Ексклюзив Спорт24 з Оксаною Баюл. Перша олімпійська чемпіонка незалежної України вже десятиліттями живе у США, проте активно вмикається у відстоювання інтересів українського спорту.
“Я була “на телефоні” з друзями, з Україною. Розмовляла, руки тремтіли…”
– Пані Оксано, слава Україні!
– Героям слава! Дуже дякую за те, що ви мене запросили – велика честь. Я не можу похвалитися навіть тим, що на трійки у школі навчалася. Я взагалі до школи не ходила. Усе своє життя віддала спорту (Усміхається). Хочу привітати Україну, хочу сказати, що маю неймовірну кількість українських друзів, з якими спілкуюся. І завжди прошу, щоб вони говорили зі мною тільки українською мовою (Сміється).
Я зараз дуже сильно змінилась, коли почалась війна. Ніколи не знала, що я у серці настільки українка… Пообіцяла собі, що коли робитиму інтерв’ю з вами, то плакати не буду. Бо я завжди плачу від надлишку емоцій.
– Як повномасштабна війна відчувається в Америці? Наскільки ваші сусіди і знайомі занурені в цю тему?
– Ті, з ким я спілкуюся, завжди підтримують мене, в першу чергу. У них виникає асоціація Оксани Баюл з Україною. У далеких 90-х, коли я приїхала в Америку, для американців Україна і колишній Совєтський Союз були двома абсолютно незрозумілими територіями. Зараз вони прекрасно розуміють, що Україна – це окрема держава, що це країна зі своєю територією. Підтримують мене і підтримують Україну.
– З перших хвилин вторгнення росіян ви включилися в процес якомога ширшого розголосу цього злочину. Якими були перші миттєвості війни для вас? Багато хто до останнього не вірив у такий радикальний сценарій розвитку подій.
– У 2014 році, коли в Сочі ще Олімпійські ігри не закінчилися, був жіночий турнір з фігурного катання, а Путін вже почав свої воєнні дії щодо Криму. Пам’ятаю, у той момент мені зателефонували з NBC і попросили прокоментувати жіноче фігурне катання. Я висунула свою умову: потрібно обов’язково говорити про те, що почалося в Україні. Однак це вирізали. Я завжди знаходжу шляхи. Написала відкритого листа, виставила його на свій веб-сайт, і люди мене почали підтримувати.
– Тобто вже з того моменту ви припускали, що може бути гірше?
– Коли відбувся “референдум” у Криму, була якась позиція, якась ситуація. А коли 24 лютого 2022 року почалась, як це було сказано, широкомасштабна розгорнута війна… Я просто добре пам’ятаю той день. В Україні – четверта година ранку, у нас в Америці – близько восьмої вечора. Я була “на телефоні” з друзями, з Україною. Розмовляла, руки тремтіли. Чесно кажучи, про війну я тільки від діда свого чула…
Пам’ятаю, підбігла до телевізора, увімкнула, а там ще нічого не показують. Хоча я вже поговорила з Україною: “Невже війна почалась?” – “Так, війна почалась”. А через 20-30 хвилин у нас змінилась картинка… (Плаче). І от ми досі дивимось, що відбувається в Україні.
“Коли почалась війна, Валієва була в Кремлі, їй Путін подарував машини-квартири”
– Зі самого початку своєї кар’єри ви тісно перетиналися з росіянами і на льоду, і в побуті. Вони завжди були такими падлюками?
– Коли я з Петренком і Змієвською приїхала в Америку, ми, грубо кажучи, відкрили дорогу всьому російському світу фігурного катання. Чому? Бо в них теж була безмежно важка ситуація на початку 90-х. Вони всі переїхали у Штати, тут жили, тренувалися, працювали. А десь у 2006-му їм почали пропонувати повернутись назад у Росію. Стартувала розкрутка бізнесу у світі фігурного катання – ось ці всі шоу, створені Тетяною Навкою за гроші Путіна. Фінансування ж іде з фонду Путіна – на розважальні програми.
Зараз, наприкінці вересня, відбуватиметься процес щодо Валієвої (російська фігуристка, яка зганьбилася позитивною допінг-пробою на Олімпіаді-2022, – Спорт 24). Те, що відбулося на Олімпійських іграх-2022 з допінгом, ніяк не допомогло фігурному катанню. Рейтинг був найнижчим за останні 5-6 Олімпіад. Люди, які її допустили до виступу після позитивної допінг-проби, чомусь подумали, що це допоможе рейтингу. Але це ніяк не посприяло.
Мене запитують: “Оксано, ти ж розумієш, що їй всього лише 16-17 років?” Так, я прекрасно це розумію. Але я розумію й інше: коли почалась війна, Валієва була в Кремлі, їй Путін подарував машини-квартири. Що він там обіцяє – не знаю, дуже любить золоті медалі. Вони її досі позиціонують, як олімпійську чемпіонку. Мені було смішно на це дивитися. Коли преса запитала Валієву: “Що найкраще у твій день народження з тобою відбулося?” – вона відповіла: “Привітання Владіміра Путіна”. А вже війна йде, у нас в Україні одна за одною ковзанки руйнуються… Я ніколи не схвалюю людей, які не мають у своїй душі співчуття до інших.
– Навка, про яку ви згадали, – це усім відома дружина Пєскова, прес-секретаря Путіна. Якою вона була у 90-х?
– У них там в Росії є ціла бригада людей… Скажу чесно – Ірина Родніна, Тетяна Тарасова, Олександр Жулін, Тетяна Навка, Іллюша Авербух. Коли пресі потрібна якась негативна інформація, коли потрібно щось негативне сказати про інших спортсменів, вони звертаються до цих людей. І ця бригада говорить погане.
Коли Томас Бах дозволив “нейтральним” спортсменам повертатися на Олімпіаду, я за кулісами вже не могла спокійно сидіти і на це дивитися. Бо для мене таке рішення було неприйнятним. Тож я почала висловлювати свою думку. І ви розумієте, вони (згадана вище російська “бригада” – Спорт 24) виходили, кажучи, що я “дурепа”, що я “недоумкувата”.
А я така людина, що не люблю, коли з мене хочуть зробити схиблену. Я не схиблена людина. У своєму житті всього добилася сама і своїми руками. І коли вся ця бригада російських тренерів, спортсменів (та ж Жукова любить про мене всіляку гидоту сказати)… Я досить тривалий час мовчала, бо мені насправді байдуже на цих людей. Я знаю, хто я. Я знаю, скільки я зробила і скільки допомагала, допомагаю і буду допомагати іншим. Як людину, мене досить важко зламати.
Тож коли Тетяна Навка каже: “Оксані Баюл потрібна допомога”, я відповідаю: “Яка допомога мені потрібна? Фінансова – точно не потрібна. Усе, чого я досягнула, я досягнула своєю працею і своїми руками. А ось як ти цього добилась – це вже інше питання” (Сміється). Зрозуміло, їм це не подобається. А мені – смішно (Сміється).
– Достойна, дотепна відповідь.
– Олеже, я над цим сміюся. Бо, знаєте, вбогим – вбоге життя.
“Петренко вважає нормальним спілкуватися з Навкою, яка отримує фінансування від Путіна”
– Запитаю про інших персонажів із підмоченою репутацією. Віктор Петренко – олімпійський чемпіон, який перейшов на бік нашого ворога. Коли ви востаннє спілкувалися з ним особисто? Як він зараз реагує на вашу критику?
– Мені було безмежно образливо щодо Віктора Петренка. Він тридцять років казав, що шалено любить Україну. Сам – уродженець Одеси. Для мене було дивно і незрозуміло, я ніяк не прореагувала, коли він перейшов на бік Навки. У 90-х вони, зрозуміло, були друзями. Та й за кулісами завжди перебували разом. За великим рахунком, для мене Віктор Петренко ніколи не був еталоном, на який я рівнялась. У нас поняття, на яких ми виховувались, були абсолютно різними.
Коли він у 2022 році поїхав виступати з Камілою Валієвою в Сочі, для мене це не стало ніяким шоком. І ви знаєте, він сидить, мовчить, нічого не каже. Взагалі! Закрив свій Instagram і все.
– У футболі є аналог – Анатолій Тимощук.
– Нас, напевно, ТАМ розсудять (показує пальцем у небо, – Спорт 24). Ми живемо самі собою. І, мабуть, війна зараз усі маски позривала. Нехай робить, що хоче. Дай йому, Господи Боже, здоров’я і всього найкращого. Кожна людина хай сама для себе вирішує, хто для неї що означає. Якщо Петренко мовчить, нічого не каже і вважає те, що відбувається в Україні, нормальним – скільки дітей загинуло, скільки всього до бісової матері розбомбили… І вважає нормальним спілкуватися з Тетяною Навкою, яка отримує фінансування з рук Путіна. Господь Бог йому нехай поможе.
Петренко на шоу Навки
– Вадим Гутцайт і Сергій Бубка залишились в Україні. Вони, начебто, за Україну, але їхні дії викликають багато запитань… Можна у вас поцікавитися щодо цих екс-легенд спорту?
– Коли спостерігаю за новинами про Мінспорту, думаю, що якби я зараз була спортсменкою, то з’їхала б з глузду. Спочатку вони оголосили бойкот турнірам, на яких представлені росіяни і білоруси. Потім бойкот скасували й випустили Харлан, яка не потиснула руку росіянці. Всі почали кричати, мовляв, дайте Харлан квоту на Олімпіаду. Томас Бах дав їй квоту. Кілька днів тому Гутцайт на телеканалі “1+1” заявив, що вони ще не вирішили, чи вирушимо ми на Олімпійські ігри. Ви поїдете на Олімпіаду, чи не поїдете – дайте вже нарешті якусь відповідь спортсменам.
Я завжди була проти бойкоту, з першого дня. Адже я розумію, що означає для спортсменів пропустити Олімпійські ігри. Я ставлю себе на місце кожного спортсмена і розумію, що ми присвячуємо усе своє життя заради того, аби досягнути якогось результату. Попри все, найбільша честь – стояти на п’єдесталі, коли лунає гімн та здіймається український стяг. Це кульмінація усього, до чого ти йшов, про що ти мріяв…
Бойкот – це трагедія для мене. Ми не раби. Я чудово розумію, що зараз гинуть спортсмени. У федерації фігурного катання є багато спортсменів, які пристали до зброї та вирушили у Бахмут захищати Україну. Це їхній вибір.
Перед з’їздом ISU, який відбувався у липні, коли Томас Бах дозволив “нейтральним” спортсменам брати участь в Олімпійських іграх, я сказала українській федерації фігурного катання: “Ми повинні вийти і проголосити: не хочемо, щоб на міжнародних змаганнях були допущені російські спортсмени”. Це було зроблено. Тож ISU ухвалив рішення не допускати Росію до участі в міжнародних змаганнях.
Чим це закінчилось? Навіть якщо їх допустять до Олімпіади 2026 року, їхня квота починатиметься лише з однієї людини. Для Росії на Зимових Олімпійських іграх хокей і фігурне катання – це основні і улюблені Путіним види спорту. Після цього російські спортсмени побігли шукати інші країни, за які зможуть виступати… Тож, що я можу – те й роблю.
“Думаю, подивлюся, чим займається Сергійко Бубка в МОК”
– Справді, багато українських атлетів включилися у протистояння з Росією. Наші легендарні тенісисти Стаховський і Долгополов – безпосередньо в окопах. Футболіст Зозуля – волонтерить. Харлан і Світоліна доносять правду зі спортивних майданчиків. Ким ви захоплюєтесь найбільше? Кому б хотіли передати свій особливий олімпійський респект?
– Я завжди вболіваю за всіх спортсменів. Хочу, щоб вони добилися того, чого самі прагнуть. Щодо Зозулі, то я з ним спілкувалась. Безмежно світла людина, яка все бачить правильно, без якихось підколювань.
Кажуть, спорт – поза політикою. Мені завжди з цього було смішно. Можу розповісти одну історію. Була така норвезька фігуристка Соня Гені, яка виграла три олімпійські медалі. Вона першою організувала великі шоу з фігурного катання. Здобувши свою останню перемогу на Олімпіаді, Соня зробила жест – Heil Hitler. Потім переїхала в Америку, покинувши дім в Осло. Коли ж нацисти прийшли в цей будинок і побачили на її роялі фотографію з Гітлером, вони не торкнулися взагалі нічого.
Тож коли мені кажуть, що спорт не має нічого спільного з політикою, я сміюсь. Спорт завжди був у політиці. Держави за допомогою спортсменів вирішували величезну кількість питань.
От зараз Сергійко Бубка вийшов перед усім чесним українським народом в національній формі і каже: “Хтось хоче зганьбити мою репутацію” (Усміхається). Я подумала: ну гаразд, хочуть зганьбити – отже хочуть зганьбити. У кожного – власна думка щодо Сергія Бубки.
Увечері мала кілька хвилин. Думаю, подивлюся, чим займається Сергійко Бубка в МОК. Переглянула відео, яке розміщене на сайті Міжнародного олімпійського комітету – нетривале, лише 2,5 хвилини. В останній частині, десь на другій хвилині, він дякує своєму тренеру. Ми ж не маленькі діти. Думаю, Сергійко це відео бачив сам. Думаю, його запитали: “Хороше відео чи ні?” Наприкінці ролика я бачу кадри, де він із совєтським гербом. Чомусь взяли відео, де він у совєтській екіпіровці – написано не “Україна”, а “СССР”. Для мене це неприйнятно і дивно. Якби зараз не було війни, я б, можливо, не вважала це дивним. Але в нас війна, Бубка вийшов і сказав, як він любить Україну, а ми, мовляв, хочемо опорочити його репутацію – так він сам її опорочує.
Побачивши це, я написала листа на електронну пошту МОК. Як український спортсмен, я чекаю відповіді, чому вони взяли саме ці кадри. Адже Сергій виступав за Україну також. Є безліч фотографій, де він з гербом України. Чому цього не показують?
– До вторгнення багато українських спортсменів прикривалися фразою “вне политики”. Зараз таких, на щастя, майже немає. Думаю: а хто ж у нас залишився на старих позиціях? І першим на думку спадає Василь Ломаченко. Вас цей “хлопчик” не дивує?
– Тупе, тупе… Я абсолютно нормально до всіх ставлюся.
– Тобто, ви його сприймаєте таким, який він є?
– А що я можу зробити? Я ж нічого не можу вдіяти. Якщо Зантарая, президент комісії НОК, каже: “Якби у різних федераціях більше було таких спортсменів та представників, як Сергій Бубка, то було б суперкласно”. Навряд чи Зантарая заходив на сайт МОК і бачив, що Бубка пропагує екіпіровку колишнього СССР. Я нічого не можу вдіяти окрім як висловити свою думку.
– Коли Україна переможе у війні – якими будуть ваші перші хвилини?
– Коли ковзанки знищуються, мені люди телефонують і запитують: “Що будемо робити?” Які плани у людей на Україну? Допомагати Україні. Таке внутрішнє відчуття: звідки ти? Моя мама лежить у Дніпрі, в землі закопана. Вона відійшла з мого життя доволі рано – у 13 років. Тато поруч із нею лежить… Пройшовши те, що випало мені за останні 30 років, розумію – все буде відбуватися так, як ти захочеш. Я вірю в те, що ми переможемо. Україна буде вільною державою. Сумую разом з матерями, чиї діти пішли воювати за Україну. Хочу сказати їм велике дякую за все. Матір і Батьківщину не вибирають.
(ДАЛІ БУДЕ)