Олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики та найкрасивіша спортсменка Олімпіади-1968 Наталія Кучинська народилася в Ленінграді, але зовсім юною переїхала в Україну, де знайшла свого тренера та прожила понад 20 років. Маючи зовнішність, яка зачаровувала чоловіків, вона підкорила навіть Іва Монтана. Їй освідчувався син президента Мексики, проте вона поїхала до США з опальним бізнесменом.
OBOZ.UA вирішив згадати історію красуні, яка привела команду до “золота” ОІ, після завершення кар’єри тренувала у Києві дітей, а потім пережила викрадення у Ялті.
Кучинська народилася 1949 року Ленінграді. Її першим тренером мимоволі стала мати, Катерина Яківна, яка була однією із засновниць місцевої школи художньої гімнастики. Тому вони з сестрою Машею мало не з пелюшок проводили у залі весь вільний час. Проте для “художниці” Наталії не вистачало посидючості, і мама відвела її на спортивну гімнастику.
Кучинську взявся тренувати Лазар Зацарений, який заклав підопічній базу та допоміг розвинути її природний талант. Мама ж заглядала лише на заняття з хореографії, щоб допомогти порадою чи щось підказати. І така співпраця дала результат на чемпіонаті СРСР 1965 року, де 16-річна школярка виграла “золото” в абсолютній першості.
В 1966 році в пошуках кращих умов Зацарений перевіз Кучинську до Києва, який, за його словами, мав гарну спортивну базу. Проте в українській столиці для спортсменки не змогли знайти житло – ДЗГ “Трудові резерви” несподівано відмовилося надати чемпіонці Союзу гуртожиток.
Наталії з тренером довелося переїхати до Херсона, звідти – до Миколаєва, де дівчину поселили у робочій малосімейці, а фінішувала гімнастка в Одесі, де знайшлася хороша тренувальна база від Чорноморського пароплавства. Здавалося, нарешті все склалося, але за місяць наполегливих тренувань Зацарений без попередження емігрував до Ізраїлю.
Кучинська залишилася без наставника у чужому місті. Але тут їй пощастило. На дівчину звернув увагу Володимир Смирнов – тренер легендарної олімпійської чемпіонки Поліни Астахової. Новий коуч повернув гімнастку до Києва, де розпочалася підготовка до чемпіонату світу-1966 у Дортмунді. І там, у Німеччині, на Наталю чекав справжній тріумф!
На мундіалі в Дортмунді 17-річна гімнастка сенсаційно затьмарила всіх, вигравши три “золота” у особистих видах програми – у вільних, на колоді та брусах. До Кучинської ніхто з гімнасток не добивався таких перемог у такому юному віці. Це був фурор, який вселив надію на народження нової зірки, оскільки в СРСР після відходу Лариси Латиніної готувалися до мороку.
Навіть знаменитий французький шансоньє та актор Ів Монтан, увімкнувши телевізор під час ЧС-1966, на півтори години прилип до екрану. Вільні вправи саме виконувала 17-річна Наталя, і Монтан був здивований чудовою технікою та дивовижною грацією дівчини.
“Я ніколи не бачив дівчини такої дивовижної краси. Нічого особливого в Наталі Кучинській немає: дві руки, дві ноги, два ока… Але є те, чого немає в інших російських жінках – чарівність, вічна гармонія змісту та форми”, – пізніше розповідав шансоньє, який під враженням приголомшливого поєднання “неземних та божественних рухів, позачасової пластики, взятої звідкись із ХIХ століття”, сів за рояль і взявся за створення етюду “Дівчина з минулого”.
Прекрасна Кучинська стала героїнею Олімпіади 1968 року в Мехіко та була названа “нареченою” мексиканської столиці. Першого дня вона не впоралася з тиском, який чинився на радянських спортсменів після введення військ СРСР та його союзників до Чехословаччини. Наталя впала з брусів і майже втратила шанси на медаль у багатоборстві.
Але того злощасного вечора до Кучинської прийшли представники оргкомітету Ігор і приголомшили її новиною, що Наталю було обрано “нареченою Мехіко”, обійшовши сотник інших учасниць турніру. Щоправда, її також встигли налякати, що за стародавніми переказами, найкрасивішу дівчину обирають, щоб принести в жертву богам.
“А мене за що в жертву? Я взагалі із СРСР”, – вигукнула Кучинська. Але потім зрозуміла, що це був жарт. Наступного ранку її фото з’явилося у всіх газетах, художники малювали її портрети, а на місцевому телебаченні на прохання глядачів крутили фільм “Наталі”, знятий після чемпіонату світу в Дортмунді.
Це надихнуло гімнастку, яка у другий день змагання зробила неможливе і після жахливої помилки взяла “бронзу” у багатоборстві, а потім виграла “золото” на колоді і призвела до перемоги команду, фантастично виконавши всі свої вправи.
“Її фантастичний стиль, пов’язаний із неймовірною для того часу складністю, її душа, якою жила вся команда, досі позначаються на нашій вітчизняній школі гімнастики. І я пишаюся тим, що була старшим тренером тієї команди, за яку виступала Наташа Кучинська”, – пізніше згадувала Латиніна.
Наталя закохала в себе всіх чоловіків Мексики, включаючи сина президента країни, який зробив їй пропозицію прямо на олімпійському балі. Він обіцяв їй розкішне життя, але шокована чемпіонка чемно відмовилася.
У Союз Кучинська повернулася зіркою, проте її подальше спортивне життя виявилося дуже швидкоплинним. Після Олімпіади Наталю замучили травми, лікування яких забирало багато часу, а вивчення нових складних елементів давалося тяжко. І щоб усе це подолати, як зізнавалася сама спортсменка, їй не вистачало мотивації. Тому того ж таки 1968-го вона завершила кар’єру.
Після виходу з великого спорту “наречена Мехіко” тренувала гімнасток у Києві. А після закінчення інституту фізкультури, коли з СРСР вже фактично було покінчено, а кордони відкрито, Наталя поїхала за контрактом до Японії. Там непогано платили на тлі СРСР та пострадянських країн. Спочатку тренеру все подобалося, але потім наздогнала ностальгія і захотілося додому.
Щодо особистого життя, то Наталя була одружена з бізнесменом Олександром Котляром. У ЗМІ проскакувала інформація, що він займався виробництвом товарів для оптики. Чи то він вів свої справи не зовсім легально, чи то перейшов дорогу комусь із зв’язками, але в середині 80-х чоловік олімпійської чемпіонки на кілька років потрапив за ґрати за економічною статтею. І шлюб розпався.
Вийшовши на волю, Котляр емігрував до США, де зумів організувати свою справу. А коли Кучинська опинилася в небезпеці, то прийшов їй на допомогу. 1989 року під час поїздки до Ялти на Наталю напали місцеві бандити. Колишню спортсменку викрали та вимагали великий викуп.
Настільки великої суми ні в самої гімнастки, ні в її родини не виявилося, тому довелося звернутися за допомогою до колишнього чоловіка. Дізнавшись про те, що сталося, Котляр зв’язався з бандитами і витяг Кучинську. Коли Наталю відпустили, він знову зробив їй пропозицію, і спортсменка погодилася переїхати з ним до США.
Вже довгий час подружжя живе в Іллінойсі, де чоловік допоміг Кучинській відкрити свій гімнастичний клуб International Gymnastics Gym.
“Треную всіх підряд. Тут так прийнято: платять гроші, тренуй хоч 80-річних. Але в мене є й непогані діти. Звичайно, це не велика гімнастика. Але я нарешті заспокоїлася, знайшла свою родину. Я тепер солідна дама. Ми купили будинок. Загалом, все гаразд”, – зізнавалася пізніше Наталія, яка понад 30 років не поверталася ані до України, ані до Росії.
