризувати цей спорт в Україні. Адже коли є земляк в гонках, за якого можна вболівати, то стає цікавіше спостерігати. Чому дивляться бокс? Тому що є Олександр Усик, який перемагає. Теніс так само. Люди починають більше цікавитися, коли є за кого вболівати. Тому я багато працюю, щоб показувати результати, висвітлювати це в медіа. Для того, щоб люди знали, що є Іван Пеклін, який їздить у всесвітніх серіях від України. Потім ця свідомість почне змінюватися і люди замість того, щоб поїхати погасати на дорозі, обиратимуть трек.
Календар 2024:
10.05. – 12.05.2024 Oschersleben
28.06. – 30.06.2024 Nürburgring
09.08. – 11.08.2024 Hockenheim
30.08. – 01.09.2024 Spa-Francorchamps / B
11.10. – 13.10.2024 Nürburgring
