Коли легенда сильніша за правду: історія Івана Сили

28 липня, минає 126 років від дня народження Івана Федоровича Фірцака, відомого як Іван Сила або Кротон-Фірцак, – легендарного українського силача, борця, боксера та артиста цирку, якого у 1928 році визнали найсильнішою людиною планети

Його життя – це історія неймовірної сили, таланту та боротьби за визнання в складні історичні часи. Більше про його біографію розповість “Еспресо.Захід“.

Силач із Закарпаття 

фото: Вікіпедія

Іван Фірцак народився 28 липня 1899 року в селі Білки на Закарпатті, що тоді входило до складу Угорського королівства в Австро-Угорській імперії. Він був десятою дитиною в селянській родині середнього достатку. 

Закарпаття того часу було бідним регіоном, де життя селян було сповнене важкої праці, а можливості для самореалізації обмеженими. Проте Іван ще з дитинства вирізнявся надзвичайною фізичною силою, яку, за переказами, успадкував від діда Івана Вільховича, прозваного в селі Силою за те, що одного разу вбив ведмедя поліном. 

Легенди розповідають, як юний Іван у дев’ять років посунув брилу, яку не могли зрушити дорослі, а одного разу приніс додому на плечах корову, що пошкодила ногу. Ці історії, можливо, частково міфологізовані, але вони відображають унікальну фізичну обдарованість хлопця.

У 20 років, у 1919 році, через скрутне матеріальне становище Іван вирушив на заробітки до Праги, столиці новоствореної Чехословаччини. Спочатку він працював на заводі, а згодом – вантажником на залізничному вокзалі, де його сила дозволяла виконувати норму за пів дня. Цей період збігся з бурхливими 1920-ми роками, коли Європа відбудовувалася після Першої світової війни, а спорт і циркові виступи ставали популярними розвагами. Саме в Празі розпочалася спортивна кар’єра Фірцака, яка привела його до світової слави.

Шлях до визнання: як Іван Сила став всесвітньовідомим 

фото: Вікіпедія

Справжній прорив у житті Івана Фірцака стався, коли він випадково взяв участь у поєдинку з мандрівним силачем Вілетом, який заробляв на життя вуличними виступами. Бій закінчився нищівною поразкою Вілета, якого винесли на ношах. Цей поєдинок помітив чеський тренер Ондржей Нейман, якого Іван з повагою називав “паном професором”. Нейман став наставником Фірцака і допоміг йому розвинути природний талант. Іван постійно тренувався з 25-кілограмовою гирею, яку не лише носив удома, а й возив із собою в трамваї, викликаючи подив оточення.

У 1922 році Фірцак здобув золоту медаль на чемпіонаті Чехословаччини з важкої атлетики, піднявши вагу 150 кг. Він став першим важкоатлетом в історії країни, який виграв першість республіки, а згодом ще й чемпіоном з рукопашного бою. Його спортивні досягнення відкрили двері до празького “Герцферт-цирку”, з яким Іван гастролював у 64 країнах світу, включаючи Європу та США. 

Виступи Фірцака-Кротона (псевдонім на честь античного героя-силача Кротона) викликали захват: він розривав залізні ланцюги, жонглював гирями, забивав цвяхи голими руками й витягував їх зубами, гнув арматуру у формі сердець для глядачок. Один із найвідоміших трюків – “Груди замість ковадла”, коли на грудях Івана, який лежав на склі, розбивали величезну брилу. У США він виконав карколомний номер, коли легковий автомобіль переїхав йому горло, за що компанія Ford подарувала йому автомобіль у 1927 році.

А вже у 1928 році 29-річного Івана Фірцака визнали найсильнішою людиною планети. У той час у Парижі він отримав престижну нагороду ще й за красу свого атлетичного тіла. 

Популяризатори його біографії стверджують, що Іванові Фірцаку аплодувала навіть сама королева Великої Британії, яка була вражена його талантами. Історія нібито трапилася, коли Івана Силу запросили на виступ у цирку Тауер у Блекпулі. Саме там під поглядом королеви він тягнув ланцюгом вантажівку з людьми й на ринзі переміг чемпіона світу з боксу, завдавши йому важкої травми. Тому Фірцака атакували фанати боксера, травмувавши йому голову, через що лікарі встановили золоту пластину в череп. Два місяці Іван виступав із забинтованою головою, а згодом – у перуці. Королева нагородила його чемпіонським поясом, манжетами і шоломом із діамантами та зображенням левів.

Також Іван Фірцак здіймав овації у переповнених залах у Відні, Берліні, Вашингтоні та багатьох інших великих містах. Проте на піку слави Фірцак вирішив повернутися на рідне Закарпаття, щоб бути ближче до сім’ї та батьківщини. До речі, цей крок коштував йому 100 тис. крон, адже він самочинно розірвав контракт, який мав діяти ще 10 років. 

Унікальність Івана Сили

фото: Вікіпедія

Феномен Івана Фірцака полягав не лише в його фізичній силі, а й у поєднанні атлетизму, артистизму та харизми. Його трюки, такі як розривання ланцюгів, згинання арматури чи витримування ваги автомобіля, були настільки вражаючими, що деякі з них ніхто не зміг повторити навіть через десятиліття. Фірцак умів захоплювати публіку, поєднуючи силу з видовищністю: його номери, як-от створення “залізних сердець” для жінок у перших рядах, додавали виступам емоційної близькості.

Не дивно, що все це породило численні легенди про нього, які перемішані з правдою. Наприклад, кажуть, що в Іспанії на кориді Кротон голіруч переміг бика! А тоді звалив його на плечі та відніс до найближчого ресторану. І таких історій дуже багато. 

Крім того, Іван Сила став символічним персонажем для українців, які знали про нього. Народившись у селянській родині в регіоні, де українці зазнавали утисків від різних імперій, він досяг світового визнання завдяки власному таланту й наполегливості. Його історія надихала земляків і стала прикладом того, як сила духу може подолати будь-які перешкоди.

Завершення життя та радянська цензура

фото: Вікіпедія

Після повернення на Закарпаття в 1930-х роках життя Івана Фірцака ускладнилося через політичні зміни. У 1939 році регіон потрапив під контроль Угорщини, а з 1944 року – під радянську владу. Угорські окупанти намагалися конфіскувати подарований Ford, але Іван у пориві гніву розтрощив його кувалдою. 

Проте найтяжчим ударом для нього стала доля його сина, Івана Фірцака-молодшого, який успадкував батькову силу і став чемпіоном України з боксу. У 1948 році 18-річного Івана-молодшого засудили на 25 років таборів за нібито причетність до ОУН, хоча справжньою причиною могла бути його бунтарська вдача, як і в батька. Загалом у СРСР не любили легенд, що виникли за “буржуазної Європи”. 

У підсумку всі нагороди та фотодокази перемог Фірцака-старшого були конфісковані, а його славу штучно применшувала радянська влада. Йому заборонили виступати професійно, дозволяючи лише копійчані виступи в сільських клубах наприкінці 1950-х. Іван продовжував тренувати юнаків, але жив скромно.

Трагедією стало й погіршення здоров’я Івана Сили. У голові силача була золота пластина, яка потребувала заміни, але радянська влада відмовила в лікуванні за кордоном. Рана почала загнивати, і 10 листопада 1970 року Іван Фірцак помер у рідному селі Білки. На його похорон прийшли не лише односельці, а й численні спортсмени, які шанували його як легенду.

Пам’ять про Івана Силу 

фото: Голос Карпат

Попри спроби радянської влади стерти пам’ять про Івана Фірцака, його слава пережила часи цензури. Після здобуття Україною незалежності ім’я Івана Сили почало відроджуватися. 

Ще у 1972 році ужгородський журналіст Антон Копинець, близький друг Фірцака, видав повість “Кротон (Іван Сила)”, яка стала першим кроком до популяризації його постаті. А у 2014 році вийшла повна версія його роману “Іван Сила на прізвисько Кротон”, не спотворена цензурою.

Закарпатський письменник Олександр Гаврош написав дитячу повість “Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу” (2007), а у 2013 році режисер Віктор Андрієнко зняв фільм” Іван Сила”.

Сьогодні в Ужгороді встановлено мініскульптуру “Вузол Кротона”, що символізує силу Фірцака, а в рідному селі Білки у 2009 році, до 110-ліття від дня народження Івана Фірцака, відкрили пам’ятник. У кількох містах України названо вулиці на його честь, також його іменем називаються фестивалі силачів і спортивні змагання на Закарпатті. Місцеві довгожителі досі згадують, як Фірцак легко піднімав 40-літрові бідони з молоком чи гнув цвяхи пальцями, а молодь жартома порівнюють із Кротоном, коли хтось хоче похвалитися силою.

Тож Іван Фірцак-Кротон залишив по собі не лише рекорди, а й приклад незламності. Його життя – це історія про те, як талант і праця можуть підняти людину з маленького села до світової слави, а пам’ять про нього продовжує надихати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *