2 січня, у той час, коли російські окупанти знищували ракетами Харків, збірна України з артистичного плавання мала провести своє перше тренування у новому році, але, за словами чемпіонки світу і призерки Олімпійських ігор Марти Фєдіної, вона з командою спочатку сиділа в укритті басейну. А потім найкраща синхроністка Європи-2022 поїхала допомагати друзям, які дивом вижили після влучання ракети, але залишились без домівки.
У розмові з OBOZ.UA Фєдіна розповіла про атаку на рідне місто, зіпсоване тренування і постраждалу родину. А також зізналась, що думає з приводу допуску “нейтральних” представників РФ до літньої Олімпіади-2024 і рівних умов для всіх.
– Перше тренування пройшло, але нас сьогодні відпустили раніше через те, що сталося. І воно зрозуміло. І знаєте, у той момент я подумала, що Росію вони допускають до змагань, хоч і не до всіх видів, але все одно, і вони там кажуть про якісь там рівні умови… Навіть якщо ми не говоритимемо про життя поза спортом, про те, скільки людей сьогодні залишилося без своїх будинків і просто без усього, ми елементарно не маємо однакового часу на тренування.
І це не наша провина, бо ми просто готуємось менше, ніж вони. Ми просто не маємо змоги тренуватись. У нас зараз немає рівних умов для підготовки. Вже не кажучи про моральний стан та інше. І рік у нас почався новий, а кончені сусіди залишились старі.
– Тобто, ви навіть встигли сьогодні поїхати на тренування ще до того, як почалася тривога і масований обстріл Харкова?
– Так. Я прокинулась і бачила, що там відбувається у Києві. А у Харкові ще було спокійно. Потім тільки я під’їхали до басейну, і воно як бахнуло. А у нас там є таке сховище без вікон, то ми там трішки побули і почали розминатися, мовляв, ми все одно вже там, то чого просто сидіти? А потім, коли вже дали відбій тривоги, то пішли на водне тренування.
Але все одно у всіх був такий моральний стан… І потім прийшла наша головна тренерка і сказала, що давайте сьогодні вже завершувати тренування, а потім відпрацюємо, тому що, каже, я бачу, як ви почуваєтесь і зараз ми не маємо змоги нормально працювати. Просто не буде сенсу.
– У своєму Instagram ви викладали відео з будинком, який постраждав від обстрілу.
– У цьому будинку мешкає наш друг сім’ї. І там якраз у той момент була його дружина з донькою. Я просто не знаю, яким дійсно дивом вони залишились живі і сильно не постраждали. Тільки донці трішки посікло ноги, але кінцівки цілі.
Слава Богу, вони живі, але без домівки, просто без усього. Я поїхала до них після тренування. І оскільки обстріл стався вранці, десь о пів на восьму, дружина друга ще була у піжамних штанях, шкарпетках, капцях і куртці, яку, мабуть, їй хтось дав. А їхньої квартири там немає взагалі і поряд нічого немає, все у склі.
– Думаю, що після такого у багатьох виникає питання, як ви взагалі живете і тренуєтесь у Харкові? Адже росіяни постійно обстрілюють місто через близькість до кордону. Здається, що Київ, де ви до цього готувалися тривалий час, захищений краще завдяки системам ППО.
– Знаєте, спортсмени тренуються по всій країні, а не лише у Києві. І зараз в Україні взагалі немає безпечних місць. Де у нас можна безпечно готуватися? А їхати за кордон, мені здається, що це набагато складніше.
А у Харкові, знаєте, тут наш дім. У Києві було чудово, але все одно вдома краще, тут наш басейн, наші рідні. Мені здається, що тут нам краще готуватися. А з приводу безпеки – зараз ніде не буде безпечно. Хоча у Києві і є ППО, але скільки ми бачили уламків, які падають на місто. Тобто, це не особливо втішає. Звичайно, я розумію, що без ППО було б набагато більше руйнувань, але все одно небезпека залишається.
– Наприкінці грудня російські окупанти також сильно обстрілювали Харків. Як готувались до Нового року в таких умовах?
– Чесно кажучи, якогось святково настрою, звичайно, не було. Перед цим 30 грудня росіяни також вдарили по центру міста і готелю “Харків Палац”. Ще і погода була якась весняна – сім градусів тепла. До того ж у нашій країні зараз немає офіційних свят, а ми зібралися у тісному колі сім’ї та друзів, які майже всі лікарі, і 1 січня їм треба було йти на роботу.
І у нас зараз близький друг воює. Перший раз святкували без нього, а він такий, знаєте, завжди на позитиві, смішний, любить жартувати. Він дуже радів, що ми зібралися, просив відправляти йому світлини. Але я розумію: все, що ми чуємо під час обстрілів, хлопці на передовій слухають кожні 5-10 хвилин.
І ми, звичайно, маємо бути сильними, триматися, у жодному разі не подавати виду, що нам важко, тому що хлопцям і дівчатам, які нас захищають, не потрібні ці соплі і сльози. Але у нас навіть не було змоги зателефонувати другові, тому що він із побратимами якраз збирався йти на завдання.
– Російські окупанти жорстоко обстріляли Харків 30 грудня і от сьогодні. Про це вже знає весь світ. Також ви розповідали про це у сторіс своїх соціальних мереж. Спортивна спільнота якось реагує? Чи якісь конкретні атлети?
– Чесно? Взагалі ні. Ніхто нічого не написав. Я навіть не бачу вже сенсу писати про це англійською мовою. Все одно, коли вони це бачать, то просто гортають далі – і все. До того ж Instagram має таку функцію, яка перекладає на твою мову. І навіть якщо вони щось прочитали, то мені нічого не написали. Жодна людина.
– Вже на початку лютого на вас з командою очікує чемпіонат світу. Увесь час до нього плануєте тренуватись у Харкові?
– До 15-го, а потім якраз за два тижні до змагань виїжджаємо на збори за кордон. І звідти ми вже поїдемо на чемпіонат світу у Доху.
– Там же ще не буде Росії?
– Ні-ні, хоча сам Катар проти них нічого не має.
– Ну хоч тут є якась солідарність із Україною. Оскільки МОК дозволив росіянам змагатися на Олімпіаді-2024.
– У мене просто в голові не вкладається, як після того, як майже щодня якесь українське місто через агресію росіян потерпає від цього жаху, але спортсменів РФ все одно допускають до Олімпійських ігор. Окей, не всіх, але все одно – як про це взагалі може йти мова?
Я вважаю, що взагалі ніколи в житті більше не можна допускати, а тут вони кажуть вже про цей рік… Розмовляли там про 2030-й рік, 2028-й… А тут вони допускають вже у 2024-му. Це у той час, коли нам, українцям, ще треба вижити, щоб доїхати до цієї Олімпіади.
