11 червня 2026 року на стадіоні “Ацтека” в Мехіко розпочнеться 23-й чемпіонат світу, який уперше пройде одразу в трьох країнах – США, Мексиці та Канаді. Ігри відбудуться на стадіонах 16 міст, а фінальний матч пройде 19 липня в Нью-Йорку.
Джерело – https://www.obozrevatel.com
Повертаючись до історії, відзначимо четвертий чемпіонат світу 1950 року. Рішення про проведення турніру в Бразилії було ухвалено на Конгресі ФІФА 1946 року. Турнір проводився за коловою системою, а переможець отримував Кубок світу – “Золоту богиню”.
Протягом 12 років Кубок світу, «Золота богиня Ніка», зберігався в залізному ящику під ліжком в Італії, перш ніж знову знайшов свого власника. Його порятунком під час Другої світової війни зобов’язані віце-президенту ФІФА Отторіно Барассі, який сховав приз, завойований у 1934 і 1938 роках збірною Італії, в надійному місці.
У фінальному турнірі мали брати участь 16 команд. Італія, чинний чемпіон, і Бразилія, організатор чемпіонату, потрапляли до фінальної групи без відбору. Однак Європі було виділено лише шість місць, що викликало відмову багатьох країн – Чехословаччини, Угорщини, Шотландії, Данії, Болгарії та інших – від участі. Відмовилися також Аргентина, Перу та Еквадор.
Новачки і відбіркові групи
Вперше брали участь Англія, Уельс, Північна Ірландія і Шотландія. Ці збірні були об’єднані в одну відбіркову групу, з якої до фінальної частини вийшли дві кращі команди – Англія і Шотландія. Пізніше шотландці відмовилися від участі в мундіалі.
Всього у відборі було 10 груп, де найсильнішими виявилися Швейцарія, Іспанія, Швеція і Югославія, а не потрапили до фінальної частини Франція, Ізраїль і Португалія. Також фіналістами стали команди Мексики, США, Болівії, Парагваю, Чилі та Уругваю.
До Бразилії прибули 13 команд, які розділилися на дві групи, в яких турнір проходив за коловою системою. Господарі чемпіонату, збірна Бразилії, успішно виступили у своїй групі: перемога 4:1 над Мексикою, нічия 2:2 зі Швейцарією, перемога 2:0 над Югославією.
Невдало виступили Англія, Італія та Югославія. Невдача італійців пояснюється трагедією 1949 року: в авіакатастрофі загинув майже повний склад чемпіона країни – «Торіно», який формував кістяк збірної. Італійці виставили молодих і недосвідчених гравців, поступившись у групі шведам.
Бразильці продовжили вражати результатами і в фінальному раунді: 7:1 проти Швеції і 6:1 проти Іспанії.
Фінал: день жалоби і тріумфу
16 липня 1950 року на стадіоні «Маракана» зустрілися збірні Бразилії та Уругваю. Матч увійшов в історію як день жалоби для господарів.
Вдруге збірна Уругваю брала участь у чемпіонатах світу – і вдруге тріумфувала. Коли пролунав фінальний свисток, гравці збірної Бразилії побігли в роздягальню. Їм було соромно.
Ось як згадував цей фінальний матч на стадіоні «Маракана» президент ФІФА Жюль Реме: “За рахунку 1:1, а він влаштовував бразильців, я пішов через тунель, який виходив на поле, щоб привітати бразильців і вручити їм Кубок світу. Адже до кінця матчу залишалося мало часу. Коли я дістався до виходу, на стадіоні стояла гробова тиша. Збірна Уругваю, поки я йшов по тунелю, забила другий гол і стала чемпіоном”.
Нагадаю, вперше збірна Уругваю стала переможцем першого чемпіонату світу, який проходив у них в країні в 1930 році. У фіналі господарі чемпіонату перемогли аргентинців – 4:2. У Бразилії бронза четвертого чемпіонату світу 1950 року дісталася збірній Швеції. На четвертому місці опинилися іспанці.
Через чотири роки чемпіонат світу приймала Швейцарія.