Ребров – один з найкращих тренерів України. Це футбольною громадськістю сприймається як аксіома. Однак іноді все ж потрібні докази. У Реброва є й трофеї, є й бекграунд щодо розвитку футболістів і що найголовніше – є власний ігровий стиль. Стиль – це візитівка будь-якого тренера. Успішним може вважатися той спеціаліст, чиї команди розпізнаються за малюнком демонстрованого футболу.
Однак у всьому повинна бути межа. Свій стиль – це добре, але важливою також є гнучкість. Коли ти не маєш відповідних під стиль гравців, але вперто гнеш свою лінію, то виходить “Олександрія” Руслана Ротаня. Ребров, як видається, грішити таким не збирається. Він говорив про це на пресконференції, але головне – він показав це під час спарингу з Німеччиною.
Що робила збірна України? Спрощувала гру. І це було максимально доречно у тій ситуації, в якій опинилася команда Сергія Реброва. Німеччина розпочала сильно, спокійно, солідно. А Україна нервувала. Хоча й тримала м’яч. Однак це тримання через пресинг суперника відбувалося фактично тільки на половині поля збірної України. Виходи з оборони в атаку не простежувалися, що апріорі не могло не обернутися проблемами. Втрата м’яча Мудриком (Фюлькруг вибачив), гол Вольфа/Фюлькруга, момент Раума. За великим рахунком, 0:3 для збірної України могло бути вже до середини першого тайму. Ситуація змінилася після переходу гри на простішу модель.
Довгі передачі. Їх активно застосовував Трубін, їх став використовувати Ілля Забарний. Саме після його лонгболу було забито перший гол, але це тільки верхівка айсберга. Всього у збірної України двадцять довгих передач (за даними Sofascore), тоді як у Німеччини – 22. Однак у Німеччини всього 749 пасів, а в України – 339. Тобто відсоток лонгболів – приблизно “6”. Тоді як у Німеччини відсоток довгих передач – “3”.
За такого сценарію важливим елементом були ривки Тимчика флангом. Говоримо тільки про Тимчика, а не про Тимчика й Миколенка, бо правий край суттєві відрізнявся функціонально від лівого. Молодий та азартний Мудрик міг носити брівкою наодинці (хоча й помилявся), тоді як Ярмоленкові конче потрібна була допомога. Навіть не так – Тимчик мусив підміняти Ярмоленка у ролі вінгера, бо Андрій часто зміщувався до центру, опускався вглиб поля, але не випалював фланг. Важко сказати, як зіграв би Юхим Конопля, однак Тимчик з роллю впорався на відмінно.
53 дотики до м’яча, точність передач 83 відсотки, крім класичних флангових прострілів були ще дві довгі передачі. Й що не менш важливо – якісна оборонна робота. Тимчик вісім разів виносив м’яча в критичних ситуаціях, заблокував два удари, виграв одне верхове єдиноборство. Тричі фланговий захисник боровся не за м’яч, а за позицію перед прийманням м’яча. Це теж свідчить про його мобільність та агресивність. Коноплі буде важко відвоювати місце в стартовому складі, але роль правого флангового захисника може змінитися з переведенням Віктора Циганкова на позицію правого вінгера.
Бо проти Німеччини колишній лідер київського “Динамо” діяв як другий нападник. Чи швидше навіть як “вільний художник”. Ребров зумів поєднати на полі і Ярмоленка, і Циганкова, і Мудрика, і класичного центрального форварда (Артем Довбик). В рідкісних матчах збірної України Циганков грав лівого вінгера, деколи Ярмоленко діяв як центральний нападник. Але щоб Циганков як відтягнутий форвард – це чи не вперше. Тут Ребров показав вміння швидко реагувати на поточні тренди. Адже Циганков у тій ролі, в якій працював вчора, грав у деяких матчах за “Жирону”.
Вікторові явно пішов на користь переїзд до топ-чемпіонату. У майстерності Циганкова ніколи не було сумнівів, а ось психологічний стан гравця іноді просто гнітив. Приїжджаючи до збірної після невдалих періодів у “Динамо”, Віктор губився не стільки в ігровому, скільки в ментальному плані. А вчора ми побачили впевненого в собі футболіста, який результативно пробив з “неробочої” правої ноги, дотепно пропустив м’яча на Мудрика під час другої гольової атаки й вчинив ще багато інших корисних речей.
Враження від гри збірної України змазалося через пропущені впродовж останніх шістьох хвилин два голи. Але це трапилося не через структурні ігрові помилки команди, а через індивідуальні недопрацювання окремих футболістів. Матвієнко банально вимкнувся в епізоді, коли його продавив Гавертс. Соболь “привіз” пенальті через програну позицію Гавертсу, але перед тим знову була м’якотілість захисника “Шахтаря”, в контексті якого ходять чутки щодо переїзду в АПЛ. Дуже цікаво, як Ребров реагуватиме на ці події у світлі майбутніх матчів? Сваток, наприклад, впевнено відіграв проти Англії й, можливо, не “наварив” би так, як це зробив Матвієнко. З іншого боку, своїми замінами в ході матчу тренерський штаб збірної послабив гру команди, що може стримувати Реброва у бажанні застосувати ротацію. Хай там як, відповіді на ці питання будуть перед грою з Північною Македонією.
Вражень багато й в цілому вони позитивні. Але це всього-на-всього перший матч, який був товарисько-виставковим. Найцікавіші й найважливіші події очікують на збірну України попереду.
Фото – Оксана Васильєва, UA-Футбол