Гостем рубрики «Поговоримо за кавою» кременчуцького аматорського футбольного клубу «Будівельник» став вихованець Броварського хокею Віталій Лялька, капітан ХК «Кременчук», гравець національної збірної України, найкращий хокеїст України 2024 та член Sport&Business Club. Віталій відомий не лише своїми досягненнями на льоду, але й активною громадською діяльністю, як співзасновник благодійного фонду «Горобчик».
У розмові він розповів про юність, закоханість у хокей, життя у складі ХК «Кременчук», своє бачення майбутнього українського хокею, волонтерську діяльність та багато іншого.
– Який напій Ви полюбляєте найбільше?
– Дуже полюбляю каву, на жаль. А так, зазвичай, на важких тренуваннях дуже смачна вода.
– Щодо Ваших вподобань, хотілося б пригадати того маленького Віталія, який спочатку вподобав ковзанку, а потім уже, врешті, і хокей. Чи можете Ви пригадати приблизно той вік, коли усвідомили, що хокей — це ваше?
– Спочатку я взагалі був шокований тим, яке екіпірування, яка форма в хокеїстів. Вони, як справжні лицарі на льоду. Це були дуже захоплюючі емоції.
– І важка шайба не налякала юного хлопчика?
– Ну ні, а хокей так засмоктує, знаєте, як торнадо. Просто тебе захоплює все. Спочатку тренування, потім ігри, а потім перемога, а потім це як справжній наркотик.
– Ви стали найкращим хокеїстом України у 2024 році за версією фахівців та вболівальників. Чи можете Ви зараз продублювати ту емоцію, яка виникла на вашому обличчі, коли Ви дізнались цю новину?
– Знаєте, одну емоцію я зараз тут міг би кривлятися дуже довго, але це насправді серйозна мотивація, щоб у такі важкі часи для хокею та країни знайти потужну мотивацію. Як для спортсмена, як для особистої нагороди, рухатися вперед, бути ще кращим. Це дуже круто, дуже приємно.
– Хто з друзів чи рідних першими привітали з перемогою в голосуванні?
– Спочатку дружина побачила, надіслала мені, ми пораділи, потім вже батьки та друзі, а потім і в команді привітали. Запитали, коли буде святкування.
– Ви самі родом з Києва, проте деякий час проживали на Донеччині, зокрема, коли грали за ХК «Донбас». Вже 3 роки як мешкаєте у Кременчуці. Як Ви можете охарактеризувати Кременчук порівняно з Києвом і Дружківкою? Що, можливо, в Кременчуці краще, а в чому ми пасемо задніх?
– Кременчук — це дивовижне місто, дуже гарне. В Києві життя йде швидше, а тут люди спокійні, вони нікуди не поспішають. Можуть з тобою побалакати. І я можу сказати, що це спортивне місто, тут вболівають за футбол, хокей, бокс і єдиноборства. Коли ти з Києва приїжджаєш, то тут усе спокійно. Ніхто не поспішає. Мені здається, ми живемо в шаленому темпі в Києві, а тут усе спокійніше.
– Щодо стану благоустрою: як відпрацьовують комунальні служби? Є плюси чи мінуси?
– Загальний вигляд досить добрий, тому що ми перший рік жили біля набережної, а там краєвиди і природа чудові, площа центральна. Центр міста — це взагалі як візитка Кременчука.
– За три сезони у «Кременчуці» змінилися три тренери, при цьому гральний склад майже не змінювався. Як Ви вважаєте, тренерський штаб впливає на задачі гравців, робочий ритм?
– Тренер у хокеї не лише виправляє тактичні помилки, він також є психологом для команди. Для тренера гравці теж мають грати на льоду, тому що, знаєте, грають там за зарплатню, преміальні, а ще за клуб, вболівальників і можуть ще за тренера.
– Ваші сторінки у соцмережах просто кричать про допомогу воїнам ЗСУ, у той же час ми всі розуміємо, що темп активності українців він спав і спадає у плані допомоги. Як ви мотивуєте людей, аби допомагали?
– Мені здається, що після трьох років війни всі вже зрозуміли, що до всіх вже дійшло і за сотий масований обстріл точно дійшло. Але існує дуже багато і це не тільки старі люди, котрі дивляться тільки телебачення, а це й молоді люди. Власним прикладом потрібно показувати, що це треба робити.
– Вже незабаром стартує другий етап регулярного чемпіонату і плейоф. Як гравці ХК «Кременчук» готуються до матчів? Які цілі і задачі ставляться?
– Зараз міжнародна пауза. Ми готуємося дуже плідно, щоб підійти до цього етапу в досить оптимальній формі, щоб нам нічого не заважало. Чекаємо на наших гравців збірних, вони приїдуть, і вже будемо готуватися у повному складі.
– Пропоную проаналізувати запитання підписників, які вони залишили на сторінках ФК «Будівельник» і ХК «Кременчук».Яким ви бачите своє майбутнє, наприклад, через 5 років і чи пов’язуєте це майбутнє з Україною?
– Стовідсотково я пов’язую своє майбутнє з Україною, тому що в такі важкі часи провести в Україні. Всі я думаю, хто залишився і не поїхав остаточно, розуміють, що вони мають бути і бачити своє майбутнє в Україні як і після війни, так і зараз. Допомагати, відстоювати і відбудовувати.
– Чому команда обрала саме Вас капітаном?
– Не знаю. Я не цікавився у команди.
– Чому ви обрали команду «Кременчук»?
– Якось так вийшло, що я приїхав зі Словаччини і шукав стабільний клуб. Мені запропонував тоді «Кременчук», швидко підписали контракти, і я радий, що працюю тут. Мене тут все влаштовує.
– Чи було багато пропозицій від іноземних колективів під час виступів на професійному рівні?
– Були пропозиції. Багато клубів хотіли, щоб я приєднався до їхніх команд, особливо коли я грав за «Кременчук». За три роки це було не менше десяти клубів.
– Чи сильно відрізняється чемпіонат Словаччини від чемпіонату України?
– Звичайно, відрізняється. Словаччина — це хокейна країна, де хокей має велику історію, вони цінують це, намагаються розвивати, берегти історію. Там дуже сильна хокейна країна.
– Яка футбольна команда вам до вподоби?
– Як би там не було, це київське «Динамо».
– Яке ваше улюблене місце для прогулянок у Кременчуці?
– Це набережна. Дуже гарне місце, є на що подивитися і завжди приємно з дружиною і песиком прогулятися. Завжди приємно бути там.
– Що для вас означає місто Кременчук?
– Для мене це дуже класне місто, де можна спокійно жити, навчатися в університеті, в школі і будувати повноцінно своє життя у цьому місті.
– Чому продовжуєте кар’єру в Кременчуці, а не в Києві?
– Тут найкращі умови в Україні для тренувань. Тут є безкоштовний тренажерний зал, багато вільного часу льоду. У Києві зараз «Сокіл» та «Кепіталз» борються за кожну годину льоду, щоб їм дали. В нашій країні це дуже круто, що є такі умови. Ми є пріоритетом, нам дають скільки треба часу, навіть більше, ніж потрібно.
– З ким з команди «Кременчук» Ви найбільше товаришуєте або, можливо, з інших клубів?
– Якщо потрібно виокремити когось, то це Дмитро Ігнатенко. Наше хокейне життя нас ще давним-давно зв’язало, ще в молодіжці грали в хокей. І загалом подружилися в простому житті.
– Яку плануєте купувати машину? І яка мрія?
– Можливо, коли я стану багатим, то я буду міркувати по-іншому, але зараз я ціную те, що мені комфортно.
– Яка у Вас хокейна мрія? Яка забита шайба запам’яталась найбільше?
– Я думаю, що у багатьох така хокейна мрія — вивести збірну в топ-дивізіон і показати, що ми гідні, що ми гідна країна, щоб бути в групі найкращих. Тому що ми кожного року намагаємося вийти з групи і дістатися цього елітного дивізіону, щоб зіграти з найкращими. Тому дуже хочеться, щоб ця робота не була марною.
Щодо шайби, мені подобаються шайби, які впливають досить серйозно на результат, де шайба вирішила матч. Такі шайби мені подобаються майже всі. Взагалі перемога своєї команди більше цінується. Якщо поставити на терези свій гол або перемогу команди, то перемога команди — це набагато цінніше.
