Тепер уже дворазовий медаліст Олімпійських ігор по гарячих слідах розповів Спорт 24, як він здобув другу українську нагороду в Парижі.
Джерело – https://sport24.ua/
Другу медаль Олімпіади в Парижі приніс Україні стрілець Сергій Куліш. Для черкащанина – це друга нагорода Ігор. Першу він вибив у Ріо-де-Жанейро 2016-го з десяти метрів із пневматичної гвинтівки. У Токіо йшов на медаль уже з дрібнокаліберної, стріляючи з 50 метрів із трьох положень. У фіналі, коли до п’єдесталу залишалося зробити кілька пострілів, у нього розстібнувся ґудзик. Час підтискав, українець випадково зробив постріл не в свою мішень і… тільки восьме місце. Втім, надолужив згаяне в цій дисципліні вже у Парижі. Закономірне “срібло” прийшло через три роки.
Стрільці змагалися в Шатору, майже нічого у Франції не змогли побачити, тож коли Спорт 24 зателефонував Кулішу, він попросив довго його не затримувати.
– Сергію, прийміть наші вітання! Як воно, вдруге пережити щасливі моменти на Олімпіаді? Коли було більш емоційно – в Ріо чи зараз?
– О, то я вже не пам’ятаю, які емоції переживав у Бразилії. Звичайно, був щасливий. Стільки часу пройшло. Звичайно, був щасливий. Як зараз. Тож, мабуть, і емоції були схожі.
– Тоді скажіть, яка медаль далася важче? Адже ви стали срібним призером Ігор у Ріо та Парижі в різних дисциплінах.
– Для мене немає особливої різниці – стріляти з пневматичної чи дрібнокаліберної гвинтівки. А якщо порівняти конкуренцію в цих видах, то вона надзвичайно висока там і там. Тому й медалі даються дуже важко. Для мене – це точно.
– Цього разу було дуже непросто. На стрільбі з десяти метрів вас спіткала невдача. Як вам вдалося за кілька днів відновитися психологічно?
– Тут немає ніякого секрету. Я стріляю кожен день, це – моє захоплення й робота одночасно. Звичайно, було прикро, але невдача в стрільбі з пневматичної зброї мене, можливо, більше розізлила. Вийшов сьогодні злим. Мав довести собі, в першу чергу, що я можу стати призером Ігор.
– Про що думали під час змагань?
– Про все. Абсолютно. Бо намагаюся контролювати свої емоції. Такий вид спорту, що треба бути сконцентрованим.
– Сьогодні мемом став виступ турка Юсуфа Дікеча, який стріляв без навушників і з рукою в кишені. У стрільців з гвинтівки, навпаки, форма дуже масивна. Що вона дає?
– Бачив меми, класно вийшло. Але ж то стрільба з пістолета. Вони змагаються в звичайній спортивній формі. У нас правила розписані в тому числі для форми. Не будемо занурюватися глибоко, це буде довго. А загалом вона розроблена для зменшення навантаження на спину, на м’язи.
– Коли відчули, що медаль від вас уже не втече?
– Протягом змагань вона втікала завжди (Сміється). Мабуть, коли вийшов на останні постріли, то зрозумів, що мені вже немає куди діватися. Був упевнений, що не схиблю.
– Минулого разу вас спіткала невдача через ґудзик, коли ви втратили медаль в останніх спробах. Довго переживали?
– Тяжко мені було пережити той момент. Тому що йшов дуже добре, в медальній зоні. У стрільбі таке буває. Це рідкість, але трапляється. Проста помилка. Десь півроку переживав цей момент. Потім якось заспокоївся. Взяв ліцензію на чемпіонаті світу й почав готуватися до Парижа.
– Олімпійські призери отримують премії від держави, що дає їм змогу спокійно готуватися до наступних Ігор. За які кошти ви жили й тренувалися три роки?
– Система налагоджена. Є різні стипендії. Міністерство спорту платить, може місто давати кошти, є президентська стипендія. Моє завдання – приносити результат і все буде добре.
– Вистачає того, що дає держава?
– Якось живемо (Усміхається). Нас троє в сім’ї – я, дружина й доця Софія. Їй чотири роки. Не жируємо, звичайно, але й не голодуємо. Відомо, що сімейний бюджет зараз має складати 30-40 тисяч гривень. Приблизно так у нас і виходить.
– А рушниця, патрони – це недешеве задоволення.
– Цим нас забезпечує федерація стрільби, Міністерство спорту. Вони все закуповують. Зараз я не вкладаю своїх коштів у костюми, патрони чи гвинтівки.
– Ваші гвинтівки, пневматична й малокаліберна, такі ж, як у конкурентів з більш розвинених країн?
– Це складне питання. Його треба більше розгорнути і, мабуть, не по телефону, бо є багато нюансів. Є відстріли ствола і патрона. І різні партії патронів. Це все підбирається під кожен ствол окремо. Звісно, шукаємо кращі гвинтівки. У мене Вальтер – це німецька зброя. Я з неї вже дуже довго стріляю. Років зо п’ять, мабуть.
– Скільки тренувань ви проводите в день?
– Зазвичай намагаюся робити одне. Відстрілюю близько 100 патронів. Тренування комбіноване – для пневматичної й дрібнокаліберної гвинтівок. Перед змаганнями, чемпіонатами світу, Європи чи Олімпіадою навантаження зменшуємо. Це у нас називається вийти “на свіжачка”.