Сьогодні героєм нашої рубрики «Персона дня» став член Національної збірної України, новоспечений чемпіон України, який завоював цей титул в Одесі, 22-річний спортсмен з Броварів Іван Папакін. Аби більше познайомити з ним вболівальників українського боксу, ми задали Івану традиційних сім питань.
1. Чому бокс та із чого все починалося?
«Я родом з міста Амвросієвка, що на Донеччині (нині є тимчасово окупованою територією. – Прим. ред.). Моя родина була досить тісно пов’язана з боксом, зокрема цим видом спорту займався мій батько. Але віддати мене у боксерський гурток було не його ініціативою, а дідуся. Він взагалі був великим любителем боксу, водив мене на поєдинки, коли мені було ще років шість. Тоді у Донецьку були популярними вечори Union Boxing Promotion. Дідусь казав: «Дивись, наступного разу ти маєш боксувати у цьому ринзі!» Я відповідав: «Дідусю, я ще маленький!» А він: «Нічого, ось підростеш – побачиш, в тебе все вийде»…
На жаль, дідуся вже немає з нами. Але все відбулося так, як він і казав…»
2. Що вас мотивує кожного дня виходити на тренування?
«Мені просто подобається бокс. Присвятив йому практично все життя і відступати вже пізно (сміється). Тим більше, що в мене поки що все досить добре виходить. Отже, поки бажання і здоров’я вистачає, треба йти до кінця!
Додам, що в 2014 році мені довелося переїхати з рідного краю. Зараз живу і тренуюся у Броварах, у місцевому вищому училищі фізичної культури. Тренуюся у відомого спеціаліста Олександра Івановича Поліщука, вихованцями якого є безліч титулованих боксерів – починаючи від Володимира Кличка, Віктора Постола, Геворга Манукяна і завершуючи чемпіоном Європи до 22 років Дмитром Ловчинським.
До своїх кумирів можу віднести і Олександра Усика та Василя Ломаченка, які також починали свій шлях в олімпійському боксі, є чемпіонами Олімпійських ігор, а після цього завоювали безліч титулів і у професіоналах».
3. Ваше життєве кредо…
«Дорогу здолає той, хто йде. Або, іншими словами, під лежачий камінь вода не тече».
4. Чи є місце страху в боксі?
«Страх завжди присутній. Скільки б боїв не було в тебе позаду, ти все одно переживаєш перед черговим протистоянням і намагаєшся не підвести свого тренера, своїх рідних і близьких, які тримають за тебе кулаки».
5. Яким був ваш найважчий бій і чому?
«Це був поєдинок на Чемпіонаті світу серед юніорів в 2015 році, що проходив у Санкт-Петербурзі. За вихід у півфінал боксував з росіянином, у підсумку програв йому за досить спірним рішенням суддів. Але це була реальна «заруба»! Я настільки виклався у тому поєдинку, віддав всі сили, що після фінального гонгу просто не усвідомлював, де я знаходжуся, який сьогодні день, хто я… До речі, той росіянин нещодавно в якомусь інтерв’ю теж зізнався, що та наша зустріч стала найскладнішим випробуванням в його кар’єрі».
6. Ваша найважливіша поки що перемога – це…
«…Це перемога, яку здобув у цьому місяці: став чемпіоном України серед чоловіків в Одесі. І тим самим відкрив для себе можливість виступити на Чемпіонаті світу в Сербії».
7. Яку мету переслідуєте в боксі?
«Мрію про завоювання олімпійської ліцензії та виступ на Олімпіаді 2024 року у Парижі. А найближча ціль – гідно представити нашу державу на Чемпіонаті світу, який стартує вже за кілька тижнів».