20-річний Ілля Ковтун виявився єдиним українським гімнастом, який зміг завоювати нагороду на Олімпіаді-2024, ставши срібним призером на своїх коронних брусах. Більшість спортивного світу бачила Ковтуна медалістом Ігор і у багатоборстві і навіть почали вітати його тренерку Ірину Горбачеву як мінімум з третім місцем. На жаль, судді були іншої думки. Але попри все, “срібло” Іллі на брусах і четверте місце у багатоборстві – на вагу “золота”, особливо дивлячись на всі проблеми хлопця.
Ми вирішили розповісти, який важкий шлях пройшов талановитий спортсмен з Черкас на шляху до своєї олімпійської нагороди і що відбувалось з ним у Франції до настільки жаданої медалі на паралельних брусах.
У розмові з OBOZ.UA в Парижі Ірина Горбачева розповідала про травми, які завадили її учню виступити на повну силу, відсутність грошей на лікування від держави, а також зазначала, що у неї немає претензій до людей, які оцінювали Ковтуна на Іграх. Хоча більшість колег мали іншу думку.
“Дуже складно судити найкращих гімнастів у світі, найкращих тренерів планети і їхню спільну працю. Тому у мене особисто претензій до суддів ніколи не було, немає і не буде. Ми лише робимо висновки і будемо аналізувати. Звичайно, є хибні сторони, над якими можна ще більше працювати”, – пояснювали тоді у розмові з нами Горбачева.
“У той самий час мене у весь світ вітав, всі писали різними мовами, мовляв, вітаємо вас з п’єдесталом багатоборства без медалі. Тобто, усі нам віддали друге-третє місце. Наступного дня, коли ми пішли в зал для тренування, усі також вітали. Вони знають, що я не володію іноземними мовами, тому всі показували на пальцях – мінімум третє. Тобто, так визначав світ, але судді виконали роботу своїм чином”, – відмітила тренерка.
Горбачова полюбляє багатоборство і у Франції робила акцент саме на ньому: “Ми викладалися там, але, на жаль, маємо четверту позицію. Але це має нас загартувати, і я вважаю, що Ілля ще не сказав своє останнє слово, що ми через чотири роки покажемо набагато більше і краще”.
Тим паче, що на Іграх 2028 року у Лос-Анджелесі будуть діяти нові правила, які передбачають вже по вісім елементів у програмах замість десяти. І це має трохи полегшити життя Ковтуну, якому у серпні виповнився 21 рік.
“Ви бачите, який він габаритний, скелетна маса, він високий. Ви ще когось тут побачили такого великого? Ні. Йому набагато складніше, ніж іншим. Візьміть любого гімнаста, який, наприклад, робить переліт через поперечину, падає, йому легко піднятися. А Ілля падає, він легені вихаркує, і потім ледь піднімається. Тобто йому це все дається складніше, ніж іншим. Його організму треба довше відновлюватися”, – пояснила Горбачева.
“Але він через усе це проходить – крізь біль, крізь сльози, крізь не можу, не хочу, але буду, мушу і потрібно, хто, якщо не я”, – додала наставниця.
Дуже шкода, що у кваліфікації на Олімпіаді Ковтун сильно помилився на поперечині і не зміг відібратись у фінал на приладі, де він є діючим чемпіоном Європи. Проте добре виконав вільні вправи, хоча буквально за сім місяців до Парижу-2024 гімнаста прооперували, а на довге відновлення не було часу.
“Стосовно фіналу на вільних вправах, Ілля взагалі міг не потрапити, тому що 4 грудня у нього було дві жорсткі операції на стопі, більше семи годин він знаходився під наркозом. Йому зробили дві операції одночасно, і ми не усі проблеми вирішили, деякі довелось відкласти вже після Олімпійських ігор. Адже якби ми зачепили ще зв’язки, то це більше, ніж півроку на відновлення”, – зізналась Ірина.
А так, як розповідав сам Ковтун, через 17 днів після операції він вже почав ходити, а через три тижні приступив до тренувань, тоді як фізіотерапію проходив у Німеччині.
Однак, за словами Горбачевої, Ілля дещо погіршив ситуацію на чемпіонаті Європи у кінці квітня: “Він також йшов ва-банк і, на жаль, отримав ще додаткову травму на тій самій ступні, там прямо в середині суставу”.
“Ми вже тричі реабілітувалися в Німеччині, нам дуже сильно допомагає Сіріус, дуже сильна, мегалюдина. Він себе називає техніком людського спортивного організму, але воно дійсно так і є. Він нам дуже допоміг. Після чемпіонату Європи у нас три тижні нога не “стухала”, вона була наче надута перчатка. Навіть з тим, що Сіріус цілий тиждень з ним працював”, – згадала тренерка.
Тому підготуватися до Олімпіади на вільних вправах так, як би того хотілося, багаторічний тандем просто не встиг. Хоча у 2023 році українець був медалістом і навіть перемагав на етапі Кубка світу у цьому виді програми. І 2024-му Ковтун теж почав показувати непогані результати у вільних вправах, переміг на Кубку світового виклику у Осієці і Копері.
“На Олімпіаді нам не вистачило складності. Є у Іллі такий складний елемент – подвійне сальто з двома гвинтами, але цей елемент ми після травми не робили, тому що там дуже велике навантаження. Але в нього є і чотири винти назад. Напередодні на тренуваннях ми спробували ускладнити – зробити замість трьох гвинтів три з половиною, а замість трьох з половиною – чотири. Тоді б база була б не 6,2, а 6,4, однак, на жаль, нога не витримувала”, – пояснювала Ірина.
“Після того, як він робив чотири гвинти, після курбету під час приземлення в нього йде відбиття і прострілює ногу, і необхідно 10–15 секунд, щоб він міг продовжувати стрибати далі. А ми не можемо на вільних правах це дозволити, бо там весь виступ триває одну хвилину і 15 секунд, і гімнаст не може стояти на одному місці. Ми спробували вранці і ввечері, бо лише так могли наздогнати конкурентів. Але, на жаль…”, – розповіла Горбачева.
Однак четверте місце на Олімпіаді з такою проблемою здатен посісти далеко не кожен, навіть правильно буде сказати, одиниці: “І не будемо забувати, що в нього було двічі поломане коліно на правій нозі, і дві щиколотки були переламані, і шість переломів в одному коліні, і хрести були надірвані, і паховий вузол в нього був надірваний. І з 14–16 років права нога постійно страждала. Я вважаю, що на сьогоднішній день він справді – герой”.
Але, на жаль, за словами тренерки, Україна не вклала нічого у лікування ноги Ковтуна – гімнаста, який напередодні Парижа-2024 був головною олімпійською надією нашої країни у цьому виді спорту.
“Ми все робили за власний рахунок – і навчально-тренувальні збори під час війни, і операції. Ми звертались, але нам лише давали відписки, що ніхто не може допомогти. Допомагали нам особисті мої товариші іноземці і друзі з України, які не пов’язані зі спортом. Також я є головою громадської організації фізкультурно-спортивного товариства “Україна”. То вони нам трошки допомагали”, – пояснила Ірина.
“Але, на жаль, нам дали 12 тисяч гривень, коли операція коштує 7 тисяч євро. Тому ви мені вибачте, будь ласка… А Хорватія нас повністю утримувала: харчування, зал, проживання. Все нам давали вони. З реабілітацією також вони нам допомагали”, – додала наставниця.
А на дещо Іллі довелося заробляти власними силами: “Ми їздили виступати за клуби, бо нам треба було оперуватися. Тому ми заробляли в клубах гроші і витрачали їх на Іллю. Тобто, ми все разом, все, що збирали, в нього і вкладали. На жаль, так”.
