Лічені дні залишаються до вечора боксу в Гізі, в якому в головній події шоу зустрінуться чемпіон світу в суперважкій вазі Олександр Усик та жива легенда кікбоксингу Ріко Верховен.
Напередодні цього протистояння ми вирішили нагадати про те, що Усик – не перший українець у кар’єрі нідерландця. У 2012 році Ріко за правилами К-1 побився із Сергієм Лащенко і вже тоді міг відчути, що собою представляє українська школа ударників.
Хто такий Сергій Лащенко?
Тайський бокс, як і кікбоксинг, дуже нішевий вид спорту. Це характерно навіть для України, де бійців високого рівня є чимало. Тому далеко не всі фанати спорту знають, хто такий Сергій Лащенко.
Між тим варто відзначити, що це був по-справжньому елітний спортсмен, можна сказати, що в чомусь навіть і унікальний. Уродженець Павлограда почав регулярно займатися кікбоксингом лише у віці 19 років і це був саме той рідкісний випадок, коли пізній старт не завадив стрімкому розвитку кар’єри.
Спочатку Лащенко виступав здебільшого за правилами тайського боксу, але згодом став поєднувати це з кікбоксингом та муай-таєм. Незабаром пішли перші успіхи. Вже 2007 року він завоював титул чемпіона України, а потім почав виступати на міжнародному рівні.
Instagram. Cергей Лащенко (зліва) в компанії Олександра Усика і Василя Ломаченка
Сергій заявлявся на турніри в країні-агресорі, але незабаром вийшов на більш високий рівень. Вже до 2009 року в його активі були поєдинки з відомим білорусом Олексієм Кудіним (1 перемога та 2 поразки), та низкою інших відомих кікерів та тайців.
У тому ж 2009 році українець уперше виступив під егідою К-1. На турнірі у форматі Гран-прі в Лодзі він дійшов до фіналу, де його зміг зупинити лише топовий Забіт Самедов.
Насправді перерахувати всі регалії Лащенка за той період майже неможливо. Досить сказати, що він бився на одних турнірах із такими бійцями як Алістар Оверім, Бадр Харі та Гекхан Сакі.
З 2007 по 2012 рік у його послужному списку на професійних рингах набралося 24 перемоги за 10 поразок. Саме з таким багажем український рубака підійшов до бою з 23-річним Ріко Верхувеном.
Лащенко vs Верховен. K-1 Rising
До початку 2010-х промоушен K-1 вже не був тим недоторканним гігантом, який домінував на рубiжі століть. Організація переживала складні часи. Тут навалилося все відразу – і фінансові проблеми, і зміна власників, і поступовий відхід суперзірок.
Епоха великих важкоатлетів добігала кінця, тоді як нове покоління зірок ще тільки формувалося і відверто кажучи, розуміння того, що вони на 100% стануть успішними наступниками легенд не було. Саме у цей перехідний момент на сцену і вийшов нідерландець Ріко Верховен. На той момент він ще не був королем кікбоксингу, але аванси йому видавалися великі. Експерти посилалися на його зріст, холоднокровність, дисципліну та чудовий джеб.
Послужний список також говорив сам за себе – 24 перемоги при лише 6 поразках та 1 нічиї. Але ж були свої нюанси. Серед суперників Верховена не було імен, які можна було б назвати зірковим.
Тому поєдинок із Сергієм Лащенко, який намітився в травні 2012 року, був для Ріко чудовим шансом підтвердити свої амбіції. Українець був старшим за суперника всього на два роки, але на відміну від Ріко, як уже згадувалося, встиг побитися з топ-опонентами, тому для Верховена Сергій був справжньою перевіркою.
Так, він не мав медійності суперзірок K-1, але всередині професійної спільноти його поважали. У Сергія була репутація одного з найнезручніших бійців дивізіону. Це був класичний силовий важковаговик, який сповідує агресивний стиль і покладається на постійний тиск. Крім того, на той час українець тренувався під керівництвом Майка Пассен’є у відомому залі Mike’s Gym, тож легкої прогулянки для Ріко точно не очікувалося.
Лащенко та Верховен зустрілися у 2012 році на турнірі K-1 Rising у Мадриді. Бій передбачав формат три раунди по три хвилини.
З перших секунд сутичка виглядала як зіткнення двох різних шкіл важкої ваги. Верховен працював холодно та методично, намагаючись тримати дистанцію та розбивати передню ногу суперника лоу-кіками. Нідерландець багато рухався на ногах, постійно викидав джеб і намагався не затримуватись у розмінах довше за необхідне. Вже тоді був помітний стиль, який пізніше зробить його домінуючим чемпіоном: дисципліна, обсяг ударів і контроль простору.
Лащенко, навпаки, будував бій на тиску та роботі рук. Він не намагався перегравати Верховена у дистанційній техніці — українець шукав моменти для вибухових серій та жорстких розмінів. Варто було Ріко хоч трохи затриматися після атаки, Лащенко різко вмикався, викидаючи щільні комбінації руками, особливо через правий прямий і короткі хуки.
Верховен регулярно відбивав ногу суперника, намагаючись уповільнити тиск і збити темп. Лоу-кік від нідерландця заходив чисто, але проблема полягала в тому, що Сергій все одно не переставав йти вперед, наполегливо нав’язуючи Ріко бійку.
Та версія Верховена ще погано працювала під постійним пресингом і Сергій цим скористався сповна, нависаючи над опонентом наче пітбуль. Жорсткий та прямолінійний стиль Лащенка став для Верхувена суцільним кошмаром. За підсумками трьох раундів судді не змогли визначити найсильнішого та було призначено екстра-раунд.
Верховен помітно підсів фізично та його удари втратили акцент. Лащенко ж, на морально-вольових, продовжував йти вперед і зрештою просто зламав суперника, який пропускав дедалі більше. Агресія та постійний пресинг від українця змусили суддів віддати перевагу саме йому.
Таким чином Сергій завоював досить гучну перемогу, підрізавши крила на той момент ще принцу важкої ваги. Верховен же пізнав усі принади української школи ударки безпосередньо на особистому досвіді.
Що сталося з Лащенком?
Instagram
Перемога над Верховеном, здавалося, відкривала перед Сергієм нові перспективи. Але в тому ж 2012 році він раптово видав найгіршу серію поразок – чотири поспіль.
Після українець отямився і знову повернувся на переможну стежку. У 2014 році він здобув три перемоги поспіль. Загалом усе говорило про те, що Лащенко у свої 27 років ще готовий битися на елітному рівні і нові топ-бої лише питання часу.
Проте потім сталася трагедія. 8 квітня 2015 року боєць став учасником звичайного побутового конфлікту. Вночі, в самому серці Одеси, група осіб зав’язала з ним і компанією його друзів словесний конфлікт, який швидко перейшов у бійку.
Нападники, розуміючи, що у протистоянні з професіоналом калібру Лащенка їм нічого не світить, вдалися до використання вогнепальної зброї. Стрілянина призвела до поранення Сергія. Той разом із друзями зумів дістатися лікарні і чекав прийому хірурга.
Однак на цьому все не скінчилося. Ображені на нездатність перемогти Лащенка у чесному бою, нападники вистежили Сергія та його друзів. Після цього вони вдерлися до лікарні, один із злочинців все з того ж травмата випустив у іменитого бійця майже всю обойму.
Одна з куль потрапила до сонної артерії, внаслідок чого Лащенко помер від масивної кровотечі. Йому було лише 27 років. Удома в нього залишилися дружина та 11-місячний син.
Злочинця зловили та засудили до 14 років в’язниці. До речі, судовий процес широко висвітлювався у ЗМІ. На засідання приходили друзі Лащенка зі спорту, депутати Одеської міськради, а також Василь Ломаченко, котрий дружив із загиблим. Надалі екс-чемпіон світу з боксу в трьох вагових категоріях двічі присвячував свої перемоги на професійному рингу саме померлому.
