Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять людей, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні Sport.ua згадує боксера Андрія Ярчевського, який до боксу івдитинстві займався вільною боротьбою, потім знайшов себе в IT-сфері. Загинув боєць полку «Азов» Андрій Ярчевський 24-річним два роки тому, 4 листопада 2023-го в Серебрянському лісі на Луганщині.
Життєвий шлях
Андрій Ярчевський народився 11 червня 1999 року в Броварах на Київщині, був єдиною дитиною в сім’ї, в якій тато – юрист, мама – фінансист. Базову загальну середню освіту Андрій здобув в Броварському ліцеї № 3. Того ж року він вступив до Коледжу морського і річкового флоту Державного університету інфраструктури та технологій. У липні 2018-го юнак отримав диплом молодшого спеціаліста за спеціальністю «Правознавство» та вступив на ІІ курс Національного університету фізичного виховання і спорту України за спеціальністю «Фізична реабілітація» на заочне відділення. Водночас Ярчевський працював у столичній ІТ-компанії «Фрінет» оператором кол-центру.
Слід у спорті
Першокласником дідусь відвів Андрія до секції з вільної боротьби до Броварського вищого училища фізичної культури, де починали свою спортивну діяльність брати Клички. Секцію Андрій відвідував до четвертого класу. Покинув, бо у п’ятому класі вільного часу було вже менше.
Але думки про спорт не полишали Андрія. У нього була мрія — стати чемпіоном з боксу і побувати в США. Ярчевський вів здоровий спосіб життя, наполегливо тренувався, відвідував усі можливі боксерські поєдинки, які проводилися у Києві та в Броварах. Кожного разу, зустрічаючи знаменитість зі світу спорту, хлопець просив автограф або фото на згадку. Андрій завжди відвідував двобої і прес-конференції наших олімпійців та чемпіонів світу – Олександра Усика, Дениса Берінчика, Артема Далакяна, Жана Беленюка. Прокинутися о п’ятій ранку, щоб подивитися поєдинок Ярослава Амосова в США — це було звичне явище. Моральними авторитетами і водночас взірцями в рингу для Андрія завжди Мухаммед Алі та Олександр Усик.
Повномасштабна війна застала Андрія на роботі у Києві. Тоді він працював у столиці в ТОВ «Діджітал Скрінз» інженером з комп’ютерних систем. У той складний час Андрій продовжував забезпечувати безперебійну трансляцію новин на телеканалах України. При цьому додому жодного разу не приїжджав. Телефонуючи батькам, хлопець питав, чи не приходила йому повістка. Врешті, не дочекавшись, хлопець сам пішов до військкомату, навіть не за місцем проживання, а в столиці, щоб швидше оформити документи. Додому він приїхав лише попрощатися. Казав: «Якби я міг піти на війну ще в 2014, війна вже давно б закінчилася. Вона продовжується, бо на полі бою ще не було мене».
Бойовий досвід
Андрій був призначений у військову частину Збройних сил України А1890, в якій проходив строкову службу в 2019-2020 роках. У рідній військовій частині Андрій здобув знання з управління переносним зенітно-ракетним комплексом «Стінґер», пізніше став інструктором з мінометних розрахунків. Керівництво військової частини пропонувало Ярчевському бути і надалі інструктором, навчати наших захисників у відносному тилу. Але Андрій не шукав легких шляхів, наголошував, що у тилу мають бути ті військові, які не можуть йти на передову за станом здоров’я, а такі, як він — сильні і здорові, – мають захищати країну на полі бою.
Хлопець шукав можливості потрапити до бойових підрозділів морських піхотинців та інших, але успіхів не мав. Отримавши чергову відмову, Андрій подав заявку на вступ до 12 бригади спеціального призначення «Азов». На початку 2023 року Ярчевського прийняли в азовську сім’ю – він увійшов до «Гвардії наступу». Пройшов курс молодого бійця, він освоїв міномет та став навідником, а також отримав позивний Нокаут.
13 серпня 2023 року Андрій у складі «Гвардії наступу» батальйону спеціального призначення «Азов» відправився на схід України і з того часу протягом двох з половиною місяців брав участь у бойових діях, знаходячись на найгарячіших ділянках фронту.
Загибель
5 листопада 2023-го, вперше за півтора року, Андрій мав їхати у десятиденну відпустку в рідні Бровари. Батьки, бабуся, кохана дівчина та друзі чекали хлопця додому, готувалися до зустрічі. Але цього дня батькам повідомили: «4 листопада 2023 року ваш син Андрій Ярчевський героїчно загинув при виконанні бойового завдання, закривши своїм тілом побратимів від удару ворожого граду».
Свій останній бій Андрій прийняв на території Серебрянського лісництва у селі Діброва Сіверськодонецького району на Луганщині. Побратими змогли дістати Андрія з поля бою та намагалися врятувати йому життя, але на жаль, серце воїна не витримало.
Прощання з Андрієм Ярчевським відбулося 8 листопада 2023 року в Броварах, відспівування — в Церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Поховали воїна на цвинтарі № 3 (вул. Олега Онікієнка).
Вшанування
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння українському народові Андрій Ярчевський посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
