Україна повертається на світову першість U20, де востаннє здобувала чемпіонський титул.
Шість років тому збірна України U20 з футболу стала чемпіоном світу у своїй віковій категорії. У фінальному матчі українці обіграли Республіку Корея з рахунком 3:1 та завоювали історичний чемпіонський титул.
Українці утримували звання чемпіонів світу аж до 2023 року: світову першість, яка мала відбутися у 2021-му, скасували через пандемію коронавірусу. Водночас на попередньому мундіалі в 2023-му “синьо-жовті” участі не брали — не відібралися на турнір.
Суспільне Спорт — офіційний транслятор матчів молодіжного чемпіонату світу з футболу в Україні. Дивіться прямі трансляції ігор на платформах Суспільне Спорт і місцевих каналах Суспільного.
За підсумками турніру у 2019 році одразу кілька футболістів збірної України U20 отримали особисті відзнаки: Андрій Лунін отримав звання найкращого воротаря, нападник Данило Сікан — другим найкращим бомбардиром, а півзахисник Сергій Булеца — другим найкращим гравцем.
Суспільне Спорт розповідає про шлях, який пройшла команда України U20 зразка 2019 року з моменту перемоги у фіналі над Республікою Корея.
Воротар: Андрій Лунін
- Де був — де є: “Реал” (Іспанія) — “Реал” (Іспанія)
Лунін ще перед чемпіонатом світу був гравцем мадридського “Реала”, щоправда, тоді його одразу віддали в оренду у “Леганес”. На свій перший шанс у Мадриді українцеві довелося чекати майже два з половиною роки: у січні 2021 року вперше зіграв за “Реал” у Кубку короля.
З моменту дебюту Лунін закріпився у статусі другого голкіпера “Реала”: виходить у старті або через ротацію, або за умов травми Тібо Куртуа. Найбільш насиченим для Луніна був сезон 2023/24: зіграв у 31 поєдинку за команду (21 — у чемпіонаті), ставав героєм у плейоф Лізі чемпіонів. Однак після одужання Куртуа Лунін знову став запасним: загалом за свою мадридську кар’єру провів 62 поєдинки.
Андрій Лунін у складі “Реала”. REUTERS/Isabel InfantesЩодо національної збірної України, то за неї Лунін дебютував ще у 2018 році. У 2024 році їхав у статусі претендента на місце в основі на чемпіонат Європи, однак після першого ж матчу проти Румунії, в якому пропустив три м’ячі, програв конкуренцію Анатолію Трубіну.
Правий захисник: Юхим Конопля
- Де був — де є: “Шахтар” U19 — “Шахтар”
За два роки Конопля пройшов шлях від гравця юніорської команди “Шахтаря” до дорослої. Для цього йому знадобилося два роки оренди у “Десні”, під час виступів за яку він дебютував і за національну збірну України.
Зараз же Конопля — основний правий захисник збірної України, учасник чемпіонату Європи-2024 з загальним доробком у 22 поєдинки. Водночас у “Шахтарі” після приходу на посаду головного тренера Арди Турана Коноплі доводиться конкурувати за місце в основі з бразильцем Вінісіусом Тобіасом.
Центральний захисник: Олександр Сафронов
- Де був — де є: “Дніпро-1” — “Уніря” (Румунія)
Турбулентною виявилася кар’єра захисника Олександра Сафронова, що грав у старті у фінальному поєдинку проти Республіки Корея. Центрбек після переможного ЧС з футболу провів сезон у “Дніпрі-1”, але у складі дніпрян не закріпився, внаслідок чого його регулярно віддавали в оренди. А у середині 2021-го футболіст отримав статус вільного агента, після чого перейшов у “Десну”.
Олександр Сафронов у фіналі молодіжного ЧС-2019. Getty Images/TF-ImagesУ складі чернігівського клубу Сафронов пробув менш як рік: через повномасштабне вторгнення Росії “Десна” призупинила діяльність. Тоді як сам футболіст розпочав міжнародний відрізок кар’єри: грав за словацьку “Нафту 1903”, угорський “Залаегерсег” (впродовж трьох років).
З літа 2025 року Сафронов виступає за румунську “Унірю”. За національну збірну України футболіст так і не дебютував.
Центральний захисник: Данило Безкоровайний
- Де був — де є: “ДАК-1904” (Словаччина) — “Полісся”
Безкоровайний п’ять років належав словацькому “ДАК-1904”, провівши за першу команду 48 поєдинків у чемпіонаті. Однак у 2023 році залишив клуб і повернувся в Україну, підписавши контракт з “Кривбасом”. А вже у наступному сезоні перейшов у “Полісся”, за яке виступає й по сьогоднішній день. За збірну України не дебютував.
Центральний захисник: Валерій Бондар
- Де був — де є: “Шахтар” U19 — “Шахтар”
Майже ідентичний шлях, що і Юхим Конопля, пройшов Валерій Бондар: до молодіжного ЧС був гравцем юніорської команди “Шахтаря”, зараз же — гравець основи дорослої. Проте Бондар, на відміну від того-таки Коноплі, уникнув оренди в іншому клубі УПЛ і почав поступово підводитися до основи першої команди, завоювавши місце у сезоні 2022/23.
За збірну України Бондар дебютував ще у 2020 році та потрапив до складу на Євро-2024. Водночас місце в основі збірної центральний захисник не завоював — зіграв за неї лише п’ять поєдинків.
Валерій Бондар у складі “Шахтаря”. ФК “Шахтар”Лівий захисник: Віктор Корнієнко
- Де був — де є: “Шахтар” U19 — “Шахтар”
Продовжує належати “Шахтареві” і Віктор Корнієнко. Однак, на відміну від Коноплі та Бондаря, його шлях з юніорської команди “гірників” до дорослої не призвів до закріплення місця в основному складі.
Останнім клубом Корнієнка, в якому він мав ігрову практику, була “Ворскла” — її залишив за пів року перед вильотом полтавців в Першу лігу. У серпні футболіст повідомляв, що шукає нову команду, однак так нікуди і не перейшов — його контракт з “Шахтарем” спливає наприкінці 2026 року. За збірну України — 0 матчів.
Центральний півзахисник: Кирило Дришлюк
- Де був — де є: “Олександрія” — “Зоря”
За винятком річної оренди у Латвії Дришлюк впродовж п’яти років виступав за “Олександрію”, але мав обмежену ігрову практику: лише 30 ігор за цей період у чемпіонаті України. У 2023-му футболіст перейшов у “Зорю”, за яку вже відіграв 47 поєдинків в УПЛ. До збірної України Дришлюк не викликався.
Центральний півзахисник: Олексій Хахльов
- Де був — де є: “Депортиво Алавес” B (Іспанія) — СК “Полтава”
Перемога на молодіжному чемпіонаті світу не сприяла міжнародній кар’єрі Олексія Хахльова. Восени 2019 року “Депортиво Алавес” відмовився від подальшої співпраці з гравцем, після чого він повернувся в Україну і підписав контракт з “Карпатами”.
Олексій Хахльов у складі “Карпат”. ФК “Карпати”У складі “Карпат” Хахльов провів менш як рік, після чого пограв у “Минаї” та “Зорі”. З літа 2025 року виступає за новачка УПЛ “Полтаву”, ігор за збірну України не має.
Правий вінгер: Георгій Цітаішвілі
- Де був — де є: “Динамо” U21 — “Мец” (Франція)
Цітаішвілі — автор третього м’яча України U20 у фіналі чемпіонату світу з футболу. І єдиний гравець тієї команди, що змінив громадянство: з 2021 року виступає за збірну Грузії.
На клубному рівні Цітаішвілі продовжує належати “Динамо”, однак з початком повномасштабного вторгнення регулярно йде в оренду в інші клуби. Влітку 2025-го перейшов у французький “Мец”.
Лівий вінгер: Сергій Булеца
- Де був — де є: “Динамо” U21 — “Олександрія”
Насиченою виявилася кар’єра Сергія Булеци після перемоги на молодіжному чемпіонаті світу. Хоча до літа 2025 року півзахисник належав “Динамо”, за цей період встиг пограти у чотирьох клубах: спершу в Україні за “Дніпро-1” та “Зорю”, після чого мав польський відрізок кар’єри у “Заглемб’є” і “Лехії”. Влітку 2025 року Булеца остаточно залишив “Динамо”: кияни продали півзахисника в “Олександрію”.
Встиг дебютувати Булеца і за національну збірну України: у 2021 році, коли її очолював Петраков, півзахисник отримав запрошення. Загалом за національну команду Булеца провів три поєдинки, однак після дебюту у 2021-му історія з його викликами не набула продовження.
Сергій Булеца у молодіжній збірній Україні з футболу. УАФФорвард: Владислав Супряга
- Де був — де є: “Динамо” U21 — “Епіцентр”
Для автора дублю у фіналі молодіжний чемпіонат світу з футболу ледь не став кар’єрним бустом. Влітку того ж року Супряга перейшов в оренду у “Дніпро-1”, у складі якого забив 14 м’ячів в УПЛ. Попри невисоку результативність у наступному сезоні за “Динамо” (три м’ячі у 31 поєдинках) форвард отримав шанс в Італії — його в оренду взяла “Сампдорія”.
Втім закріпитися в Італії Супряга не зміг. А згодом не реалізував себе в “Динамо”: з 2024 року кияни регулярно віддають форварда в оренду: спершу “Зорі”, а цього року — в “Епіцентр”. Нещодавно ж нападник перервав безгольову засуху, яка тривала п’ять років: забив у надрезультативному матчі проти “Кривбаса”, але одразу ж отримав травму. За збірну України Супряга так і не дебютував.
Як склалася кар’єра запасних гравців України U20?
- Дмитро Різник після трьох років у “Ворскли” був придбаний “Шахтарем” і є основним голкіпером донецької команди. Регулярно викликається в збірну України, вже зіграв за неї два матчі. Натомість інший воротар, Владислав Кучерук, не зміг закріпитися навіть на рівні УПЛ — наразі виступає за “Вікторію” з Сум у Першій лізі.
- Серед захисників найпомітнішу кар’єру після молодіжного чемпіонату світу з футболу мав Денис Попов — основний центральний захисник “Динамо”. Олег Веремієнко влітку повернувся в УПЛ після підписання контракту з СК “Полтава”, тоді як Ігор Снурніцин зробив це разом з “Металістом 1925”.
Денис Попов у складі збірної України з футболу. Getty Images/Stephen McCarthy/Sportsfile
- Насиченою після ЧС вийшла кар’єра Олексія Кащука: пограв за збірні України на молодіжному Євро-2023, Олімпійських іграх у Парижі. Без успіху спробував закріпитися у “Шахтарі”, внаслідок чого переїхав до Азербайджану. У матчі першого туру Ліги чемпіонів саме його гол допоміг “Карабаху” здобути вольову перемогу над “Бенфікою”. Максим Чех з нового сезону виступає в Україні за “Оболонь”, а от Микола Мусолітін з 2020-го змінює клуби за кордоном: наразі є гравцем польської “Котвиці” з Другої ліги Польщі.
- На відміну від Владислава Супряги, кар’єра Данила Сікана, запасного форварда України U20 у фіналі чемпіонату світу-2019, склалася насиченіше: отримав шанс у “Шахтарі”, а на початку року переїхав у турецький “Трабзонспор”, де, щоправда, регулярної ігрової практики не має. На рівні збірних України встиг пограти на молодіжному Євро, на Олімпійських іграх, дебютувати за дорослу команду. Чого не скажеш про Дениса Устименка, який за цей час змінив кілька клубів в Україні і наразі виступає за “Оболонь”.
