Історія знайомства Андрія з ушу почалася при досить незвичайних обставинах. У 1985 році, коли маленькому Андрієві тільки виповнилось три роки, його батьків поставили перед гнітючою правдою – у сина бронхіальна астма, яка як твердили лікарі є невиліковною. «Спочатку думали, що просто застудився, але виявилось, це була астма. Всі вважали, що такий маленький, а вже інвалід» – говорить Андрій.
Та попри такий вирок, батьки хлопчика не здались, і робили все можливе, аби син відчував себе здоровою дитиною: «Мій тато завжди був за спорт. І тому він сам зі мною почав займатись різними методиками фізичного оздоровлення.». Коли в 1993 році в Бровари з навчання на Далекому Сході повернувся Олег Чуканов, створивши в рідному місті першу спортивну секцію з ушу, 10‑річний Андрій миттю скористався можливістю приєднатись до нового бойового мистецтва.
Олег Чуканов якийсь час навчався в Хабаровському інституті фізкультури та Цзілінському інституті фізкультури на кафедрі ушу в Китаї. – Пам’ятаю, коли Олег Валерійович вперше з’явився в Броварах, по місту пішли чутки, що до нас приїхав китаєць, – згадує Андрій Коваль. – У нього було довге волосся, і здавалося він весь час мружив очі (сміється Андрій). У ту першу секцію ушу, яку організував Олег Валерійович, тоді багато дітей прийшло – більше ста чоловік. Правда, з того складу залишилися тільки я і ще одна дівчинка (зараз завуч та тренер Броварської ДЮСШ). Мені тоді було трохи більше десяти. Із-за тієї астми без інгалятора кроку ступити не міг, далеко від телефону не відходив, щоб в будь-який момент можна було «швидку» викликати. Напади повторювалися кожні чотири години – як тільки закінчувалася дія інгалятора. У мене на той час вже розвинувся сильнний комплекс – я нікому не говорив про свою хворобу. Не зробив виключення і для тренера. Спочатку було страшно важко – давали про себе знати фізичні навантаження, дуже часто задихався після кросів. Найцікавіше, що напади зазвичай починалися, коли я потрапляв із загазованого міста в чисте, зі свіжим повітрям. Олег Валерійович дізнався про мою хворобу тільки через рік, коли був організований спортивний табір і всі ушуїсти поїхали на море. Там і стався у мене сильний напад. Ох і наганяй я отримав від тренера! Тоді-то він і дізнався, що моя історія хвороби дуже «багата».
– Перед тим, як вступити в секцію, Андрій приніс мені медичну довідку про те що він абсолютно здоровий, – згадує Олег Валерійович. – І для мене його хвороба, причому така серйозна, стала неприємним сюрпризом. Але хлопчик на той час вже дуже захопився ушу і почав показувати хороші результати і я вирішив його залишити.
Саме дозоване фізичне навантаження та особистий підхід і дозволило Андрію перемогти хронічну астму, забувши про аерозолі. «І справді, коли перестаю займатись, відновлюється напади. Я приречений вічно займатись спортом» – з посмішкою розповідає відомий ушуїст.
Андрій Коваль, під час своїх активних занять спортом (пікових спортивних станів) був одним з найсильніших ушуїстів світу. Його знають у багатьох країнах. З 17 років почав працювати тренером-помічником, а вже через рік мав вже своїх учнів. Своє ім’я до світового ушу Андрій записав у 22 роки, коли вперше виграв планетарну першість, а після цього повторив цей подвиг ще двічі. Він виступав в традиційному ушу (таолу).
Ось неповний список його найважливіших нагород: Чемпіон світу (2004, 2006, 2008, 2010, 2012, 2014 рр.), віце-чемпіон першості планети (2009 р.), бронзовий призер ЧС (2001, 2015); переможець континентальної першості (1998, 2000, 2002, 2004, 2008, 2010, 2011, 2014, 2015, 2016 рр.). Заслужений майстер спорту України, Заслужений тренер України, старший тренер національної збірної з ушу (таолу).
На жаль, із-за регулярних фізичних та психічних навантажень вік спортсмена у спорті вищих досягнень, особливо у висококоординаційних видах спорту та єдиноборствах не досягає до 40 років. Тепер Андрій повністю присвятив себе тренерській діяльності. Його старші учні вже самі тренери, його колеги, зараз Майстри спорту України міжнародного класу та Майстри спорту України. Усі входять до дорослої та юнацької збірних команд України. Неодноразово визначався Спортивним комітетом України Кращим тренером з неолімпійських видів спорту. Нещодавно рішенням Броварської міської ради було створено єдину в Україні ДЮСШ з ушу та єдиноборств, як гідну оцінку досягнень Броварської школи ушу і його кращого представника Андрія Коваля. Тому Андрій по-праву призначений директором цього нового спортивного закладу. На даний час в ДЮСШ займаються близько 500 учнів. Заняття проходять на базі СК «Світлотехнік», який очікує цього року на капітальний ремонт.
В штаті потужної ДЮСШ з ушу та єдиноборств 12 тренерів:
Андрій Коваль – Заслужений майстер спорту України, Заслужений тренер України, директор ДЮСШ з ушу та єдиноборств Броварської міськради
Олег Чуканов – Майстер спорту України міжнародного класу, Заслужений тренер України, Заслужений працівник фізичної кульутри і спорту України.
Олексій Носач – Майстер спорту України міжнародного класу, Заслужений тренер України
Артем Суонг – Майстер спорту України міжнародного классу, тренер
Дмитро Панасюк – Майстер спорту України міжнародного классу, тренер
Людмила Темна – Майстер спорту України міжнародного классу, тренер
Роман Рева – Майстер спорту України міжнародного классу, тренер
Юлія Висовень – Майстер спорту України міжнародного классу, тренер
Тетяна Чуканова – Майстер спорту України, тренер
Олена Біла – Майстер спорту України, тренер
Вероніка Морозьонкова – Майстер спорту України, тренер
Микола Голобородько – Майстер спорту України, тренер
Загалом очільник ДЮСШ з ушу та єдиноборств Броварської міської ради, Андрій Коваль з оптимізмом дивиться в майбутнє і вірить, що все буде добре, а Броварська школа ушу буде й надалі виховувати чемпіонів, прославляючи місто і країну на міжнародній арені!В нього є заповітна мрія, щоб в майбутньму його рідне місто Бровари мало змогу приймати майстрів ушу зі всього світу, ставши міжнародним центром цього виду єдиноборств на рівні із Китаєм і Андрій сподівається, що так і буде!
