Президент Національної ліги професійного боксу України Михайло Михайлович Зав’ялов в інтерв’ю для офіційного сайту НЛПБУ люб’язно погодився підбити підсумки роботи Ліги та всього українського боксу в першому півріччі 2025 року.
— Михайле Михайловичу, підбийте, будь ласка, проміжні підсумки роботи Ліги в першому півріччі 2025 року. Які позитивні моменти Ви б відзначили?
— Найголовніше, що зберігається солідний набраний темп із регулярним проведенням вечорів боксу, і в першій половині року багато цікавих боїв, зокрема за чемпіонські титули, відбулося в Києві та Львові, Одесі та Мукачеві, Ужгороді та Золочеві. Причому тішить не лише це, а й те, що завершення року обіцяє бути ще більш інтенсивним.
— На початку року відбулася відкрита конференція Ліги. Які рішення були ухвалені за підсумками зібрання?
— На конференції були колегіально проголосовані кілька важливих рішень Ліги. Зокрема, затвердили обов’язкові страхування боксерів.
Крім того, керуючись турботою про здоров’я спортсменів, ухвалено рішення, що боксер, який виступає два (або більше) разів протягом півріччя, повинен обов’язково проходити МРТ перед третім (і наступними) боєм.
Також з метою підтримання «чистоти професійного боксу» постановили, що в межах турнірів профібокс повинен йти окремою програмою, тобто без вкраплення інших видів спорту. Так, як це було і раніше, як це відбувається в інших видах. Якщо ж організатори роблять якісь доповнення, це має відбуватися після перерви тривалістю не менше 30 хвилин.
— Яка подія в першій половині 2025 року викликала найбільше емоцій особисто у Вас?
— Очевидно, що на першому місці реванш Олександра Усика з Дюбуа за звання абсолютного чемпіона суперважкої ваги. І за масштабом, і за емоціями, за всім — це справді історична подія та чергова велика перемога нашого видатного чемпіона і всього українського боксу.
А ще, звісно, не можу оминути вечір боксу в Києві 11 червня, який був приурочений до мого дня народження та увінчався боєм за титули чемпіона України і WBC Ukraine. Особисто для мене це була дуже зворушлива та пам’ятна подія, за яку я дуже вдячний її головному ініціаторові, віце-президенту Ліги Олегу Кудерову та всім тим, хто так чи інакше доклав зусиль до її проведення.
— Якщо говорити безпосередньо про внутрішньоукраїнський бокс, який боксер останнім часом, можливо, став для Вас приємним відкриттям або, принаймні, приємно здивував?
— Почну з того, а точніше повторюся, що мене дуже тішить нинішній стан справ загалом, коли навіть під час війни в Україні проводиться багато вечорів боксу, а це, своєю чергою, дає змогу багатьом талановитим боксерам проявляти та розкривати себе.
Водночас треба розуміти, що зараз хлопці з незалежних від них причин не можуть реалізувати свій потенціал повною мірою. От коли закінчиться війна, коли наші боксери отримають можливість виступати за кордоном, де зможуть показати себе та свої таланти повною мірою, ситуація має значно поліпшитися.
Бо поки більшість змушені «варитися на внутрішній кухні». Хай навіть у таких умовах багатьом вдається заявити про себе, але все ж не настільки, як це могло б бути в мирний час, коли є змога показати себе всьому світові.
Якщо ж говорити про персоналії, я б виокремив Ярослава Михалушка, який уже зумів здобути кілька титулів і показав себе дуже перспективним бійцем, а також Данила Лозана, який продовжує боротьбу в Гран-прі WBC та вже дійшов до півфінальної стадії.
Гадаю, якщо їх правильно вестимуть, не кидатимуть «під танки», уже в недалекому майбутньому вони зможуть показати ще кращі результати.
— Я думаю, скоріше зміг, ніж ні. Але міг зробити ще більше.
Він, безсумнівно, унікальний, дуже талановитий боксер, хіба що, можливо, дещо «передержаний» у аматорському боксі. Так чи інакше, лише одиницям вдається досягти таких вершин, як Ломаченко, який став дворазовим олімпійським чемпіоном, а потім підкорив три вагові категорії у професіоналів.
Звісно, хотілося, щоб він став абсолютним чемпіоном, і він не просто міг — повинен був цього досягти, якби бій з Хейні судили справедливо. Можливо, саме це його певною мірою морально надломило. Тому рішення завершити кар’єру, мабуть, у цій ситуації правильне.
— У свою чергу, Олександр Усик знову став абсолютним чемпіоном у суперважкій вазі. Сам він каже, що проведе ще один поєдинок. Кого б Ви хотіли бачити суперником нашого чемпіона?
— Олександр завоював у професійному боксі, та й у аматорському теж, усе, що тільки можна. До чого ще прагнути? Це моя думка, але на його місці я б завершив кар’єру прямо зараз, чесно кажучи. І з спортивної точки зору не бачу нікого, з ким йому варто виходити на ринг, і для вболівальників це все вже не представляє великого інтересу.
— Тим часом ходять слухи, що буде трилогія з Ф’юрі. Наскільки, на Вашу думку, велика ймовірність, що такий «фінальний акорд» може піти не за планом і в певній мірі зіпсувати спадщину Усика?
— Все може бути. Це ж бокс. Тим більше, ви ж пам’ятаєте, якими важкими та рівними були обидва їхні поєдинки, після яких у мене не було абсолютної впевненості, кому віддадуть перемогу судді. Тож я, по-перше, не радив би Олександру робити такий вибір, а по-друге, знову ж таки, сумніваюся, що це викличе інтерес, враховуючи, що рахунок 2-0 на користь Усика. Хіба що шейхи відсиплять мільярди, і тоді хочеш не хочеш, а доведеться боксувати.
Але вирішувати, звичайно, самому боксеру та його родині. Це його життя і його кар’єра.
— Олександр Хижняк розповів, що у нього в планах дебют у професійному боксі. Як би Ви оцінили його перспективи серед професіоналів, враховуючи, що Хижняку вже за 30?
— Моя думка — звичайно, пізнувато. Ще й у такій дуже жорсткій вазі (напівважкій). Але я знаю Олександра як дуже працездатного хлопця, із великим бажанням, тож, дай Боже, у нього все вийде, і на одного чемпіона світу серед професіоналів у нас стане більше. Буде дуже складно, але дорогу осилить той, хто йде, як кажуть.
— Михайле Михайловичу, якщо в цілому — Ви задоволені тим, як зараз розвивається український професійний бокс?
— Так, особливо з урахуванням ситуації, про яку я вже говорив, коли наші боксери здебільшого змушені обмежуватися виступами на внутрішньоукраїнській арені. Тим не менш, навіть незважаючи на війну, турніри у нас проводяться практично щомісяця, а іноді відразу по кілька, причому в найрізніших частинах країни. Тож чекаємо повернення на світові ринги та появи нових Усиків і Ломаченків!—
— Дякуємо за цікаву розмову, пане Президенте! Чекаємо разом!
