Пресслужба «Білого Барсу» поспілкувалася з тренером молодіжної команди – Качмаром Максимом Валерійовичем
Як пройшла адаптація в новому колективі?
— Адаптація пройшла швидко, бо всіх знав, а з Валентином Вікторовичем ще встигли разом пограти.
Як ви взаємодієте з гравцями, щоб побудувати довіру та командний дух?
— Багато з ними спілкуємося, намагаємось вносити позитив у колектив. Оскільки хлопці з різних міст, притираються один до одного, а ми намагаємося їх підтримати.
Які особливості гри вашої команди Ви вважаєте ключовими для успіху?
— Швидка перебудова від оборони до атаки та позиційна атака.
Ви довго працювали в системі ХК «Донбас» наскільки відрізняється підхід тренерського штабу в роботі з гравцями та команди?
— Система в обох клубах приблизна одна і та ж. Різниця лише в уяві тренера в побудові гри.
Що Вас спонукало стати тренером?
— Тренером я завжди хотів бути, навіть коли я був у СДЮСШОР, я останні 2 роки ходив допомагав своєму тренеру з юними хокеїстами. А ситуація банальна, була не визначеність із хокеєм і в цей час мені Сергій Юхимович Петров запрошував та я одразу погодився.
Як Ви потрапили в ХК «Білий Барс», розкажіть коротку історію?
— З початком війни все зупинилося. Частина нашої команди залишилася у Краматорську. Їм потрібно було знайти місце для продовження кар’єри. З мого боку найкращим варіантом для хлопців був «Білий Барс» зі своїм училищем. Здзвонився з Костянтином Леонідовичем, він хлопців забрав, а з ними причепом пішов і я😀
Знаємо, що команда заявилася одразу в три чемпіонати, чи можете розповісти більш детально про кожен з них і чому так завантажити хлопців?
— Тут все дуже просто, гравцям не вистачає ігрової практики в одному чемпіонаті і було рішення заявиться одразу в 3 чемпіонати. Сподіваюся цих матчів вистачить хлопцям, щоб перейти на наступну сходинку і вчиться стає професіоналом.
Минулого року команда завойувала срібні нагороди Молодіжної хокейній Ліги, які цілі ставите на цей сезон?
— Хочемо реабілітуватися за минулий фінал, але цього року буде складніше, оскільки усі команди більш менш рівні, але ми йдемо до своєї мети за своїм планом.