Олег Володимирович Великий (14 жовтня 1977, Бровари, Київська область – † 23 січня 2010, Київ) – відомий гандболіст, лідер національних збірних України та Німеччини з гандболу.
Займатися гандболом почав у другому класі середньої школи. Навчався в Броварському вищому училищі фізичної культури. Потім продовжив навчання в Запоріжському державному університеті. Виступав за команди СКІФ (Київ), «Світлотехнік» (Бровари), ZTR (Запоріжжя). 2004 року Олег прийняв німецьке громадянство. Із 2005 року грав за «Rhein Neckar Löwen» (Кронау/Острінґен, Німеччина), а 2009-го перейшов до всесвітньовідомого «HSV» (Гамбург). У 2000 році збірна України вперше взяла участь у фінальній стадії чемпіонату Європи. Команда зайняла останнє, 12-е місце, але Олег, який закинув у ворота суперників 46 м’ячів, став найкращим бомбардиром турніру.
У 2001 році на запрошення відомого в минулому радянського і білоруського гандболіста, а згодом тренера Юрія Шевцова Олег Великий перейшов в німецький ТУСЕМ. 2004 року Олег прийняв німецьке громадянство. Із 2005 року грав за «Rhein Neckar Löwen» (Кронау/Острінґен, Німеччина), а 2009-го перейшов до всесвітньовідомого «HSV» (Гамбург). У 2000 році збірна України вперше взяла участь у фінальній стадії чемпіонату Європи. Команда зайняла останнє, 12-е місце, але Олег, який закинув у ворота суперників 46 м’ячів, став найкращим бомбардиром турніру. У квітні 2004 року Великий став громадянином Німеччини, 8 січня 2005 року провів перший матч за свою нову збірну. У тому ж сезоні Олег Великий виграв Кубок ЄГФ, проте його ТУСЕМ не зміг пройти ліцензування і втратив місце в Бундеслізі.
З осені 2005-го по 2008 рік Олег Великий і Юрій Шевцов були пов’язані з клубом «Кронау» (нині – «Рейн-Некар Льовен»), з осені 2008 року Олег став гравцем «Гамбурга».
За збірну Німеччини Олег Великий провів 38 матчів, забив 123 голи. У 2006 році через травму був змушений пропустити чемпіонат Європи. У 2007 році увійшов до заявки збірної на чемпіонат світу 2007 року, але знову серйозно травмував руку. Команда Хайнера Бранда виграла чемпіонський титул, і Олег, не дивлячись на те, що не зміг зіграти жодного матчу, теж був удостоєний золотої медалі. У 2008 році на черговому першості Європи залишився за крок від медалі – 4-е місце.
Про Великому говорили як про гандболістів, здатному поодинці вирішити долю матчу. Олег міг однаково ефективно зіграти як на місці лівого напівсередньої, так і на позиції розігруючого.
У березні 2008 року у спортсмена виявився рецидив раку шкіри. Вперше лікарі діагностували цю хворобу у вересні 2003 року, після тривалого лікування Олег зміг повернутися на паркет. У березні 2009 року, відчувши себе краще після нового курсу хіміотерапії, спортсмен провів один матч у Бундеслізі. Але остаточно перемогти хворобу не вдалося.
Олег Великий помер в Києві 23 січня 2010 року в віці 32 років. У нього залишилися дружина Катерина та шестирічний син Микита.
24 січня 2010 роки перед матчем Євро-2010 між збірними Німеччини і Франції всі присутні вшанували пам’ять Олега Великого хвилиною мовчання.
Олег Великий зіграв за національні збірні України (59 матчів) і Німеччини (38 матчів/123 м’ячі).
Кожного року, в травні в його рідних Броварах, СК БВУФК, проводиться Міжнародний дитячий гандбольний турнір серед юнаків, як данина пам’яті цьому видатному гандболісту, городості спорту Броварів і Броварщини.
Спортивні досягнення:
Чемпіон України 1998, 1999, 2000, 2001
Найкращий бомбардир Чемпіонату Європи, 2000
Учасник Чемпіонату світу 2001 у Франції
Фіналіст Кубку Німеччини 2003, 2006 та 2007
Володар Кубка Європейської федерації гандболу, 2005
Чемпіон світу, 2007
Володар Суперкубка, 2009
На чемпіонаті Європи 2004 року був удостєний звання – «Король воріт»
