Рівно 50 років тому – в далекому вже 1971 році броварський футбольний клуб «Будівельник» став вперше в історії футболу Броварського краю чемпіоном Київської області. Наступного сезону (1972) він зумів повторити свій успіх. Після того вже півстоліття таких яскравих перемог у футбольній історії нашого краю не було. В цій розповіді ми зробимо спробу розповісти про колектив, про тих людей, який вклали свої сили, душу, вміння і майстерність в цю славну віху нашої спортивної історії.
А починалося все так – в грудня 1970 року інструктор зі спорту будівельного тресту «Броварисільбуд» Валерій Якунін звернувся до директора установи, Героя Соціалістичної праці СРСР Рубена Мкртичевича Чіфталарьяна з пропозицією організувати футбольну команду, яка б грала в чемпіонаті області. Той погодився. Вже в січні 1971 року розпочалися тренування новоствореної команди, яка дістала назву «Будівельник». Тренування відбувалися на різних футбольних полях, зокрема і на міському стадіоні «Спартак (сучасний стадіон відкритий в 1966 році), в старому місті, в районі д/с на Пекарні «Аеропорту», міській промзоні тощо. В ході підготовки до обласного чемпіонату зіграли товариську гру в Первомайську (Миколаївська область). Під час гри продемонстрували справжній бійцівський характер, хоч і поступилися, але довели всім і самим-собі, що в клубу є потенціал і майбутнє.
З «вірою в себе і власні сили» й розпочали чемпіонат Київщини. А футбол тоді був не то що зараз. На домашніх матчах збиралося біля двох тисяч глядачів, які стояли протягом ігрового часу, але із задоволенням вболівали за улюблену команду при будь-яких погодних умовах. На виїзні матчі виїздили на автобусі, який люб’язно надавав Броварський автопарк. Тоді у вищій лізі чемпіонату Київщини грали 16 команд в два кола. Протягом сезону проводили не тільки 30 поєдинків чемпіонату, а ще й кубкові матчі. До речІ – грошей тоді за це не платили і люди грали в основному для свого задоволення і честь рідного міста та краю.
Ігрова схема – 4+2+4. У воротах – Володимир Остапчук («остання надія» команди, який не раз виручав у скрутну хвилину). Володимир Котєнок – центральний нападник, Володимир Залойло та Анатолій Кудя – визнані бомбардири. В середині поля – Юрій Ярко, Анатолій Нілов та інші.
Матчі чемпіонату проходили по неділях. Кожного тижня – чотириразові тренування. На жаль вже багатьох із того складу не має серед нас – час-є-час. Але ті, що залишилися з теплотою в серці згадують при минуле, адже це їхня молодість, роки у футболі. Двоє із цього складу, а саме Анатолій Нілов та Володимир Залойло стали Заслуженими тренерами України з футболу і самі виховували юних футболістів. За перемогу отримали невеликі преміальні, але головне було довести, що вони на той час сильніші за інших і варті того, щоб називатися кращими.
Ось перед вами фото тієї славетної команди
- Верхній ряд (зліва направо): Тренер Валерій Миколайович Якунін, польові гравці Олександр Поліщук, Микола Московка, Борис Бєлобров, Анатолій Нілов, В’ячеслав Семенов, Микола Скоблік, Юрій Ярко, Володимир Остапчук, Володимир Котєнок, Микола Грицай, Анатолій Кудя, Володимир Залойло
- Нижній ряд: Володимир Подзігун, Валерій Клепацький, Ігор Пономарьов, Володимир Пономарьов, Олександр Карнаущенко, Петро Міроненко, Олександр Рєзніченко, Віктор Антошевський та Анатолій Добривечір.
А потім був ще сезон 1972 року і нове чемпіонство! Але це вже зовсім інша історія, яку ми розповімо пізніше!