Російська ракета перетворила затишну квартиру тренера Михайла Кореновського на символ болю, що облетів світ. Це історія про життя, обірване на піку, та пам’ять, яка сильніша за смерть.
Цю фотографію бачив увесь світ. Яскраво-жовта кухня, що самотньо висить над прірвою на дев’ятому поверсі. Ще вчора тут сміялися діти, пахло вечерею і планували майбутнє. А потім прилетіла російська ракета Х-22 — “високоточний” привіт від “братнього народу”, який перетворив дім на могилу.
У цій квартирі жив 39-річний Михайло Кореновський. Не просто чоловік, а заслужений тренер України з боксу, який виховав близько сотні юних спортсменів. Чемпіон, наставник, батько двох дітей. 14 січня 2023 року він повернувся додому зі змагань. Втомлений, але, мабуть, задоволений. Поїв на тій самій кухні. Його дружина з дітьми чекала на нього на вулиці для прогулянки. Він так і не вийшов.
Вибух. Панельний будинок склався, як картковий. Разом з Михайлом під уламками загинула і улюблениця родини — крихітна чихуахуа Бася. “Ще вчора замість цієї дірки була моя квартира”, — писала його дружина Ольга, до останнього сподіваючись, що чоловік встиг вийти. Не встиг. Його тіло знайшли під завалами наступного дня.
Росіяни можуть зруйнувати стіни, але не пам’ять. І точно не дух. У пам’ять про батька його старша донька Маргарита вирішила зайнятися боксом. Уявіть собі цю картину: дівчинка в боксерських рукавичках — найкраща відповідь убивцям з 52-го гвардійського авіаполку, які вже “прославилися” ударом по ТЦ в Кременчуці. Вони хотіли посіяти смерть, а посіяли незламність.
Тепер у Дніпрі є сквер імені Михайла Кореновського і щорічний турнір його пам’яті. А та жовта кухня назавжди залишиться в історії. Як шрам на тілі нашого міста. Як доказ їхнього злочину. І як нагадування, що за кожною цифрою у зведеннях про загиблих стоїть цілий всесвіт, який у нас безжально відібрали.