Олег Довгун – боксер зі Стебника Дрогобицької громади. Український Пітбуль – а саме таке прізвисько у спортсмена – нещодавно здобув чергову перемогу. 18 березня в американському Піттсбурзі Олег Довгун зустрівся на ринзі з боксером з Нікарагуа Хуаном Сентено та переміг його. Цим захистив титул чемпіона Північної Америки за версією NABA у другій найлегшій вазі. Ми поспілкувались з боксером про його підготовку до поєдинків, шлях у боксі та підтримку України.
Україні потрібна підтримка, бо війна продовжується
Ви нещодавно змогли захистити титул Північноамериканської боксерської асоціації. Пишете, що перемогу присвячуєте українському народові. Це підтримка чи подяка?
Це і підтримка, і подяка водночас. Україні потрібна різнопланова підтримка: словом чи справою, чи згадкою, бо війна продовжується. А нашим воїнам та всім, хто допомагає Україні – потрібна подяка.
Олег Довгун після останнього боюФото: instagram.com/ukrainian.pitbull
Ви у Боксі з дитинства. Яка найскладніша перемога була?
Минула моя перемога була достатньо нелегка. А найскладніша, напевно, на аматорському ринзі на чемпіонаті України.
Спорт, це успіх тренера, чи робота над собою?
Кажуть, що хороший тренер – це лише 30%, решту 70% – це робота над собою. Однак я вважаю, що все повинно бути в комплексі: досвідчений наставник і праця спортсмена, постійне самовдосконалення. Лише поєднуючи ці дві речі можна досягти успіху.
Кому з тренерів Ви вдячні?
Я вдячний своєму першому тренеру зі Стебника Михайлу Стахніву. У Львові моїм наставником був заслужений тренер України Роман Семенишин. Й зараз вже шостий рік я тренуюсь в американця Майка Максорлея. Усі тренери діляться своїми знаннями, досвідом, мотивують. Це важливо.
Чим відрізняється підхід до спорту в Україні й у Штатах? Умови, вимоги?
Так, значно відрізняється. В Україні тренери “бавляться” зі своїми підопічними, така ж ситуація, як у школі вчителі. Вони хочуть нам якомога краще все зробити, допомогти. У Штатах – якщо ти самостійно не хочеш працювати, тебе ніхто заставляти не буде. Тут все більше по-дорослому.
Вважаю, в Україні найкращі тренери у світі – вони у спортсменів вкладають душу.
Який підхід Вам ближчий?
Зараз мені комфортний американський, бо я вже дорослий. А от коли дитина лише починає займатись спортом, тобто 10-12 років, то наш підхід найкращий.
Олег ДовгунФото: instagram.com/ukrainian.pitbull/
У Штатах почав жорсткіше бити
Що кардинально змінилось після переїзду?
Професійний боксинг відрізняється від аматорського. Тому я став більший акцент робити на удари, іншими словами – почав жорсткіше бити. Тут потрібно вигравати силою.
Український пітбуль, це вже у США з’явилось? Чому саме пітбуль?
Коли я вперше приїхав у Штати, на спарингах був дуже агресивний – хотів себе проявити та завоювати авторитет. Мені тоді сказали: “Ти як пітбуль – агресивний, контратакуєш”. Я кажу, що не хочу бути Пітбулем, хочу щось українське, тому я Український Пітбуль. Так з першого поєдинку ця назва за мною закріпилась і буде вже до кінця кар’єри.
Хто Ваш кумир у спорті?
Це, звичайно, наші брати Клички – якби не вони, я б не пішов на бокс. Зараз ще мені дуже подобається Олександр Усик.
А з ким Ви себе асоціюєте?
Асоціюю себе з філіппінським боксером Менні Пакьяо та кубинцем Гільєрмо Рігондо.
Що дає Вам силу?
Потрібно постійно тренуватися та вірити в себе. Звичайно силу дає релігія – ти віриш, знаєш, що Бог з тобою і перемагаєш. Навіть в такі моменти, коли я десь трохи відстаю, проте я знаю, що ще на рингу і ще можу виграти. Немає такого – я програю, все.
Олег ДовгунФото: instagram.com/ukrainian.pitbull/
Як відбувається підготовка до поєдинку?
Тренуюсь постійно, але саме 8 тижнів перед боєм починається активна підготовка. Тобто я посилено готуюсь, спарингую, обов’язково дотримуюсь режиму. Більше ніж 8 тижнів це робити не можна, оскільки тоді організм вже починає втомлюватись. Цей період посилених тренувань доводить тебе до піку, саме тоді ти в найкращій формі, а вже пізніше все йде на спад.
Які подальші плани?
Зараз я відпочиваю після свого 15 поєдинку. У кінці літа скоріше за все повернусь на ринг та буду змагатись за першу позицію в рейтингу WBA.
Вдень перемоги подякуємо тим, хто поклав життя за Україну
Розкажіть про прапор з підписами на фото? Звідки він у вас, яка його історія?
Цей прапор мені передали від наших воїнів з-під Бахмута, серед них мій хороший друг Володимир Беднарчик. На ньому є підписи хлопців, які зараз захищають Україну на фронті. Мій знайомий Олег Лехуш допомагав передати стяг, потім знайшов дівчат, які летіли до Нью-Йорка та взяли прапор з собою. Тоді вже з Нью-Йорка його переслали мені. Я дуже вдячний всім, хто був залучений, щоб доставити його в Пітсбург, бо стяг насправді перейшов через сотні рук.
До речі, прапор в ринг виносив американець, який зі мною з перших поєдинків. Він дуже підтримує нашу державу та має українське ком’юніті в Нью Джорджії.
Прапор, з яким Олег Довгун вийшов на рингФото: надане Олегом Лехушом
Чи давав цей стяг Вам силу у поєдинку?
Звичайно. Ти виходиш і представляєш країну, усвідомлюєш, що зараз головне перемогти – саме на переможцях фокусується увага ЗМІ. Ти доводиш світові, що ми продовжуємо війну, яку розпочала росія, і нам потрібна допомога.
Як думаєте, коли настане перемога і що робити, що її наблизити?
Я думаю, що ми робимо багато. Але потрібно ще більше. Навіть, якщо змучений, навіть якщо важко. Потрібно продовжувати. Наші воїни щодня борються і потрібно їм допомагати. Я вірю, що до кінця року Україна переможе і відвоює всі свої землі – тобто до кордонів 1991 року.
Що зробите у День нашої перемоги?
В першу чергу ми з дружиною пом’янемо і подякуємо тим, хто поклав життя за Україну. А вже потім відкриємо шампанське.