9 серпня річниця поєдинку, який увійшов в історію СРСР, як «матч смерті» між київськими футболістами та фашистськими солдатами. Спробуємо розібратися, що там було насправді.
1942 рік. Триває Друга світова війна. Німеччина зі своїми союзниками захопила українську столицю.
Директор хлібозаводу Йозеф Кордич був великим любителем футболу. Тому брав на роботу насамперед гравців, які залишилися в місті. І вже в травні на базі заводу було організовано футбольну команду Старт, основу якої склали колишні гравці Динамо.
Футбол у Києві
Суперників довго шукати не довелося. А ажіотаж навколо матчів був такий, що навіть продавалися квитки на поєдинки — по п’ять карбованців.
Ось як київський клуб розправлявся зі своїми суперниками:
- 21 червня. Старт — збірна угорського гарнізону — 6:2.
- 28 червня. Старт — збірна артилерійської частини (Німеччина) — 7:1.
- 05 липня. Старт — Спорт (українське спортивне товариство) — 8:2.
- 17 липня. Старт — збірна залізниці (Німеччина) — 6:0.
- 19 липня. Старт — MSG Wal (угорська частина) — 5:1.
- 26 липня. Старт — GK SZERO (збірна угорських частин) — 3:2.
А потім проти Старту вийшла команда Флакельф, яку зібрали з солдатів і офіцерів протиповітряної оборони, а також льотчиків і механіків київського аеродрому.
Перша зустріч відбулася 6 серпня. Кияни виграли — 5:1.
Реванш призначили на 9 серпня. І знову перемога Старту — 5:3. Цю зустріч надалі і назвуть матчем смерті. Хоча, судячи зі спільного фото після матчу, ніхто не збирався вбивати київських гравців.
Футболісти чи чекісти
Арешти почалися 18 серпня 1942 року. Багатьох гравців Старту взяли прямо на хлібозаводі – Трусевича, Путистіна, Кузьменка, Клименка, Гончаренка, Тютчева, Свиридовського, Балакіна і Комарова.
Причина — донос. Німцям розповіли, що клуб Динамо організував НКВС, а всі футболісти — чекісти і залишилися в місті, щоб боротися з окупантами. У цю історію фашисти повірили після того, як заарештували динамівця Миколу Коротких, а той виявився майором НКВС. Після тортур він помер у гестапо.
Решту футболістів відправили в Сирецький концтабір.
Більшості з них надалі вдалося втекти. Загинули лише Трусевич, Клименко і Кузьменко. За фатальною випадковістю.
Хтось із в’язнів посварився з офіцером. Німці вишикували їх у ряд і кожного другого розстріляли.
Пропаганда vs прокуратура
Радянська влада любила складати міфи про війну. А футбольний матч став чудовим приводом для чергової небилиці. Пропагандисти вигадали міф, ніби в перерві матчу Старт — Флакельф до роздягальні зайшов німецький офіцер і сказав киянам, що потрібно програти, інакше — розстріл. Футболісти не зрадили батьківщину, за що й отримали кулю в потилицю.
Саму гру в СРСР назвали «матчем смерті». А про інші поєдинки Старту намагалися не згадувати.
Цікаво, що 1974 року справу про «матч смерті» було порушено прокуратурою Гамбурга. Розслідування тривало 30 років!
У висновку прокурора Йохена Кульманна йдеться:
«Справжню причину арешту футболістів встановити не вдалося. Футболістів Трусевича, Кузьменка і Клименка розстріляно разом з іншими в’язнями в Сирецькому концтаборі за наказом начальника табору Пауля Радомського взимку 1943 року. Тобто, не після того матчу. Можливо, що приводом для масового розстрілу в’язнів у Сирецькому таборі була спроба замаху на шефа гестапо, однак точних даних про це немає…»
