Ексклюзивний коментар співорганізаторки українського відбору на Ігри нескорених для Суспільне Спорт.
Упродовж червня Україна визначить команду для участі в нових Іграх нескорених, що відбудуться в лютому 2025 року в канадських Ванкувері й Вістлері. Змагання обʼєднають військовослужбовців і ветеранів з різних країн світу, які зазнали поранень та інших травм під час служби. Учасники виступатимуть в 11 адаптивних видах спорту, серед яких уперше в історії проєкту будуть не лише літні, а й зимові.
У Києві вже відбулися кваліфікаційні змагання до збірної України. Серед понад трьохсот учасників до команди відберуть 35. Комісія братиме до уваги не лише спортивні показники, а й реабілітаційну та соціальну складові.
Про те, чим особливий цей відбір та як майбутня команда готуватиметься до міжнародних Ігор нескорених, в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт розповіла Аліна Фролова — співорганізаторка змагань і засновниця центру стратегічних комунікацій StratCom Ukraine, що й ініціював створення української збірної для участі в її перших Invictus Games 2017.
- Про передісторію участі України в Іграх нескорених
“Коли ми побачили ці Ігри, зрозуміли, що нам теж треба [брати в них участь]. Після 2014 року це була дуже актуальна річ, тому що цей захід — про те, щоб ветерани, які мали травматичний досвід війни, могли адаптуватися й реабілітуватися. Саме спорт втягує їх у “нормальне” життя, дає відчуття команди, відчуття того, що вони знову потрібні суспільству й мають значення.
У 2016 році ми подали заявку, і в 2017-му нашу команду взяли до міжнародних Ігор нескорених. З того року потрошки збільшуємо свою присутність”.
“Насправді національних відборів нема в жодній країні. В інших склад команди визначають Міністерство оборони або Збройні сили. У 2016 році ми з’явилися зі своїм поясненням: що в нас є дев’ять агенцій сектору безпеки й оборони, і всі вони воюють. Плюс у нас є добровольці, і нам треба, щоб це було по-іншому. Британці [засновники Invictus Games] трошки задумалися й сказали: робіть, як хочете. Ми почали працювати з тим, щоб змінити законодавство, ввести таке поняття, як “спортивна реабілітація” для ветеранів, і нам це вдалося”.
- Про підготовку до пʼятих Ігор нескорених для України
“Цього року в нас зареєструвалося понад 500 учасників. У самих змаганнях беруть участь 329. Ми раніше почали, і в нас буде більше тренувань для команди. Плануємо, що буде як мінімум три тренувальні табори, і один із них — уже в Ванкувері, саме перед Іграми. Щоб команда могла адаптуватися та взяти участь і в зимових видах спорту теж, адже в нас є дуже обмежені можливості тренуватися на такому обладнанні в Україні.
Ми плануємо готуватися [до зимових видів і в Україні]. У нас є в Карпатах точка, яка підходить. Уже знайшли кілька тренерів, які вміють працювати з людьми з травмами й пораненнями, з ампутованими кінцівками. Вони працюють із паралімпійцями й готові долучатися. Ми пропрацьовуємо з ними специфіку, [оскільки вони матимуть справу з людьми], які пережили особливий травматичний досвід та потребують і спеціальної підготовки, і якихось обмежень, які пов’язані з їхнім станом здоров’я. Ми маємо більше залучали їх до формування команди, підтримки один одного, ніж до найкращого спортивного результату”.
- Про зростання спільноти “інвіктус”
“Дуже велику роль почала відігравати сім’я “інвіктус”, ком’юніті. Деякі з них привели по 18-20 побратимів, тому що на собі відчули гарний ефект: наскільки це допомагає їм у житті, роботі, службі. Половина [учасників цьогорічного відбору] в минулих Іграх не брала участі.
Ми за ручку деяких приводимо. Перше, що чуємо: “Та ні, я ж не спортсмен”. Дівчат теж треба заохочувати. У них є таке: “Ну як це, я буду змагатися з чоловіками?” Дуже мало жінок через це долучається, але цього року в нас рекорд — 12. Це прям супер, тому що зазвичай три-чотири [змагаються]”.
- Про вплив Ігор нескорених
“Звичайно, здається, що 400-500 людей — невелика кількість, у порівнянні з загальною статистикою поранених, людей з ампутованими кінцівками й тих, хто пережили травматичний досвід. Ми говоримо й про невидимі поранення: у нас багато людей з ПТСР, з баротравмами”.
“Одна з місій Ігор нескорених — [показати], що кожен з них є рольовою моделлю для багатьох інших ветеранів. Вони спілкуються між собою, приводять людей. Вони відкривають у своїх регіонах спортивні адаптивні зали, лучні клуби. Ми допомагаємо їм [усвідомити], що ти не маєш бути спортсменом, щоб почати займатися спортом.”
“Ми також зараз працюємо з місцевими радами, бізнесами, Офісом президента задля розширення доступності в Україні. Намагаємося їх консультувати, тому що в нас величезний досвід. Частина наших хлопців, торішніх учасників, стали радниками з розбудови доступності міст. Тобто це вплив набагато більший, ніж 35 або 400 людей”.