13 травня 2025 року київське “Динамо” відзначає 98 років з дня заснування. За майже столітню історію клуб здобув десятки трофеїв, прославив Україну на європейській арені та став символом сили, традицій і незламного духу українського футболу. Проте цей день знаменується також горем для українського футболу, адже сьогодні, 23 роки тому, помер легендарний український тренер “Динамо” Валерій Лобановський. УНН розповідає про історію створення команди, перші матчі, сучасний стан та роль “Динамо” в українському футболі.
Деталі
Історія створення
13 квітня 1927 року Президія Всеукраїнської ради пролетарських спорттовариств “Динамо” з центром у тодішній столиці УСРР – Харкові затвердила створення свого осередку в Києві. Так була документально оформлена поява Київського пролетарського спортивного товариства “Динамо” (цей документ знайшов історик Олександр Кабанець у Державному архіві Київщини).
Рівно за місяць Міжвідомча комісія зі справ громадських організацій та союзів Київського округу офіційно зареєструвала Статут Київського пролетарського спортивного товариства “Динамо”. А за день до того КПСТ “Динамо” надіслало лист до Окружної ради фізичної культури Києва.
Друга згадка про футбольну команду “Динамо” з’явилася 5 квітня 1928 року в газеті “Вечірній Київ”: “Киевское спортивное общество “Динамо” в текущем году организовывает свою футбольную команду. “Динамо” подняло вопрос перед Окрсофиком о включении команды в розыгрыши матчей”.
Проте саме 1927-й, як рік заснування, зафіксований в офіційних документах і довідниках ФІФА й УЄФА. Реєстрація ПСТ “Динамо” 13 травня 1927 року, у рамках якого пізніше зародилась футбольна команда, підтверджена документами, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Тому 13 травня 1927 року офіційно вважається днем народження клубу.
Перші кроки та воєнні часи
Перший матч “Динамо” провело лише 1 липня 1928 року. В Білій Церкві проти збірної цього міста. В цій грі кияни поступилися – 2:1. Наступний матч був зіграний 17 липня 1928 року проти клубу “Динамо” з Одеси, який завершився внічию – 2:2.
Після цього кияни здійснили першу поїздку за межі республіки – до білорусі, де провели два матчі: зі збірною сусідньої республіки – 1:5, зі збірною Гомельського округу – 3:2.
14 вересня 1929 року “Динамо” проводить свій перший міжнародний матч із робітничою командою Нижньої Австрії “Дойч Ваграм”, в якому поступилося – 4:3.
1936 року в СРСР вирішили створити єдиний командний чемпіонат замість великої кількості різноманітних різнорівневих турнірів. Представником від України стала найсильніша на той час команда УРСР – “Динамо”. Дебют у чемпіонаті відбувся у Києві 24 травня 1936 року, коли московське “Динамо” розгромило господарів з рахунком 5:1.
У 1937 році вперше було проведено повноцінний двоколовий чемпіонат, у якому “Динамо” знову отримало призове місце, пропустивши вперед лише московські “Динамо” і “Спартак”. Однак до Другої світової війни жодних досягнень кияни не досягли.
22 червня 1941 року Німеччина напала на СРСР. З початком війни більшість гравців призвали до лав Червоної армії, народного ополчення і винищувальних батальйонів. 1 липня почалася евакуація з Києва. Але футболісти “Динамо”, що підлягали призову, залишалися в місті. Тренер команди Михайло Бутусов і колишній капітан команди Костянтин Щегоцький намагалися умовити начальника київського НКВС Льва Варнавського відправити у тил не тільки новачків-футболістів із Західної України, але і всіх інших членів команди. Варнавський побачив у цьому боягузтво і відмовився допомогти з евакуацією.
Після закінчення боїв за Київ у місті почало налагоджуватись культурне життя: було відкрито оперний театр, почали працювати кінотеатри, проводилися концерти. Також зростав інтерес до проведення спортивних змагань.
Німецький солдат під час окупації Києва
У результаті почали з’являтися стихійно створювані футбольні команди. Серед них – команда “Старт”, зібрана з гравців довоєнних київських футбольних клубів “Динамо” і “Локомотив”.
9 серпня 1942 року відбувся найпам’ятніший матч для команди “Старт”. В цей день в окупованому нацистами Києві відбувся футбольний матч, який увійшов в історію під назвою “Матч смерті”. Цей поєдинок став не лише спортивною подією, а й символом мужності, гідності та непокори українського народу.
Гра відбулася на стадіоні “Зеніт” між командою радянських футболістів “Старт” і німецькою командою з військових – “Flakelf”. Попри небезпеку та погрози, радянські гравці відмовилися програвати, демонструючи високий рівень гри та перемігши з рахунком 5:3.
Існує декілька версій подій матчу. Справа в тому, що існує версія, що нібито окупаційна влада поставила футболістам “Старту” ультиматум: або вони “зливають” матч, або їх буде розстріляно. Як видно, футболісти відмовилися. Історики сперечаються через це. За одними даними, за кілька днів після матчу частину гравців було заарештовано. Деяких із них було закатовано та розстріляно в Сирецькому концтаборі.
За словами безпосереднього учасника матчу Макара Гончаренка, ніхто київським футболістам перед грою не погрожував. Після матчу вони вільно розійшлися по домівках. Через 9 днів після матчу більшість футболістів “Старту” заарештували за крадіжку хліба з хлібзаводу. Всю команду утримували в гестапо деякий час, де хлопців катували та допитували, а згодом їх було переведено в Сирецький концентраційний табір.
Чотирьох із них розстріляли значно пізніше – через саботаж на хлібозаводі, де згадані футболісти працювали.
2005 року прокуратура міста Гамбурга закрила справу про “матч смерті”, яку вела з 1974 року. Між виграшем українців і їхнім розстрілом зв’язку там не знайшли.
Післявоєнний період, шлях до першого чемпіонства та епоха Лобановського
Лише 2 травня 1944 року, після повернення радянської влади, на стадіоні “Динамо” відбулася товариська зустріч київських динамівців з московським “Спартаком”. У 1954 році “Динамо” виграє перший свій трофей – кубок СРСР.
Цікаво, що “Динамо” стало єдиною командою, яка жодного разу не програла у фіналі Кубка СРСР – кожен вихід у фінал завершувався перемогою. Всього кияни вигравали Кубок 9 разів.
Гравці “Динамо” з першим Кубком СРСР
У сезоні 1961 року “Динамо” вперше виграє чемпіонат СРСР. Тоді команда на 4 очки випередила московське “Торпедо”. Кияни в першості країни провели 30 матчів, в яких лише тричі зазнали поразки і дев’ять закінчили внічию. Найприкрішої поразки в тому сезоні з рахунком 0:5 вони зазнали від московських одноклубників 23 липня 1961 року.
“Динамо” Київ стало першою командою, що виграла чемпіонат СРСР, не будучи з москви , і надалі перетворилося на один із найуспішніших клубів Радянського Союзу.
Також зазначимо, що “Динамо” вигравало 13 разів титул Чемпіона СРСР, що є рекордом Чемпіонату. В 1990 році кияни виграли свій останній титул чемпіона СРСР.
“Динамо” сезону 1989-1990 років
У січні 1964 року посаду головного тренера київського “Динамо” зайняв Віктор Маслов і вже у вересні під керівництвом нового тренера “біло-сині” виграють Кубок СРСР, перемігши у фіналі самарські “Крилья Совєтов” – 1:0.
Віктор Маслов – тренер “Динамо” у 1964-1970 роках
З 1965 року “Динамо” починає виступи в єврокубкових турнірах УЄФА. Першого трофею вболівальниками доводиться чекати 10 років. У жовтні 1973 року, перед матчем з “Карпатами” у Львові футболістам київської команди представили нового головного тренера – ним став 34-річний Валерій Лобановський. У січні 1974 року до Лобановського приєднався колишній партнер з “Динамо” Олег Базилевич.
Валерій Лобановський та Олег Базилевич
В сезоні 1974/75 “Динамо” зустрічається у фіналі Кубку володарів кубків УЄФА, в якому розтрощило угорський “Ференцварош” – 3:0.
В тому ж році “Динамо” зустрічається із мюнхенською “Баварією”, за яку виступають легендарі Франц Беккенбауер, Ґерд Мюллер, Карл-Гайнц Румменігге та інші, в матчі за Суперкубок УЄФА, в якому громить німців із загальним рахунком – 3:0.
Перший матч пройшов у Мюнхені та завершився перемогою на користь “Динамо” – 1:0. Гол забив Олег Блохін. Другий поєдинок через місяць пройшов у Києві на “Республіканському стадіоні” (нині НСК “Олімпійський”). Поєдинок завершився впевненою перемогою киян за рахунку – 2:0. Дубль оформив Олег Блохін.
Окрім того, в 1975 році кияни стають чемпіонами СРСР.
В тому році Блохін, 30 грудня, Олег Блохін був удостоєний найпрестижнішої індивідуальної нагороди у футбольній Європі – “Золотий м’яч”, що традиційно присуджується французьким тижневиком France Football. Він став першим гравцем “Динамо”, який вигравав цей трофей, і другим представником СРСР після Льва Яшина.
Після тріумфу 1975 року починається певний спад у грі “Динамо”, що триває до 1985 року. Команда й далі виграє радянські трофеї, проте прориву в грі немає. Окрім того, тривають постійні невдачі в єврокубках. 1983 року Лобановський, призначений головним тренером збірної СРСР, залишає “Динамо” і повертається до клубу 1984 року.
Нова “команда Лобановського” підтверджує свій міжнародний клас: 1986 року “Динамо” вдруге перемагає в Кубку володарів кубків, у збірній СРСР майже повним складом виступає на ЧС-86 і ЧЄ-88, де стає віцечемпіоном Європи.
Збірна СРСР на Чемпіонаті Європи-1988 (у складі 7 гравців “Динамо” Київ)
В фіналі Кубку кубків сезону 1985-1986 року “Динамо” розгромило мадридський “Атлетіко” – 3:0. Голи на рахунку Олександра Заварова, Олега Блохіна та Вадима Євтушенка.
“Динамо” з трофеєм Кубка володарів кубків
Окрім того, нападник киян Ігор Бєланов стає в цьому році володарем Золотого м’яча.
Ігор Бєланов з Золотим м’ячем
В кінці 80-х – на початку 90-х “Динамо” займається активною трансферною політикою, повністю змінюючи свій склад. “Динамо” ще виграє передостанній чемпіонат СРСР, проте клуб знову залишив Лобановський, а рівень молодих гравців був невисоким.
Незалежна Україна, тріумфи та поразки в Лізі Чемпіонів, “чорний день” в історії “Динамо” та українського футболу
Після утворення незалежного чемпіонату, “Динамо” стає однозначним лідером українського футболу 90-х, хоча й не виграє перший чемпіонат – першим чемпіоном України з футболу стала сімферопольська “Таврія”.
“Таврія” з першим в історії трофеєм Української Прем’єр-ліги
Команда бере участь у пробному розіграші Ліги чемпіонів 91/92 років. 1993 року в “Динамо” відбувається внутрішній господарський конфлікт – клуб переходить у власність Григорія Суркіса, перетворившись на акціонерне товариство.
Протягом 90-х нове керівництво відновлює клубну інфраструктуру. Будується нова заміська база. 1995 року відбувається грандіозний скандал, який ще відомий, як “шубний скандал”.
“Динамо” добивається права участі в Лізі чемпіонів, однак після першого матчу суддя Антоніо Хесус Лопес Ньєто звинувачує клуб у спробі підкупу шубами. Після короткого розгляду, УЄФА дискваліфікує клуб з розіграшу, заборонивши участь у єврокубках на два роки. 1996 року “Динамо” добивається зняття дискваліфікації, проте реабілітації не сталося.
1996 року “Динамо” повністю провалює єврокубковий сезон, після чого керівництво вкотре звертається до Лобановського з пропозицією повернутися. Цього разу Лобановський дає згоду, і відбувається останнє повернення.
Всі 90-ті, через дуже низький рівень внутрішнього чемпіонату, “Динамо” є беззаперечним лідером українського чемпіонату. Однак, 90-ті запам’яталися успішними виступами в Лізі Чемпіонів, зокрема в сезоні 1998-1999 року.
Тоді “Динамо” впевнено зайняло перше місце в групі, в 1/4 переграло мадридський “Реал” з загальним рахунком – 3:1, а в півфіналі прикро поступилося “Баварії” за сумою двох матчів – 4:3. Цей результат поки є найвищим для українських команд в Лізі Чемпіонів.
Після успіхів 1999 року відбуваються трансфери Андрія Шевченка та Олега Лужного до “Мілана” та “Арсеналу”. Клуб по інерції ще досить вдало виступає на євроарені, проте очевидним стає спад у грі. Разом з тим у внутрішньому чемпіонаті у “Динамо” врешті з’являється конкурент на золото – донецький “Шахтар”.
Андрій Шевченко, Сергій Ребров та Олег Лужний
Травень 2002 року стає “чорним днем” для “Динамо” та і всього українського футболу. 7 травня 2002 року київське “Динамо” в рамках 21-го туру Чемпіонату України приїжджає до Запоріжжя на матч проти місцевого “Металурга”. В останні роки, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, Валерій Лобановський пропустив ряд виїзних зустрічей “Динамо”. Лікарі відмовляли тренера від поїздки в Запоріжжя, але Лобановський вирішив летіти разом із командою.
Посеред першого тайму Лобановському стає погано, медики швидкої допомоги дають йому ліки, але їхати до лікарні Валерій Васильович навідріз відмовляється. На екваторі матчу здається, що “Метр” почувається краще, однак лікарі продовжують чергувати біля тренерської лави.
Фінальний свисток фіксує перемогу “Динамо”, але частина вболівальників не розходиться зі стадіону, щоб дізнатися про самопочуття Лобановського. 63-річний наставник укотре намагається відмовитися від госпіталізації – навіть до машини швидкої допомоги він іде сам, за допомоги лікарів. З інсультом на фоні гіпертонічного кризу Валерія Васильовича привозять до відділення реанімації Запорізької міської лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги.
13 травня стає відомо, що легендарний тренер помер в лікарні, не приходячи до тями. Лобановський помер в день народження київського “Динамо” – рівно 75 років із дня заснування.
Пам’ятник Лобановському біля стадіону “Динамо”
Фінал європейської Ліги чемпіонів між німецьким “Баєр 04” та мадридським “Реалом”, який відбувся через 2 дні, розпочали з хвилини мовчання віддаючи шану українському тренеру.
Період після Лобановського розпочинається його послідовником Олексієм Михайличенком, якому вдається повернути чемпіонство до Києва, однак в єврокубках команда ніяк не може навіть наблизитися до гри “Динамо” кінця 90-х. У 2004 Михайличенка змінює Йожеф Сабо, потім у 2005 приходить ще один вихованець “Динамо” – Леонід Буряк. Саме 2005 року починаються ганебні виступи киян в Лізі чемпіонів – спочатку 2005 року “Динамо” взагалі вперше за 9 років не потрапляє до групового турніру, а 2006 року, вже під керівництвом Дем’яненка ганебно провалює груповий турнір, не спромігшись досягти жодної перемоги.
На початку 2010-років киян очолює перший в історії клубу іноземний фахівець – росіянин Юрій Сьомін, відомий завдяки своїй багатолітній роботі у “Локомотив” (москва), під керівництвом якого “Динамо” завойовує “золото” чемпіонату, Суперкубок України та доходить до 1/2 фіналу Кубку УЄФА, де поступається донецькому “Шахтарю”, який в результаті і завойовує перший для Незалежної України євротрофей.
“Шахтар” з Кубком УЄФА
Подальші виступи “Динамо” в єврокубках, Чемпіонаті України та Кубку України можна назвати повним провалом. Найпровальнішим для “біло-синіх” стає сезон 2013/2014, у якому команда під керівництвом Олега Блохіна вперше за всю історію не отримала медалей, посівши 4-е місце в чемпіонаті. По ходу весняної частини чемпіонату був звільнений Олег Блохін, останні матчі клуб провів під керівництвом Сергія Реброва.
Разом з тим, “Динамо” вибороло перший трофей з 2009 року, перемігши в фіналі Кубку України донецький “Шахтар”. Під керівництвом Реброва “Динамо” виграє двічі Чемпіонат України, ще одного разу Кубок України, доходить до 1/4 Ліги Європи та вперше за 17 років виходить в стадії плей-оф Ліги чемпіонів, зупинившись на стадії 1/8 фіналу ЛЧ.
Далі були знову невиразні виступи в чемпіонаті та єврокубках. “Динамо” 5 років не може стати чемпіоном України, проте вже у 2020 році під керівництвом Мірчі Луческу, кияни завойовують довгоочікуваний трофей.
Нинішній сезон
В нинішньому сезоні “Динамо” показує впевнені результати в УПЛ та Кубку України. Команда за два тури до кінця, займає перше місце в чемпіонаті та впевнено йде до свого 17 трофею, не зазнавши жодної поразки в чемпіонаті, та третьої зірочки на емблемі.
В Кубку України команда дійшла до фіналу, де завтра, 14 травня, зустрінеться із донецьким “Шахтарем”.
Однак, в цьому сезоні “Динамо” повністю провалилося в груповому раунді Ліги Європи, зайнявши 34 місце з 36.
За роки свого існування “Динамо” здобуло понад 60 трофеїв, серед яких 13 чемпіонств СРСР, 16 титулів чемпіона України, 11 Кубків України, а також престижні міжнародні нагороди. Клуб став першим представником радянського футболу, який досяг таких вершин на європейському рівні. Успіхи “Динамо” неможливо уявити без легендарних імен, зокрема Валерія Лобановського, чиє ім’я назавжди закарбоване в історії клубу. Гравці як Олег Блохін, Ігор Бєланов, Андрій Шевченко та Сергій Ребров зробили неоціненний внесок у славу клубу як на національному, так і міжнародному рівні.
Сьогодні “Динамо” залишається однією з провідних футбольних сил України, продовжуючи виховувати талановиту молодь та підтримувати високий рівень гри. У складних умовах війни та соціальних викликів клуб продовжує бути символом незламності, єдності та футбольної традиції для мільйонів українських уболівальників.
