Броварська легкоатлетка Людмила Даниліна здобула “срібло” Паралімпійських ігор-2024. У фіналі забігу на 1500 метрів у класі Т20 вона пробігла з особистим рекордом — на фініші показала час 4:28.40 хвилин.
На фініші Даниліна розповіла в ексклюзивному коментарі для Суспільне Спорт свій забіг “файним”. Однак окрему увагу приділила війні в Україні, зокрема ракетним обстрілам з боку Росії, які відбувалися вже під час Ігор.
На думку Даниліної, за умов ракетних обстрілів України та повномасштабного вторгнення, яке продовжується з 2022 року, Міжнародний паралімпійський комітет не мав права допускати представників Росії та Білорусі на Ігри у Парижі навіть як “нейтральних”. І звернулася окремо до очільника Міжнародного паралімпійського комітету Ендрю Парсонса, який сприяв остаточному рішенню щодо допуску атлетів з цих країн як нейтральних.
“Я хочу дуже багато сказати. Не знала, що я скажу, бо маю лише одну лайку. Хочу звернутися до найголовнішої людини, яка допустила російських спортсменів як нейтральних. У мене дуже багато питань до його чесності.
У мене колись брали інтерв’ю на наших змаганнях і запитали, чи часто до нас прислуховуються наші наставники, колеги, чи важко нам жити з нашими захворюваннями. Та я скажу, що всій нашій державі дуже важко. А інколи наша держава наче глухоніма: всі хочуть нам допомогти, а ніхто не допомагає. Монголи не садять Путіна, інші держави нам не допомагають. А ця людина, яка відповідає та запросила нейтральних спортсменів…”
Даниліна наголошує: українські спортсмени, що прибули до Парижа для участі у Паралімпіаді, не можуть жодним чином реагувати на “нейтральних” росіян, бо інакше отримають покарання від організаторів Ігор.
“Ми мусимо у Франції з ними їсти в одній їдальні, жити в одному паралімпійському селищі й не маємо права плюнути у морду, бо за це мене покарають. Покарають за те, що гинуть мої люди. Не можу плюнути їм у морду і мушу з цим ходити два тижні. [У фіналі] я бігла, думаючи, що цей та інші мікрофони, хоча б мене почують”.
“Хочу звернутися до цієї людини [Ендрю Парсонса]: ти не гідний. Ти не можеш казати, що спорт для всіх справедливий та має надію. Твої слова не мають жодного значення. Бо ти продав увесь спорт. Сьогодні це Україна, а завтра це буде Англія. Завтра будуть гинути твої люди, а не наші. Я не знаю, як його звати, знаю лише, як він виглядає. Мені б хотілося сказати це йому у вічі”.
Ендрю Парсонс, очільник Міжнародного паралімпійського комітету. Getty Images/Naomi BakerЯк приклад свого розпачу від ситуації, Даниліна використала фінальний забіг, де також змагалася британка Ганна Таунтон, землячка Парсонса. Українка наголосила: через війну в України та Великій Британії, а також інших країнах діаметрально протилежні можливості готуватися до змагань.
“У фіналі зі мною бігла спортсменка з Англії. Вона має всі гарні умови: чудових батьків, підтримку, прокидається без тривог. Вона прокидається, тренується, і знає, що в неї є мрія. А ця людина [Парсонс] відібрала в нас усіх мрію. І у [фіналі] я бігла, щоб всі почули: ця людина не має права займати цю посаду. Бо його слова, що спорт для всіх — це неправильні слова. Спорт взагалі не має бути для росіян, вони мають сидіти за колючим дротом. Вони всі підтримують [свого президента], нам сміються за спиною, бо нічого не можемо зробити, бо нас дискваліфікують. Хай мої слова не сприймають через порушення інтелекту, я кажу це від душі”.
“Кажу від душі: ця людина [Парсонс] не має посідати таку посаду. І хочу звернутися до всіх, до монголів зокрема: всі смерті, ті, хто зараз гине, це на вашій совісті. У той день, коли не затримали і не заарештували Путіна — у той день по Україні летіла 1000 ракет. У той день один з батьків залишився без трьох дочок та дружини. І хай він щось скаже”.
