7 березня відбулась урочиста церемонія UBF AWARDS 2024, на якій були нагороджені найкращі представники боксу. Олімпійський чемпіон 2024 року, срібний призер ОІ-2020 Олександр Хижняк отримав відзнаку у номінації «Легенда Федерації боксу України».
У ексклюзивному інтерв’ю для SportBusiness.Media Олександр Хижняк поділився своїми враженнями від нагороди, розповів про здійснення своєї мрії, зміну світогляду та повернення на ринг.
– На церемонії нагородження UBF Ви отримали нагороду в номінації «Легенда Федерації боксу України». Що для Вас означає ця відзнака?
– Сьогодні, коли я виходив на сцену, мені було дуже приємно отримати цю нагороду. Це результат важкої праці: моєї, мого тренера, всієї нашої команди. Ми довго до цього йшли, і ось, сьогодні, мене визнали легендою у Федерації боксу України. Дуже приємно усвідомлювати, що багато дітей та людей в Україні й у всьому світі стежать за мною, вболівають, надихаються моїми досягненнями та хочуть бути схожими.
Я вдячний нашим військовим, які дають нам можливість щодня займатися своєю справою, прославляти Україну, піднімати її прапор і розвивати наш спорт. Я щасливий, що я українець – пишаюся тим, що роблю, і вдячний за все, що маю.
– Яким видався для Вас 2024 рік, якщо підсумувати всі досягнення і результати?
– 2024 рік став заключним роком того результату, до якого я прагнув усе своє життя. Я став олімпійським чемпіоном, і це для мене велика гордість. Це була мрія всього мого дитинства, всього мого життя.
Те, що здавалося неможливим, стало реальністю. Я дякую Господу Богу за те, що я зміг це відчути в своєму житті, і це дійсно такі емоції, які важко порівняти з чимось іншим.
– Які Ваші цілі на майбутнє?
– Я боксер, я щасливий, що я маю відношення до цього виду спорту. В найближчому майбутньому я хочу відновитися і почати працювати безпосередньо, вже виходячи на ринг.
– Коли очікувати Вашу участь у наступних поєдинках?
– Зараз мені потрібен час для того, щоб відновитися після травм. Я гадаю, що це може бути цього року, або на початку наступного.
– Як Ви ставитесь до висловлювання “спорт поза політикою”? Чи вплинула війна на це поняття?
– Війна змінила життя всіх українців. В тому числі вся моя родина відчуває кожного дня, що таке жити в Україні, що таке тяжко переживати втрату кожної людини, члена своєї родини. Взагалі, що жити в Україні в часі війни, це дуже складно і дуже боляче. Але я вдячний нашим військовим, вдячний усім людям, які дають надію і роблять усе, щоб ми вірили в те, що в нашій країні скоро закінчиться війна і настане мир.
– З початком війни чи відчуваєте Ви більшу відповідальність перед українцями, виходячи на ринг?
– Так, звичайно. Від початку війни і до сьогодні вся моя родина знаходиться в Україні. Ми живемо, працюємо, допомагаємо, робимо все для того, щоб бути гідними членами нашої країни. Взагалі, відношення і все життя від початку війни змінилося як у моєму світогляді, так і в світогляді всієї моєї родини.
Відповідальність, звичайно, була і залишається дуже сильною. На Олімпійських іграх я знав і відчував, наскільки важливо для мене було перемогти своїх суперників. Для того, щоб в кінці підняти прапор моєї країни, для того, щоб показати на весь світ, що ми українці, ми незламна країна, незважаючи ні на що, ми все витримаємо і обов`язково переможемо.
– Чи вважаєте Ви бокс спортом номер один, зокрема в Україні?
– Взагалі, для мене бокс — це номер один. Я поважаю всі види спорту, всіх спортсменів і вважаю, що неважливо, яким видом спорту займається людина чи дитина — це здоров’я, виховання, патріотизм.
Звісно, я, як боксер, ставлю бокс на перше місце. Для мене бокс — це про життя. Всі ситуації, які відбуваються в спорті, відбуваються й у повсякденному житті.
Всі труднощі, з якими я стикаюсь під час тренувань, те ж саме відбувається в житті. Я вдячний Господу Богу за те, що я і бокс — це одне ціле.
– Я щасливий, що бокс в Україні розвивається, що він набирає серйозного масштабу, стає яскравим, цікавим і більш фінансово мотивованим для кожного спортсмена.
Взагалі приємно, коли я бачу, що бокс — це краса, шоу, щось гарне. Хотілося б, щоб усе це продовжувало розвиватися, і ставало більше не тільки в Україні, а й в усьому світі.
