Він міг стати зіркою хокею, а став зіркою «Ліги сміху». Та коли прийшла війна, він без вагань став воїном. Згадуємо історію Ярослава Гаркавка, який загинув, рятуючи побратимів.
Щодня о дев’ятій ранку країна завмирає. І в цій тиші ми згадуємо тих, кого забрала війна. Сьогодні ми згадуємо Ярослава Гаркавка. Багато хто пам’ятає його усміхнене обличчя з «Ліги сміху», де він дарував нам радість. Але 6 грудня 2022 року його сміх замовк назавжди на сході України. Він загинув як герой, не доживши двох тижнів до свого 27-річчя.
Мало хто знав, що за образом веселого коміка ховався жорсткий і безстрашний хокеїст. Вихованець київської «Крижинки», він був тим, кого тренери називають «справжнім оборонцем». «Ярослав був безстрашним, жорстким оборонцем, вельми компанійським і веселим у колективі», — згадує його перший тренер Ігор Архипенко. Здається, доля з дитинства готувала його до випробувань: рання втрата матері, виховання батьком, який у 2014-му сам пішов до війська.
Коли 24 лютого російська орда вдерлася на нашу землю, Ярослав не шукав причин залишитися. Він був одним із перших, хто взяв до рук зброю. Хлопець, який вмів розсмішити мільйони, пішов захищати їхнє право на сміх і життя. Це був його вибір, його шлях.
Свій останній бій він прийняв так само, як грав у хокей — захищаючи своїх. Ярослав загинув, прикриваючи евакуацію поранених побратимів. Той самий «безстрашний оборонець» з льодової арени до останнього подиху залишився вірним своїй команді. Історія, яка розриває серце, але водночас наповнює неймовірною гордістю.
