17 жовтня 1946 року на XXV чемпіонаті світу з важкої атлетики, що проходив у Парижі, Григорій Новак виграв змагання у напівважкій вазі (до 82,5 кг) і став першим радянським чемпіоном світу. До Другої Світової війни Радянський Союз не брав участі у світовому спортивному житті та був допущений до членства у міжнародних організаціях і до участі в офіційних змаганнях як член антигітлерівської коаліції країн-переможців.
Й з історії не викреслити той факт, що першим чемпіоном світу для СРСР став уродженець українського Чорнобиля, який сформувався як спортсмен у Києві. І якби не війна, скоріш за все, залишився б саме українським атлетом…
Шлях нагору
Григорій Новак народився в суверенній Україні: у 1919 році Чорнобиль на Київщині входив до Радомишльського повіту Української Народної Республіки. Від народження хлопчика звали Герш: адже він походив з єврейської родини. Багатьох потім дивувало його по батькові – Ірмович. Батько майбутнього чемпіона звався біблейським ім’ям Ієремія (на івриті – Йєрміягу), а по простому та в радянських документах – Ірма. Був він могутнім чоловіком, важко фізично працював на будівельних роботах: копав землю під фундаменти та вивозив її на коняках. Батьківську силу успадкував малий Гершеле.
Коли на початку 1930-х років родина переїхала до Києва, Новаки проживали на Софіївській вулиці. Григорій після закінчення семирічки почав працювати разом із батьком: вони копали котловани на будівництві.
Дужий хлопець захоплювався цирковим мистецтвом, у 1933-36 роках він виступав у цирку: показував акробатичні номери та жонглював гирями. Власне, цирк стане другою справою його життя після спорту.
Водночас Григорій займався боротьбою: початковий імпульс він отримав, працюючи на будівництві, де регулярно змагались у боротьбі будівельники з вантажниками. Юнак прийшов до київського клубу “Харчовик”, де його помітив тренер з важкої атлетики Олександр Конкін, який переконав Григорія перейти до секції штангістів у товаристві “Динамо” (1937).
Вже за рік талановитий юнак став чемпіоном УРСР у середній ваговій категорії (до 75 кг), а 1939 року зайняв друге місце на чемпіонаті СРСР у Харкові. Тоді ж Григорій Новак поставив свій перший світовий рекорд – 119 кг у жимі. Зауважимо, що жим був коронною дисципліною Новака – саме тут він встановив найбільшу кількість своїх рекордів. Також відзначимо, що всесоюзні рекорди, які переважали тодішні світові, офіційно не реєструвались як світові – тому хоча Новак встановив майже 70 таких рекордів, офіційно йому було зараховано після 1946 року лише 18 – 14 у жимі та 4 у ривку.
Григорій Новак
Проте дуже важливим було те, що за кожний світовий рекорд радянська спортивна влада після війни платила премію у розмірі 25 тисяч карбованців. Григорій Новак цим користався повною мірою, поступово покращуючи свої результати на 500 грамів.
Утім, у 1940 році в Мінську киянин вперше став чемпіоном СРСР з новим світовим рекордом у жимі – 125 кг. Тоді він ще був молодим та гарячим, а премії не були такими високими.
На той час Григорій вже був одружений: ще 1937 року він взяв шлюб з дівчиною Цилею, з якою познайомився у драматичній студії, де підробляв монтажером сцени. Це був його єдиний та щасливий шлюб, що тривав 42 роки…
22 червня 1941 року Григорій Новак мав виступати на відкритті реконструйованого Республіканського стадіону в Києві – але почалася німецько-радянська війна. Новака призвали до Київського артилерійського училища, яке за три тижні терміново евакуювали до Красноярська. Відомому спортсмену як виключення дозволили взяти з собою дружину та сина. Потім його перевели до Новосибірська, де лейтенант Новак тренував бійців лижних частин в Окружному домі Червоної Армії.
Під час війни він не припиняв атлетичної роботи, вигравши два чемпіонати СРСР, у квітні 1942 року вижав штангу вагою 128,7 кг, покращивши світовий рекорд на 11 кг. На чемпіонаті СРСР 1944 року у звільненому від нацистських окупантів Києві Новак виступав уже від товариства «Крила Рад»: його перевели до Москви, де надали житло – у роздягальні Палацу спорту “Крила Рад”. Усього Григорій Новак виграв 8 чемпіонатів СРСР – хоча різні автори називають інші цифри, статистика змагань фіксує саме таку.
Після війни родина Новаків не повернулась до Києва – попри те, що міська рада пропонувала їм трикімнатну квартиру на Хрещатику: Циля Аронівна не мала душевних сил жити у місті, де у Бабиному Ярі загинула її мати зі своєю сестрою…
Зліт та падіння
Перші повоєнні роки були зірковим часом Григорія Новака, який у 1945 році став заслуженим майстром спорту СРСР. 1946 рік, Париж. Радянська команда вперше приїздить на чемпіонат світу. Новак, виступаючи у напівважкій категорії (до 82 кг), вражає публіку в палаці Шайо світовими рекордами у кожному русі та в сумі триборства – 425 кг. Срібного призера, американця Френка Кея, радянський атлет випереджає на 35 кг!
Перед початком турніру до радянської делегації звернувся літній чоловік, який спитав Новака, як звуть його батька. Виявилося, що то був рідний брат Ірми Новака, дядько Григорія. Він влаштував для всієї делегації вечерю в ресторані – хоча Григорій зустрічався з ним виключно в присутності членів команди, киян Якова Куценка та Юхима Хотимського. За кілька років та зустріч з паризьким дядьком гірко відгукнеться чемпіонові…
У 1947 році Новак виграє чемпіонат Європи в Гельсінкі з сумою 407 кг та новим рекордом у жимі – 139 кг. Але у той час СРСР вельми вибірково бере участь у великих міжнародних змаганнях, не дуже бажаючи випускати своїх атлетів за кордон без гарантованих перемог. Єдиним чемпіонатом світу після Парижу-1946 для збірної СРСР за сім років став турнір знов у Парижі 1950 року, де у категорії Новака виступав молодий чемпіон Союзу Аркадій Воробйов (Новак пропустив той чемпіонат), який став срібним призером.
У липні 1952 року знов у Гельсінкі Григорій Новак вдруге стає чемпіоном Європи – але у досить сумному контексті. Залік європейської першості відбувається в межах олімпійського турніру, де Новак із сумою 419 кг програв талановитому американцеві Норберту Шеманському, який встановив світові рекорди у ривку (140 кг), поштовху (177 кг) та сумі триборства (445 кг). Інколи причиною не надто вдалого виступу Новака указують травму паху, проте він у будь-якому разі не мав шансів проти Шеманського: його особистий рекорд складав 432,5 кг.
Григорій Новак (у центрі)
А на дворі 1952 рік – розпал антисемітської боротьби з “безрідними космополітами”. У народі сумно жартують, що з євреїв вільно себе почувають лише Новак та Утьосов. Подейкують, що сам Сталін незадоволено бурчав керівникам радянських ЗМІ: що це у вас весь час Новак, Новак – хіба інших нема?
Отже, чи збіг, чи підставили – але восени 1952 року в Сталінграді, в готельному ресторані відбувається бійка за участі Новака, після якої його показово карають. Позбавляють звання “Заслужений майстер спорту”, дискваліфікують та не виплачують преміальні за рекорди в сумі 500 тисяч карбованців. Також виключають з партії старого Ірму Новака, батька чемпіона: за те, що він не указав в анкеті про свого брата, що мешкає у Франції; пригадали той паризький епізод 1946 року.
Цирк запалює вогні
Залишивши спорт, Григорій Новак повернувся до мрії дитинства, ставши силовим акробатом в цирку. Спочатку важкоатлет повторював трюки відомих циркачів, а потім почав придумувати власні номери.
Григорій Новак
Новак жонглював штангами, при цьому виконуючи акробатичні елементи. Або тримав партнера на витягнутій руці й, присідаючи, брав в іншу руку двопудову гирю і підіймав то її, то партнера. У ще одному трюку він лежачи балансував важкою металевою конструкцією, за якою двоє його партнерів їздили на мотоциклах або “Москвичі”. Чавунне ядро катав по грудях, не торкаючись руками.
З 1962 року Новак почав виступати разом з синами Романом і Аркадієм. Разом вони створили силовий атракціон “Атлетична поема”. Роман згадував, що батько не любив показувати грубу фізичну силу. Новак віддавав перевагу продуманим складним трюкам, на які глядачам було цікаво дивитися. Програми будувалися на грі та спілкуванні з публікою, іноді на імпровізації.
У 1980 році Григорій Новак помер від інфаркту. Після його смерті проведений розтин посвідчив, що він за своє життя переніс 9 інфарктів.
