18 вересня – найважливіша дата в кар'єрі Оскара Де Ла Хої. У цей день американець провів три надпотужні та історичні протистояння: бив легенду, спірно програвав у зірковому протистоянні та жорстоко падав на коліна.
18 вересня 1998 року
Оскар Де Ла Хойя RTD 8 Хуліо Сезар Чавес
Вперше боксери зустрілись у 1996-му. Де Ла Хойя з рекордом 21-0, який йшов за чемпіонством у третій категорії та Чавес, який упевнено наближався до ста поєдинків у профі (рекорд на момент зустрічі 96-1-1).
Тоді Оскар виявився занадто потужнішим. Вже у першому раунді створив легенді гематому біля ока, а у четвертому ще й зламав ніс, після чого рефері Джо Кортес зупинив протистояння.
Реванш відбувся за два роки. Оскар шість разів захистив пояс WBC, побивши Пернелла Віттакера та Гектора Камачо. Хуліо Сезар відбоксував ще п'ять разів (чотири перемоги та нічия) і мав понад сто професійних поєдинків.
Цього разу Чавес був більш обережним, але навченість, точність та таймінг Де Ла Хої руйнували його підготовку. З кожним раундом американець насипав все точніше, ловив суперника чек-хуками, зупиняв джебом. У перерві на дев’ятий раунд кутові Чавеса відмовились від продовження поєдинку.
18 вересня 1999 року
Фелікс Трінідад MD 12 Оскар Де Ла Хойя
Одне з найбільших, якщо не найбільше, протистояння кінця 1990-х. Непереможені зірки, чемпіони, пояси IBF та WBC на кону. На той момент Тіто захистив титул IBF вже тринадцять разів. Оскар побив десять претендентів на пояс WВС.
Іноді під час промо протистояння Джервонти Девіса та Раяна Гарсії його намагались подати, як новий аналог бою Трінідад – Де Ла Хойя, але це актуально хіба через зірковість та непереможність сучасної молоді. Рекорди на момент зустрічі неможливо порівняти.
Оскар двічі бив Чавеса, перемагав Віттакера, Камачо, Лейху, Чарра, Кворті. Трінідад також мав перемоги над Віттакера і Чарром, причому другого виніс в рази впевненіше за Оскара, а ще разом із суперником входив у топ-5 pound-fоr-pound.
Фелікс закрився у тренувальному таборі, а після приїзду у Лас-Вегас за три тижні до бою не дав жодного інтерв'ю аж до офіційних заходів. Де Ла Хойя ж роздавав коментарі та виглядав упевненим:
«Він – не на моєму рівні. Я виграю без проблем та піду непереможеним чемпіоном», – обіцяв американець.
Сам бій – класика і боксу, і суперечок щодо результату. Зі старту Оскар легко відпрацьовував на ногах, не давав супернику прицілитись, розбивав того джебом і перегравав агресивного панчера. Але після середини бою Тіто все більше підбирався до візаві, тиснув до канатів. Упіймати скаженим лівим боковим так і не вдалось, але друга половина зустрічі скоріш має піти пуерториканцю.
Результат викликає сперечання досі. 114-114 та двічі 115-113 на користь Трінідада.
Оскар Де Ла Хойя отримав за цей бій 21 мільйон доларів гарантованого гонорару. Фелікс Трінідад – 8,5 мільйонів.
18 вересня 2004 року
Бернард Хопкінс КО 9 Оскар Де Ла Хойя
На момент зустрічі Хопкінс – 39-річний абсолютний чемпіон, якому вчергове пророкують поразку через вік. Водночас Бернард не програє понад десять років – з 1993-го. Де Ла Хойя – чемпіон WBO, якому є що доводити.
У 2000-му Оскар програв вдруге – Шейну Мозлі. Повернувся серією перемог, серед яких побиті Артуро Гатті та Фернандо Варгас, а потім знову програв Мозлі – у 2003-му. Влітку 2004-го американець сумнівно перебоксував німця Фелікса Штурма і вийшов на бій за абсолют.
Страшенно спокійний Хопкінс робив свою роботу. Оскар працював активно через джеб, рухався, влучив абсолюту нижче поясу, але загалом вів поєдинок. Проте у ринзі з Бернардом не можна розслаблятись ні на секунду – доведено нокаутом Фелікса Трінідада на останніх секундах поєдинку.
Де Ла Хойя пропустив фатальну атаку. Хопкінс зблизився, обвів захист боковим по тулубу і змусив суперника впасти на коліна. Після настільки болючого влучання в область печінки не встають.
Цей нокаут – останній в кар'єрі Бернарда Хопкінса. Він боксував до 2016 року, але перемагав виключно рішеннями суддів.
Детальніше на ua.tribuna.com:
https://ua.tribuna.com/