Історія гандболіста Романа Пронюка, учасника єврокубків, який з 2014 року захищав Україну і загинув у боях за Бахмут. Він ненавидів програвати, але віддав найцінніше за перемогу країни.
Джерело: Sport.ua14 лютого. День, коли заведено говорити про любов. Але три роки тому, 14 лютого 2023-го, цей день став для українського спорту символом нещадної втрати. У самому пеклі Бахмута, виконуючи бойове завдання, загинув Роман Пронюк. Йому назавжди залишиться 47. Він був майстром спорту з гандболу, веселуном і людиною, яка понад усе не любила програвати.
На гандбольному майданчику він був справжнім бійцем. Вихованець коломийського спорту, випускник Львівського університету фізкультури, Пронюк віддав професійному гандболу десятки років. Він грав за «СКА-Львів» та «Енергетик» з Нетішина, виступав у європейських кубкових турнірах ще у 90-х, ставав срібним призером Спартакіади України. Це не просто рядки з біографії, а шлях атлета, який знав смак великих ігор.
Але за спортивними досягненнями ховався характер, про який найкраще говорять друзі. «Рома був найвеселішим гравцем команди, його всі любили, — згадує партнер по «СКА-Львів» Валерій Мельник. — Найбільше він не любив програвати і на ігри завжди виходив тільки, щоб перемогти». Ця жага до перемоги, здається, і визначила все його життя.
Тож коли у 2014 році росія почала війну, вибір для Романа був очевидним. Той, хто не терпів поразок на майданчику, не збирався віддавати ворогові свою країну. Він став на захист землі ще за часів АТО, задовго до того, як це стало страшною реальністю для мільйонів. Гандбольний м’яч він змінив на зброю, а затишний зал — на холодні окопи Донбасу.
Його останній матч відбувся у Бахмуті. Місці, що стало символом незламності та неймовірної жорстокості. Він вийшов на цю гру, щоб перемогти, як і завжди. Але цього разу ціною перемоги стало його власне життя. Схилімо голови. Пам’ятаймо Романа Пронюка — Ромцю, Ромаху, спортсмена і воїна, який віддав усе за головну перемогу.
