Знакова подія для вітчизняного боксу відбулася цього літа – вакантний чемпіонський пояс Європейського боксерського союзу в Європейського боксерського союзу в суперлегкій вазі (до 63,5 кг) здобула Олена Медведенко з Одещини. У блискучому стилі вона перемогла одноголосним рішенням суддів бельгійку Джеміллу Гонтарук, отож прийняла справедливі привітання з нагоди перемоги в континентальному титульному матчі.
З цієї нагоди прес-служба Федерації боксу України розповідає про шлях у боксі Олени – землячка Василя Ломаченка стала другою в історії нашої держави чемпіонкою Європи, здобула великий авторитет у своїй ваговій категорії та зараз готова до нових викликів у своїй профі-кар’єрі.
– Передовсім – почнемо з вітання. Чудовий результат, чемпіонський пояс, яскрава перемога на батьківщині суперниці – і хотілося б почати саме з запитання про бій із бельгійкою Джеміллою Гонтарук. Розкажіть, як проходив титульний бій?
– На щастя, наш тренерський штаб добре розібрав Джеміллу, я знала, чого чекати, тож суперниця виявилася дуже передбачуваною та не змогла мене здивувати.
До поєдинку ми готувалися заздалегідь ще з лютого місяця. Ми з тренером, Андрієм Медояном, розробили та пропрацювали певну технічну базу прийомів і втілили її у життя під час бою. Ми знали, що суперниця потужна та заряджена на ближній бій, і зробили все щоб тримати дистанцію і не дати їй нав’язати свою гру.
Вже в першому раунді було зрозуміло, що бій іде за нашим сценарієм. Але в перемогу не вірила до останнього, так як боксувала на виїзді с господаркою рингу. Скажу, що я очікувала більш жорсткої роботи, тому і готувалася ретельно та важко. Очікування не виправдалися, на щастя, перемога за нами.
– Хто встиг привітати вас із досягненням? Як виглядає пояс і чи привозили його вже додому?
– Привітали мене найближчі люди, тренери, що з нами співпрацювали і допомагали в підготовці, Володимир Осипчук, як представник Федерації боксу Одеської області, Владислав Лозанюк, тренер з Арцизу.
Сам пояс Аліна Шатерникова (саме вона була свого часу першою чемпіонкою Європи з України) та голова промоутерської компанії TBG Влад Єлісєєв урочисто передали мені на вечорі професійного боксу компанії TBG, а також президент ліги професійного боксу Михайло Зав’ялов сказав багато теплих слів. Тож пояс вже вдома.
– Які подальші плани в вашій профі-кар’єрі? Чи працюють уже промоутери над новим боєм? Є якась конкретика по даті та суперниці?
– Планую продовжити виступати на ринзі, проте поки ніяких достойних та цікавих пропозицій не надходило.
– Тепер – до портрету чемпіонки. Ви родом із знакового для нашого боксу Білгород-Дністровського району, вірно? Як почали займатися боксом?
– Я родом з села Випасне, що поряд з Білгород-Дністровським. Проте боксом почала займатися в Одесі, під час навчання в університеті. Так, дійсно, виходить, ми земляки з Анатолієм Ломаченком і його сином Василем Ломаченком – величним вітчизняним боксером. Часто про них запитують, але з Ломаченками особисто не знайома, на жаль. Думаю, все попереду.
– Чому обрали саме бокс? Чи могли уявити собі, почавши ним займатися, що доростете до звання чемпіонки Європи?
– Займатись боксом я почала у віці 19 років. Це сталося випадково. Я просто опинилася в потрібному місці в потрібний час. Я думаю, це, напевне, була доля.
Загалом, у дитинстві я була спокійною дитиною – любила навчатись, читати, співала, вивчала англійську мову, навіть закінчила школу з золотою медаллю. У мене вже дві вищі освіти (за першою я – викладач англійської мови та літератури, а за другою викладач фізичного виховання) та у планах вступ до аспірантури.
Про професійний спорт, якщо чесно, ніколи не думала. Але зараз віддаю всі свої зусилля, щоб досягнути успіху в боксі – отримати нові виклики в моїй кар’єрі та прогресувати.
– Момент із переходом у профі – дуже важливий. Треба як не помилитися з моментом, так і витиснути все, образно кажучи, з любительського боксу. Як у вас це було? Коли вирішили вийти на профі-ринг?
– Я була членом жіночої збірної України з боксу. Ми неодноразово ставали призерами Чемпіонатів і Кубків України. Вперше відчула, що відбулася в боксі, коли звела внічию поєдинок з Ірмою Тестою – чемпіонкою Європи та учасницею Олімпійських ігор.
Мій професійний дебют припав на період, коли Конгресом AIBA боксерам-професіоналам було дозволено брати участь у любительських змаганнях. Тому питання вибору між любителями та професіоналами не стояло. Я була першою в збірній, хто зумів поєднати дві кар’єри. Вдячна за цю школу, переживаю за дівчат зі збірної та стежу за їхніми подальшими успіхами.
– Чи поділяєте думку, що є бокс любительський і бокс професіональний – і там різні, зовсім різні вимоги та стилі?
– Звичайно, профбокс відрізняється від любительського. По-перше, триваліша дистанція поєдинку дозволяє краще розкритися, змінити хід поєдинку. Рефері під час бою втручається тільки в крайніх випадках. Відсутність шоломів та професійні рукавички не залишають права на помилку.
– У вас 19 боїв на професіональному рингу – зараз 4 поспіль виграно. Що говорять про перспективи подальшого прогресу? Куди треба рухатися, щоб виходити на нові пояси?
– На даний момент я знаходжусь в Топ-20 світового рейтингу. Це дає перспективи на вихід до боїв за титул чемпіона світу. Зрозуміло, що ми з тренерським штабом будемо рухатися в цьому напрямку. Для цього потрібно наполегливо працювати – та отримати гідні пропозиції щодо подальших боїв.
– Наскільки важливо почати битися саме в Америці і що для цього треба?
– Безумовно, Америка дає зовсім інший рівень боксерських шоу та гонорарів. А для того, щоб там боксувати, треба мати пропозиції від американського промоушену.
– Чи є надія ще на бій цього року?
– Щодо бою в цьому році, поки не знаю. Я не проти боксувати, якщо будуть цікаві та достойні пропозиції.
– В 2020 році на організацію боїв вплинув коронавірус. Як заповнювали минулорічну карантинну паузу?
– Короновірус мав значний вплив на організацію професійних турнірів. Якийсь час всі заходи були заборонені, потім дозволили проведення їх без глядачів. Хворіли спортсмени, закривали зали боксу, що вкрай негативно вплинуло на підготовку та розвиток Боксерів. Я і під час карантину намагалася продовжувати тренування і тримати себе в формі. Коли відновилися міжнародні турніри, знову пішли бої, всі сприйняли це з ентузіазмом.
– У вас великий стаж міжнародних поєдинків як серед любителів, так і серед професіоналів – швейцарський Сент-Галлен, французька Тулуза, австрійський Відень, бельгійський Гент, тепер от футбольна арена в Візе… На яких аренах боксувалося найцікавіше?
– Ви знаєте, кожен бій – окрема історія. Кожна нова країна – нові враження. Найкращі та найяскравіші поєдинки я провела в Москві, Макао та Тулузі. Це були видовищні шоу з багатотисячною аудиторією. Співпало все – і сильний змагальний рівень, і святкова атмосфера вечорів боксу, і нові враження.
– Як так трапилося, що один із боїв проводили в Макао? Напевно, турне в Аоминь – це окрема цікава історія?
– Для поєдинку в Макао мене відібрали представники IBF в СНГ, як найбільш перспективного на той час бійця. Було надзвичайно приємно та почесно. Я була удостоєна честі винести наш прапор на престижному турнірі SILK ROAD («Шовковий шлях»).
– Що вам найбільше подобається в боксі?
– Можливість проявити себе та реалізувати. Бокс дає почуття впевненості в собі.
– На вулиці доводилося застосовувати боксерські вміння?
– На щастя, мені ніколи не доводилося застосовувати свої боксерські вміння на вулиці. Господь зберіг.
– З чим у боксі найважче миритися – навантаженнями, суддями, ритмом життя спортсмена?
– Дуже болісно миритися з суддівством у країні та за її межами. Все інше на цьому тлі просто непомітно.
– Ваш ідеал у боксі?
– Не створи собі кумира! Я можу запозичити якісь елементи стилю у різних боксерів та спробувати їх на собі, проте все одно на рингу стараюся залишатися собою.
– Коли жіночий бокс зрівняється з чоловічим за популярністю, прибутковістю і чи зрівнявся вже за технікою та видовищністю?
– Бокс – патріархальний вид спорту, і, на жаль, жіночий боксу навряд чи зрівняється з чоловічим за популярністю та гонорарами. Точно не в найближчому майбутньому. За технікою та видовищністю, як на мою думку, він не відрізняється.
– Чи погоджуєтеся з думкою деяких вболівальників і навіть фахівців, що бокс і єдиноборства – не для жінок?
– Звичайно, я не погоджуюсь з гендерними стереотипами в бойових мистецтвах, а то навряд чи ними займалась. Це особисте рішення кожного, чим займатись.
– Паралельно з вами в профіках роблять кар’єру ще кілька дівчат – та ж Мальована з Черкас, хто ще?
– Зараз багато дівчат зі збірної пішли моїми стопами. Всіх не перелічити. Їм зичу удачі в кар’єрі.
– Коли Україна отримає свою чемпіонку світу і хто має найбільші шанси нею стати?:)
– Думаю, що скоро Україна матиме свою чемпіонку світу по професійному боксу. Тішу себе надією, що то буду я!
