Ось і добіг кінця головний футбольний турнір чотириріччя – чемпіонат світу 2026 року, який розпочався місяць тому. Завершував чемпіонат його головний матч – фінал, у якому брали участь національні збірні Іспанії та Аргентини.
Варто відзначити, що турнір вдався організаційно. Не було впродовж нього якихось повідомлень про проблеми в трьох країнах-організаторах. Причому атмосфера свята була присутня на всіх матчах. Її створювали і велетенські стадіони, і багато фішок – багато якісної музики на аренах, красива картинка із прапорами на все поле, відеопредставлення команд, вихід для виконання гімнів усіх представників команд, бодікам арбітра, вже легендарна гребля вікінгів (її повторювали і під час шоу в перерві), та й пауза на гідратацію хоч і дивувала, та все ж стовідсотково теж віднесеться до розряду фішок.
Звісно, були й скандали, куди без них. Чого тільки варті треш у грі Австрії та Алжиру або скасована червона картка Балогуна. Проте й справді футбольних моментів, які увійдуть в історію, вистачало. Зокрема, змагання за бомбардирську корону – і поточного чемпіонату, і взагалі за звання найкращого бомбардира в історії. Майже весь турнір Мессі лідирував у списку найкращих голеадорів мундіалю, проте напередодні Мбаппе у матчі за третє місце обігнав його і на поточному турнірі, і взагалі, вперше в житті ставши найкращим бомбардиром усіх часів, забивши свої 10 та 22 м’ячі відповідно. У Мессі залишалися вісім та 21 відповідно і фінал у запасі.
До речі, про склади. В Іспанії склад вийшов максимально передбачуваним, як і в кількох попередніх матчах, а от південноамериканці зробили ротацію порівняно з півфіналом. На фланзі Монтіель замінив Моліну, в центрі замість Паредеса вийшов Де Пауль, а на правому фланзі замість Сімеоне – Ніко Гонсалес.
Гра розпочалася дуже обережно, проте трохи більше активності було від Іспанії. Пробував загострювати Ямаль і навіть створив щось схоже на небезпеку, проте там більше небезпеки було від дій Лісандро Мартінеса, який міг зрізати м’яч у свої ворота. Проте ще один Мартінес, воротар, справився, як і його колега Сімон, який прочитав пас на Мессі і в стилі Ноєра вибіг ледь не в центр поля, щоб не допустити виходу на свої ворота.
Аргентинці відразу ж продемонстрували, що церемонитися вони не будуть. Як і в півфіналі, якщо в якомусь епізоді потрібно було зіграти жорстко, ніхто не церемонився. В Іспанії діставалося Ямалю та особливо Ольмо, з якими не церемонилися Макаллістер та Енцо. Отримував по ногах і Мессі.
До першої паузи на гідратацію на полі біля обох воріт відбувалися події, які небезпечними можна було назвати хіба з натяжкою – закидання Мессі зі штрафного, несильний простріл Ямаля, та й усе, мабуть. Але, звісно, градус напруги не спадав.
За такої гри важливими мали б бути стандарти та дальні удари. Зі стандартами справа не пішла, їх практично не було, а здалеку кілька разів спробували бити іспанці. Проте Мартінес справлявся з досить нескладним ударом Оярсабаля, а Кукурелья був неточним.
До перерви не змогли дограти всі. Лісандро Мартінес не жалів себе у боротьбі, і організм не витримав – аргентинець отримав травму, а його замінив Отаменді. Більше нічого такого, що впливало б на гру, на полі не відбувалося, й арбітр Славко Вінчіч відправив команди відпочивати.
У другому таймі, як і в першому, перевага Іспанії була помітною. Проте гольові шанси не створювалися, а кому без них потрібен той стерильний контроль м’яча? З чужим контролем не був згоден Паредес, який замінив у перерві Ніко Гонсалеса. Він дуже швидко і попередження отримав, і був у центрі подій, коли відбувалися якісь зіткнення та грубощі.
Нагнітання на чужій половині зрештою призвело до гольового моменту, першого у матчі, якраз перед паузою на водопій. Тальяфіко заробив необов’язковий кутовий, після його розіграшу, проходу і подачі другим темпом Ямаля Ферран Торрес виграв другий поверх, і потрібно було тільки не влучити у воротаря, з чим форвард не впорався. Домінування ж Іспанії зрештою виявилося настільки великим, що тренер Аргентини випускав лише гравців оборонного плану, так і не випустивши на поле Лаутаро Мартінеса, можливо, очікуючи, що гра перейде в екстратайми.
«Фурія роха», постійно залипаючи у павутині чужої оборони, нічого не могла зробити після проходів у штрафний, тому далі вирішила бити здалеку. Але якість ударів Педрі та Кубарсі була недостатньою, щоб змусити капітулювати Мартінеса. На цьому фоні дивувала незвична пасивність Аргентини. Давно не доводилося бачити її настільки беззубою, втома після постійних додаткових таймів давалася взнаки. Здавалося, що підопічні Скалоні відверто чекають на серію пенальті. Або ж на зручну контратаку.
Логічно, що гра на відбій тягнула за собою фоли. Уже наприкінці другого тайму аргентинська команда залишилася в меншості, що було, в принципі, очікувано. Енцо Фернандес грубо скосив Кубарсі та отримав друге попередження, яке переросло в червону картку. Уже наприкінці доданого часу Ямаль міг забивати зі штрафного, але кіпер справився.
В екстратаймах було те ж саме: активність Іспанії та пасивність, а точніше, виживання Аргентини. Мессі на полі був абсолютно непомітним. Про нього згадувалося хіба в тому контексті, що досі він у кожному матчі відзначався результативною дією, а тут – абсолютна тиша. Або ж на загальних планах, і ставало аж шкода аргентинців – Мартінес у воротах, одна лінія оборони, друга лінія оборони, а в центральному колі Мессі стоїть і дивиться собі футбол, поки партнери відбиваються фактично вдев’ятьох. Проте це був свідомий вибір «альбіселесте».
Був активним Ніко Вільямс, який вийшов на заміну. Проте з його ударом головою впритул справився Еміліано Мартінес, а гол, забитий на добиванні, не зарахували через сумнівний фол Меріно в атаці. А наприкінці першого екстратайму міг закривати гру Меріно, проте пробачив аргентинців, ударом головою впритул не влучивши у кут воріт.
Проте такі автобуси проїжджають далі раз на десятиліття. Колись так «Челсі» виграв фінал Ліги чемпіонів проти «Баварії», а цього року «Чернігів» так вийшов у фінал Кубка України. Тому ліміт удачі вичерпався, доведено Англією, точніше, Томасом Тухелем, помилку якого, схоже, повторив і Скалоні. На 106-й хвилині після подачі Ніко Вільямс скинув під удар Торресу, і той відкрив рахунок, пробивши метрів з десяти під поперечину.
Звісно, Аргентина побігла вперед. Пропустила ще від Торреса, але той забив з офсайду, а тоді нарешті ми побачили, для чого Мессі економив сили. Спершу він зіграв, як і належить вінгеру, на ривку обігравши Педрі, а потім, після розіграшу кутового, бив божевільним «парашутом» метрів з 40 у ліву дев’ятку. Це була б премія Пушкаша, але, але – десяток сантиметрів вище.
Вже у доданий до другого екстратайму час нарешті з’явилися перші моменти. Сенессі не дали захисники замкнути простріл Сімеоне, а після кутового той же Сімеоне міг врятувати команду, але з центру штрафного запустив м’яч вище воріт.
І це було все. Звісно, ще кілька атак було, але навіть до ударів справа не дійшла.
Статистика гри: 20-2 за ударами, 1,72-0,09 за xG. Логіка все ж завітала на футбол.
Таким чином, Мессі не обігнав Мбаппе, Аргентина не захистила чемпіонський титул, а Іспанія повторила своє досягнення шістнадцятирічної давності, вдруге ставши чемпіоном світу.
А цей чемпіонат світу закінчився. Завжди після фіналів з’являється відчуття невеликого суму і легкої депресії – за чотири роки ми постаріємо на чотири роки, і хтозна, що станеться в нашому житті до наступного мундіалю.
Але все буде добре.
Вітаємо Іспанію і сподіваємося, що наступний чемпіонат світу дивитимемося вже у мирний час.
Чемпіонат світу. Фінал.
Іспанія – Аргентина – 1:0
Гол: Торрес (106)
Попередження: Ліс.Мартінес (41), Паредес (52), Фернандес (83), МакАллістер (112)
Вилучення: Фернандес (90+3, друга жовта картка)
Іспанія: Сімон – Кукурелья, Лапорт (Е.Гарсія, 99), Кубарсі, Порро – Руїс (Педрі, 62), Родрі (Субіменді, 99) – Баена (Вільямс, 75), Ольмо (Меріно, 75), Ямаль – Оярсабаль (Торрес, 62).
Аргентина: Е. Мартінес – Тальяфіко, Ліс. Мартінес (Отаменді, 44), Ромеро (Медіна, 71), Монтьєль (Моліна, 58) – Н. Гонсалес (Паредес, 46), Е. Фернандес, МакАллістер, Де Пауль (Сімеоне, 71) – Х. Альварес (Сенесі, 102), Мессі.
Арбітр: Славко Винчич (Марібор, Словенія).
Стадіон: «Мет-Лайф Стедіум» (Нью-Йорк/Нью-Джерсі, США).