“Не вдалося завезти в Харків”: зірка плавання – про повернення російських прапорів, виїзд українських чемпіонів до Америки і “поранені” басейни

Багаторазовий олімпійський призер і віцепрезидент Федерації плавання Укра Михайло Романчук визнав, який єдиний варіант залишається у нашої країни після допуску росіян до міжнародних змагань із прапорами і гімном. Колишній чемпіон світу та Європи на дистанції 1500 метрів також відзначив, що через атаки РФ басейни зазнають сильних руйнувань, а у Броварах довелось тимчасово закрити на реконструкцію.   

У розмові з OBOZ.UA Михайло розповів, де мешкають і тренуються три з чотирьох українських фіналістів Євро-2026, зокрема й єдиний чемпіон Нікіта Шеремет, і чому нашим атлетам доводиться пропускати Кубки світу. 

– Михайло, звісно, зараз йде активне обговорення повноцінного повернення росіян на змагання – з прапорами, гімнами. Яке ваше ставлення і які наші дії у такій ситуації?

– Насправді дуже важка ситуація, тому що президент Міжнародної федерації плавання – представник арабських країн, і ми прекрасно розуміємо їхні відносини з країною-агресором. Тому в цій ситуації Федерація плавання України зробила все можливе. І єдине, що нам залишається – це спортсменам доводити свої сили на доріжках і в басейні.

Це, на жаль, наразі є єдиним правильним виходом – вставати, боротися і показувати результат, не дивлячись на всі умови, в яких тренуються наші спортсмени.

– Іноді буває, що всесвітня федерація приймає якесь рішення на користь РФ, але Європа притримує трошки, бо у нас тут більші підтримки в цьому питанні.

– Так, тому що президент European Aquatics Антоніо Сілва приїжджав в Україну, він побачив все на власні очі, бачив, скільки полеглих наших воїнів. На жаль, не вдалося його завезти в таке місто, як Харків, щоб він відчув все по повній програмі. Відчув, побачив, які руйнування принесли басейну не тільки в Харкові, але й у Дніпрі та в інших містах.

Але, дійсно, ця підтримка з боку European Aquatics відчувається. Працюємо на тим, щоб ця підтримка була більшою, кращою. Будемо боротися за себе, за свої права і за наших спортсменів.

– Низка федерацій збирають докази проти російських спортсменів, що вони підтримують політику своєї країни і повномасштабне вторгнення. Наскільки це поширено у вашій федерації? Чи вистачає ресурсу все охопити?

– У зв’язку з тим, що російські спортсмени взагалі не виступали чотири роки на міжнародній арені. Я рахував, що вони пропустили близько 5–6 важливих дорослих стартів, і лише цьогоріч їх допустили під національними акропорами. Як ми бачимо, зараз етапи Кубка світу проходять в Азербайджані, Узбекистані та Казахстані. Це доволі лояльні країни. І там російські спортсмени виступають під своїми прапорами.

Наших спортсменів, на жаль, там немає. Це, напевно, рішення кожного атлета, тренера і головного тренера.

– Дуже важко пропускати такі змагання і підтримувати гарну змагальну форму.

– Звичайно, коли у тебе є більше стартів, особливо на такому рівні, і етапи Кубка світу, то це набагато покращує і полегшує вихід на пік форми до чемпіонатів світу та Європи, тобто до основних міжнародних змагань.

– І не дивлячись на те, що нам так важко, в Україні регулярно з’являються спортсмени, які виграють або стають призерами чемпіонатів світу та Європи. Цього літа “золото” континенту здобув Шеремет на такій швидкій дистанції.

– На жаль, результати цих спортсменів з’являються не завдяки, а супереч тим умовам, які є у наших плавців безпосередньо. Дуже не вистачає матеріально-технічної бази, не вистачає спортивної інфраструктури. Навіть басейн в Броварах, в якому ми завжди останні роки проводили чемпіонати України, зараз закрився на реконструкцію, тому що після обстрілів там є великі дошкодження чаші басейну. Це призводить до того, що цей басейн наразі непридатний для використання.

Тому в грудні у нас планується абсолютний Чемпіонат України у Львові, а також два старти в 25-метровому басейні у Вінниці. Ми шукаємо можливості, і дійсно не вистачає плавальної інфраструктури, де ми могли б навіть проводити наші повноцінні навчально-тренувальні збори у безпеці, забезпечити спортсменів усіма матеріальні умовами для підготовки. На жаль, цього ми не маємо.

– Де переважно готуються наші спортсмени, зокрема лідери?

– Шеремет дуже довгий період часу знаходиться в Америці, та само тренується в Америці Володимир Лісовець. Степан Бабенко, який останній період часу тренувався у Броварах, у зв’язку з тим, що басейн зазнав “важких поранень”, він так само розглядає переїзд в Америку. Тому із чотирьох фіналістів чемпіонату Європи-2026 троє знаходяться в Америці.

– Вони там за якоюсь навчальною програмою?

– Вони всі там по університетам, виступають там в NCAA і на університетських змаганнях. Вони там повноцінно навчаються, мешкають і можуть повноцінно проходити свою підготовку.

Так само є великою проблемою, що у нас не вистачає хороших і правильних спеціалістів. Їх стає все менше, так само, як і дітей стає все менше. Тому проблем у нас дуже-дуже багато і з кожним роком їх стає все більше і більше.

– За дітей це окрема боротьба, на жаль, адже багато хто виїхав через війну. Наскільки багато переходить під інші прапори? Відслідковували?

– За останній рік у нас перейшла принаймні одна дівчинка. І Федерація плавання України дала дозвіл, тому що не хочеться руйнувати такий спортивний шлях плавчині, не дивлячись на те, що вона прийняла таке рішення. Я впевнений, що більшість спортсменів це рішення зрозуміли.

– Чому останнім часом у нас з’являється зірки переважно у чоловічому плаванні? А в жіночому вже давненько нікого не було.

– Вадко сказати. Напевно, це все ж таки комплексна проблема роботи тренерів, спортивної інфраструктури. І загалом дуже багато пунктів, які в цьому переліку, на жаль.