Броварська паралімпійка Олександра Кононова дала ексклюзивний коментар для Суспільне Спорт після здобуття нагороди у масстарті.
Програму змагань лижних перегонів закривали масстарти на 20 км. Україна виборола першу особисту нагороду у цій дисципліні завдяки зусиллям Олександри Кононової, яка фінішувала третьою в масстарті серед спортсменок у класі стоячи.
Для Кононової це п’ята нагорода цьогорічної Паралімпіади, в активі спортсменки є “золото” у біатлонному спринті, “срібло” у змішаній естафеті лижних перегонів, а також бронзові нагороди у біатлонному спринті-персьюті та індивідуальній гонці. Таким чином ця Паралімпіада стала для неї найкращою у кар’єрі — досі понад чотири нагороди на одних Іграх вона не здобувала.
Після завершення змагань українка дала ексклюзивний коментар для Суспільне Спорт, в якому поділилася враженнями від Ігор-2026, а також розповіла про подальші плани в спорті.
“Я ще не хочу завершувати свою кар’єру. Так, я розумію, що мені вже 35 і чую вже такі слова, що ой, та може вже досить, може пора вже прибити лижі на стіну, де всі нагороди, що вже потрібно відпочивати та займатися чимось іншим. А я не хочу ще займатися чимось іншим. Я тут 24 роки і у мене немає ще навіть розуміння, чим я буду займатися. Так, у мене є діти, мені є чим займатися — виховувати своїх дітей, приділяти їм увагу. Але я вважаю, що навіть з такою інтенсивною роботою я їм приділяю достатньо уваги і ще просто не готова піти. Може, ще сезон, два, три — не можу нічого сказати”.
За словами спортсменки, вона не розглядає завершення кар’єри після Паралімпіади-2026. Кононова планує продовжити виступати на професійній арені, а також розглядає можливість взяти участь у наступних Іграх, які відбудуться у 2030 році.
“Зараз я відпочину, зберуся з думками і думаю, що потрохи відновлю свій тренувальний процес після відпочинку. А потім будемо бачити, куди мені рухатись. Можливо, я буду готуватися, але не на всю програму, а, наприклад, на біатлон і ще якусь гонку. У планах закінчувати кар’єру немає — хочу ще і є бажання. А наскільки воно дозволить мені показати високий результат — це вже питання інше. Буду щаслива будь-якому результату, тому що мені мій шлях приносить дуже велике задоволення”.
Кононова взяла участь в п’яти гонках Паралімпіади-2026 в біатлоні та лижних перегонах. При цьому українка виборола нагороди в усіх стартах, в яких брала участь. За словами спортсменки, попри насичений графік, для неї важливо було спробувати свої сили в останніх змаганнях Паралімпіади.
“Враження в мене дуже чудові. Я дуже щаслива, що знаходжуся тут, що маю змогу виборювати ці нагороди. Це дуже щасливий день для мене. Я бронзова призерка у гонці на 20 км, з дівчатами, які також дуже сильні на цій дистанції. Загалом я тренуюсь і готуюсь переважно на біатлон, але сьогодні сказала своєму тренеру, що хочу спробувати. Я виходжу і буду боротися. [Напередодні] так само сказала Валерію Михайловичу [Сушкевичу]. Він був дуже здивований, що виходжу на 20 км і побажав успіху. Я йому просто сказала: «Валерію Михайловичу, остання гонка на Паралімпійських іграх — не можу не вийти на неї, як би мені не було важко, якою б втомленою не була»”.
“Дуже щаслива, що мені вдалося вибороти нагороду у такій сильній гонці. Сильній, бо ми подолали великий шлях тут на цій Паралімпіаді. І сьогодні ця завершальна крапка «бронзою» — цьому не можна не радіти. Це для мене дуже хороший результат, результат на 100%. Так, мені не вистачило 3.7 секунд, але так повинно бути. Я зробила все до максимуму і більше змусити себе не змогла. Тому дуже щаслива цій бронзовій медалі”.
Найрезультативнішими для Кононової стали виступи в біатлонних стартах, сама ж спортсменка відзначила, що очікувала на медалі саме в біатлоні. Натомість призові місця в лижних перегонах стали для неї несподіванкою.
“Очікувала, що у мене будуть медалі, бо була конкурентоздатна у біатлоні, розраховувала тільки на біатлонні старти. Бо, як показує психологія, не завжди вистачає морально контролю, емоційного та чіткого розуміння на рубежі. А те, що у мене буде нагорода [у лижній гонці на 20 км] — це десь було у моїх примарних надіях. Заплющуючи очі, я десь мріяла, що вона у мене буде, але те, що вона реально у мене є — цього не очікувала. Я йшла до неї на всі 100%. Думала, мій тренер, мій чоловік там горлянку зірве собі. Я за нього переживала більше. (посміхається) Але він молодець, дуже допоміг вибороти цю нагороду”.