19 липня в Лондоні об’єднаний чемпіон світу в суперважкій вазі Олександр Усик (23-0, 14 КО) повернеться в ринг боєм із володарем поясу IBF Даніелем Дюбуа (22-2, 14 КО), якого вже перемагав два роки тому.
ДЖЕРЕЛО – https://www.obozrevatel.com
Вдруге за 14 місяців українець може заволодіти всіма титулами королівського дивізіону, але його шлях до вершин був буремним – від важкої хвороби у дитинстві до болючих поразок і страждань через смерть батька. Але, мабуть, саме це зробило його неймовірним бійцем і одним з героєм своєї нації, хоча у деяких ставлення до Усика й досі суперечливе.
Напередодні сутички за абсолют на легендарному лондонському стадіоні “Вемблі” OBOZ.UA зібрав найголовніші та найцікавіші факти становлення Олександра та його боксерську кар’єру.
Чи зможе Динаміт, как називають Дюбуа, побороти непереможного “українського Кота”? Експерти GGBET, офіційного спонсора поєдинку Усик – Дюбуа, надають перевагу українцю – коеффіцієнт на перемогу 1.27 проти 3.57 на британця. Тримай лінію боксу та вболівай за нашого чемпіона разом с GGBET!Вкрадені яблука, коні та боротьба за життя
Попри те, що Олександр народився у Криму, батьки майбутнього чемпіона переїхали на півострів з півночі України. Мама боксера Надія Петрівна – з Чернігівщини, але вже на півострові закінчила будівельне училище, у першому шлюбі народила доньку Вікторію, однак сімейне життя не склалося. тоді у 1984 році вона зустріла свого другого чоловіка, і через три роки на світ з’явився Сашко.
А от батько боксера Олександр Анатолійович родом із Сумської області, служив в армії, пройшов через всі жахи війни в Афганістані, яка похитнула його здоров’я. І, як пізніше зізнавався чемпіон, ночами йому снилися жахіття та загиблі товариші.
Усик не приховував, що в дитинстві був справжнім шибеником і впоратися з ним було непросто. Маленький хуліган із Сімферополя крав яблука та насіння у бабусь. Кидався банками і мало не щодня бився у школі десь до шостого-сьомого класу. Але батько стежив, щоб незалежно від поведінки він встигав і навчатися.
На деякий час через фінансові проблеми в сім’ї Усик з батьками змушений був переїхати на батьківщину мами до Чернігівської області, де хлопчик допомагав їй у господарстві, навіть доїв корів. Родичі майбутнього чемпіона тримали коней, і Олександр допомагав їх доглядати.
Однак у другому класі Усик сильно захворів: “У мене була двостороння пневмонія – страшна хвороба. Лікар сказала моїй мамі, що я можу не вижити. Я хворів близько року і майже весь цей час лежав у лікарні – два місяці там, два тижні вдома. Бабуся водила мене до церкви, мені було цікаво: я дивився, слухав службу, мені подобався запах ладану, роздивлявся ікони”.
Так боксер прийшов не лише до Бога, а й до спорту. В одному зі своїх інтерв’ю мама спортсмена, Надія Петрівна, згадала слова лікаря маленького Сашка: “Він оглянув сина і сказав: “Синку, від смерті тебе врятує тільки спорт!” І Сашко, усвідомлюючи своє гнітюче становище, вже в дитинстві зробив неймовірні зусилля і прищепив собі думку про те, що він присвятить себе спорту”.
Усик почав присідати, віджиматися, бігати, плавати, гартуватися. Та зі спортивних секцій у селі був лише футбол, тому Олександр і почав грати. А після повернення до Сімферополя Олександр за порадою лікарів продовжував займатись спортом – футболом в академії “Таврії”. Казали, що міг би зробити і кар’єру футболіста, але не зміг стримати свій темперамент.
Наразі Усик стверджує, що пішов із команди через відсутність грошей, але раніше у ЗМІ гуляла інформація про конфлікт з іншим футболістом, який переріс у бійку і поставив хрест на професійному футбольному майбутньому Олександра. Хоча, вже маючи чемпіонські титули в боксі, він таки повернувся на поле.
“На одному з тренувань і трапилася неприємність. Один із гравців команди поставив Саші підніжку, і син, не довго думаючи, дав йому в ніс. Тренер сказав, що Сашко повинен або вибачитись перед тим хлопцем, або піти з команди. Син відповів, що він має рацію і тому перед командою вибачиться, а перед “постраждалим” – ні. І пішов”, – розповідав Олександр Анатолійович.
“Старий і хворобливий” на шляху до слави
У результаті вже в 15 років за порадою батька Усик зайнявся боксом. Хоча перший тренер Олександра Сергій Лапін спочатку не хотів його брати через вік та хворобливість.
“Він для боксу вже “старий” був. Особливих фізичних даних я у нього не помітив. Та й хворобливий – астма, грудна клітка не розвинена. Але його привів мій старший син Сергій. Тому я не став йому відмовляти. Ось, кажу, йди з ним і працюй. Сергій його бив, бив, бив… Думав, що не прийде більше після таких пропущених ударів. А Сашко прийшов! Настирний!”, – згадував Лапін.
І хоч спочатку на тренуваннях Усик отримував по повній, залишився в залі і швидко досягав прогресу. Виявилося, що хлопець від природи відчуває дистанцію на підсвідомості, на рефлексі. Досвідченіші суперники не могли в нього потрапити, в потрібний момент він примудрявся ухилятися, нагинатися, підстрибнути.
Злет Олександра в боксі був дуже стрімким. У 2006 році він взяв участь у чемпіонаті Європи і одразу дійшов до півфіналу, в якому програв росіянину Матвію Коробову у ваговій категорії до 75 кг. Мало хто знав, але того ж 2006-го Усик потрапив у “лапи слави”. Адже лише у 19 років за медаль на першості континенту він отримав майстра спорту міжнародного класу, підвищену зарплату та премію.
“Звичайно, я думав, що я дуже крутий! Здається, ми навіть якось посварилися з моєю нинішньою дружиною і розійшлися. Я наче зірка ходив, як Макгрегор. Але програв наступний чемпіонат України, не поїхав на жодні чемпіонати Європи. Я взагалі перейшов до іншої вагової категорії і, до речі, зав’язав з боксом. Думав, що все, це вже остаточний “стоп”. Думаю, піду я в театральний. Але так вийшло, що виграв чемпіонат України і вступив на фізичне виховання”, – розповідав Олександр.
Виправити ситуацію боксерові допомогла віра. Олександр прийшов до свого духовного наставника і чесно розповів про те, що відбувається. З його допомогою спортсмену вдалося впоратися із зірковою хворобою.
Змінившись, Усик перебрався у напівтяжі та у 2008 році завоював у Болгарії престижний трофей Кубок Стренджа, а також замість Дениса Пояцики вирушив на ліцензійний олімпійський турнір, з честю здобувши путівку на Ігри.
Виступаючи в Пекіні-2008 у категорії до 91 кг із вагою 84 кіло, Усику для того, щоб конкурувати із суперниками на рівних, елементарно не вистачало маси. До того ж до цієї Олімпіади, як згодом зізнавався сам боєць, він поставився недостатньо серйозно. Натомість наступний олімпійський цикл виявився часом становлення кримчанина. І приблизно тоді ж він потоваришував із Василем Ломаченком та його батьком.
У 2008 році Олександр виграв чемпіонат Європи, потім у 2009 році взяв бронзу на світі, поступившись у півфіналі росіянину Єгору Мехонцеву. А остаточно кримчанин зміцнів і став на ноги в 2011 році, коли на першості планети уклав на лопатки сильного росіянина Артура Бетербієва, а у фіналі просто розніс господаря форуму азербайджанця Теймура Маммедова і завоював золоту медаль.
Після абсолютного домінування на світі на Олімпіаду Олександр їхав у статусі беззастережного фаворита та поставив жирну крапку у своїй аматорській кар’єрі, коли у вирішальній сутичці взяв реванш у Руссо за Пекін. І там, у Лондоні, Усик, маючи справжній оселедець, виконав свій знаменитий гопак, який зробив його улюбленцем публіки не лише в Україні.
Однак олімпійську перемогу затьмарили смерть батька, який так і не побачив золоту медаль. Але завжди знав, що це під силу його синові.
“Коли я приїхав, то він уже лежав у дерев’яній коробці. Я просто дістав її з сумки і приклав до його руки. Ось так його рукою мертвою потримав і вийшов з кімнати. їхати до нього. Коли ми поверталися з Лондона, ну там три дні – і я збирався їхати до нього. І ми були в одному із міст України. Я чекав на машину. Я круту тачку хотів привезти, щоб побачив, яка в мене машина. І мені мама зателефонувала о 3 ночі і сказала”, – розповідав Усик TNT Sports Boxing.
З “Отамана” у рекордсмени
Із золотою олімпійською медаллю для Олександра відкрилася пряма дорога у професіонали та місце десь на вершині рейтингів. Проте Усик вагався. І після тріумфу в Лондоні він вирішив залишитись вдома і разом зі своїм майбутнім кумом Василем Ломаченком став зіркою команди WSB “Українські отамани”, ставши її капітаном і вожаком. Не дивно, що “синьо-жовті” дійшли до фіналу і, якби суддівство було більш чесним, мали виграти той сезон.
Але вже 2013 року Олександр підписав контракт із промоутерською компанією братів Кличків К2 і почав свій стрімкий зліт тепер вже у професіоналах, вражаючи глядачів не лише яскравими перемогами, а й ефектними виходами. Усик легко збирав найбільші арени та стадіони України, достроково вкладаючи опонентів.
А 17 вересня 2016 року, всього в 10 бою на професійному рингу, Олександр став чемпіоном світу за версією WBO, здолавши за очками поляка Кшиштофа Гловацького, який не мав на той момент поразок.
Варто зазначити, що подарунком долі для Усика стала всесвітня боксерська Суперсерія, в рамках якої він зміг зібрати всі титули у своїй вазі – спочатку відібрав пояс WBC у латвійця Майріса Брієдіса, а потім у липні 2018-го у Москві переміг росіянина Мурата Гасієва та став абсолютним чемпіоном.
Після тяжкої перемоги над Брієдісом Олександр побив рекорд легендарного Евандера Холіфілда за швидкістю об’єднання чемпіонських титулів для боксерів важкої ваги. Наш боєць зробив це у 14-му бою на профі-рингу, тоді як у той час як американцю знадобилося 15. Також Усик став другим українцем після Володимира Кличка, кому вдалося об’єднати пояси.
На поєдинки того сезону Всесвітньої суперсерії, починаючи з чвертьфіналу, Усик виходив уже не під звичну пісню “Їхали козаки” у виконанні гурту “Тінь сонця”. Спеціально для кримського боксера Василь Жадан написав композицію “Брати”, яка пролунала і на “Олімпійському” у Москві.
“Недотяж” підкорив Королівський дивізіон
Після захисту проти британця Тоні Беллью у Британії у 2018 році Усик прийняв рішення перейти у суперважку вагу та почав активно набирати масу. У успіх крузера у королівській категорії вірили далеко не всі. Але в новому дивізіоні Олександр спочатку виграв у Чазза Візерспуна, потім – у досвідченого Дерека Чісори, а після цього створив сенсацію в бою з Ентоні Джошуа.
25 вересня 2021 року в Лондоні непереможний український “Джокер” відібрав чемпіонські пояси WBA Super, IBF, WBO та IBO у британської зірки Джошуа, перемігши господаря рингу за очками. Шанувальники Усика дуже переймалися тим, що на туманному Альбіоні судді не віддадуть українцю перемогу, але своїм домінуванням він не залишив їм вибору.
Після фірмового гопака на лондонському рингу новий чемпіон суперважкої ваги повіз колишні пояси Володимира Кличка до України. А потім захистив їх у реванші з Ентоні.
Щоправда, реванш із Джошуа опинився під великою загрозою, адже після російського вторгнення в Україну у лютому 2022-го Олександр вступив до територіальної оборони, а також не шкодував грошей для захисників Київщини. “Мені подзвонив Усик і сказав: “У мене дві бригади, їх треба одягнути. На тебе покладаюся, з тебе вся логістика, з мене – фінанси”, – розповів український футболіст Роман Зозуля.
Однак, порадившись із військовими, Усик таки поїхав готуватися до реваншу, який відбувся 20 серпня у Джидді і дався українцю значно важче, оскільки до другого бою Ей Джей підготувався значно краще. Але не настільки, щоб перевершити Олександра.
Олександру було непереливки у 8-му та особливо 9 раунді, коли на нього обрушилася велика кількість силових ударів. Проте українець витримав і пішов уперед у заключних раундах, здобувши перемогу роздільним рішенням суддів – 113:115, 115:113 Усик та 116:112 та зберігши свої пояси WBA (Super), WBO, IBF та IBO.
Згодом кримчанин зміг навіть перевершити легендарного Кличка-молодшего, якому так і не вдалося здобути титул WBC. А ось Усик зумів відібрати його у британця Тайсона Ф’юрі, який довго бігав від українця, називаючи його недотяжем, а коли відмовки закінчилися і переносити зустріч було нема куди, нарешті відбулась битва за абсолют.
18 травня 2024 року в Ер-Ріяді відбувся поєдинок між чемпіоном світу у важкій вазі за версією WBC Ф’юрі та володарем титулів WBA (Super), WBO, IBF, IBO і The Ring Усиком. Переможець поєдинку мав стати першим абсолютним чемпіоном у важкій вазі з часів Леннокса Льюїса. І ним виявився українець. Наприкінці дев’ятого раунду Олександр завдав Тайсону серії потужних ударів. Рефері відрахував британцю нокдаун. А по закінченню 12 раундів розділеним рішенням суддів британець зазнав першої поразки в профі.
А 21 грудня 2024 року відбувся реванш між Олександром та Тайсоном, який дався українцю ще легше і завершився перемогою Усика одноголосним рішенням суддів із рахунком 116:112. І кримчанин таким чином захистив звання чемпіона світу за версіями WBC, WBA Super, WBO та IBO.
У перерві між двома мегасеріями із Джошуа та “Циганським королем”, у серпні 2023 року українець провів перший бій із Дюбуа в Польщі і виграв нокаутом у дев’ятому раунді. А сам поєдинок, який мав стати для Олександра розминочним і тримати його в тонусі, закінчився скандалом. Адже у п’ятому раунді Дюбуа завдав Усику удар в нижню частину тулуба, і той опинився на канвасі.
Британець кричав, що потрапив супернику в живіт, і це має бути нокдаун, якщо не нокаут, але рефері визнав це ударом нижче пояса і дав українцеві прийти до тями і продовжити бій. Промоутер Дюбуа Френк Воррен подав апеляцію на результат поєдинку, але її було відхилено. Та й статистика бою продемонструвала тотальне домінування Усика.
Буквально нещодавно Олександр заявив, що йому залишилось в боксі ще два поєдинки, включаючи нинішній проти Дюбуа. Але вже кілька років Усик думав про те, щоб завершити кар’єру та присвячувати більше часу дружині та своїм чотирьом дітям, які завжди надихали і підтримували його.
Кримський боксер навіть ґрунт для виходу на пенсію собі підготував – купив ділянку у Київській області, де вирощує лохину та полуницю та подумує приручити диких кабанів.
