Віктор Смирнов — український плавець, шестиразовий чемпіон Паралімпійських ігор та багаторазовий призер світових і європейських чемпіонатів, Герой України. Після завершення спортивної кар’єри в 2024 році він активно працює над реабілітаційними програмами для ветеранів та розвиває бізнес-ініціативи.
В ексклюзивному інтерв’ю для SportBusiness.MediaВіктор Смирнов розповів про свій новий етап життя.
– У 2024 році Ви завершили свою спортивну кар`єру. Розкажіть, як Ви адаптуєтесь до нового етапу життя, чим займаєтесь?
– Я дуже хотів залишитися в структурі інваспорту, займатися тренерською або ж організаційною діяльністю, проводити турніри, розвивати дитячо-юнацький спорт. Але, на жаль, мене не прийняли, сказали, що в мене мало досвіду, щоб проводити якусь роботу.
Так склалося, що я переїхав з Києва до Черкас, де познайомився з МСК «Дніпро» і наразі працюю там тренером. Це муніципальний спортивний клуб, одним з напрямів діяльності якого є реабілітація через спорт ветеранів, які отримали інвалідність на війні. У нас розвиваються такі дисципліни, як футбол на милицях, волейбол сидячи, стрільба на слух, настільний теніс і пауерліфтинг. В основному займаються хлопці-ампутанти, близько 50 людей відвідують клуб регулярно.
Зараз я працюю над створенням секції з голболу — це футбол для незрячих і слабозорих. Це важливий напрям, щоб якщо хтось втратить зір або отримає травму, у нього було чим зайнятись. Також маю велику мету — завершити реконструкцію басейну, який знаходиться у стадії будівництва, щоб проводити там тренування.
– На Вашу думку, як спорт допомагає військовим адаптуватися до мирного життя?
– Дуже допомагає, адже хлопці повертаються до своїх побратимів, друзів. Це не тільки тренування, а й виїзди на змагання, нові знайомства, спілкування, самоствердження. Вони показують, що живуть повноцінним життям, можуть реалізувати себе, досягати результатів, вигравати медалі.
Паралельно з цим, у нас є кілька випадків, коли хлопці беруть мікрогранти, відкривають власний бізнес і продовжують рухатися вперед. Вони ж бійці, розумієте? Їм навряд чи буде цікаво займатися малюванням чи співати пісні. А спорт дає можливість виплеснути тестостерон, відчути фізичну втому й піти додому задоволеними.
– Нещодавно Ви відкрили хімчистку-пральню в Черкасах. Що підштовхнуло Вас зайнятися бізнесом?
– У 2023 році я планував завершити кар’єру, тож потрібно було рухатися далі, знаходити справу, яка забезпечить майбутнє. На семінарі Rotary Club я познайомився з Євгеном Заярним із Харкова, і він розповів про свою франшизу. Раніше я ніколи не мав справи з хімчистками, але ця ідея мене зацікавила.
Вкладення були відносно невеликими, до того ж ми отримали мікрогрант у центрі зайнятості. Тож, вирішив спробувати себе в цьому напрямку.
– Які поради могли б дати спортсменам, які завершують кар’єру?
– У першу чергу я б порадив ще до завершення кар’єри знайти шляхи відступу — визначитися, чим вони будуть займатися, за що житимуть і в якій сфері працюватимуть. І тільки після цього йти зі спорту. Не можна спочатку закінчувати, а потім сидіти й думати, що робити далі.
– Оцініть перспективи розвитку паралімпійського спорту в Україні.
– Перспективи розвитку паралімпійського спорту в Україні виглядають позитивно, адже з 2004 року команда поступово набирала обертів. Постійне підвищення результатів на Паралімпійських іграх і Чемпіонатах світу допомагає поліпшувати командний рейтинг.
Важливо не відмовлятися від ветеранів, і не перенаправляти їх на ветеранські рухи. Є багато хлопців, які можуть реалізувати себе через інваспорт і досягати високих результатів.
– Вікторе, Ви здобули чимало медалей за часи споривної кар`єри і стали справжнім прикладом для багатьох спортсменів. Яка з Ваших нагород є для Вас найбільш значущою і чому?
– Кожна паралімпійська медаль для мене є найбільш значущою, адже кожна з них має свою цінність. Це може бути золото 2004 року, або срібло 2020 року в Токіо. Перше місце, безумовно, є важливим, але п’ята Паралімпіада була для мене особливою. Адже я вже не був молодим, і це досягнення давалося набагато важче.
