Він був одним із провідних боксерів у важкій вазі 1990-х років, повторивши та перевершивши досягнення Мухаммеда Алі, який тричі завойовував титул чемпіона світу з боксу серед професіоналів.
Холіфілд, як і Алі, брав участь в Олімпійських іграх, але на відміну від Мухаммеда, він не виграв золоту медаль найпрестижнішого турніру аматорського боксу.
Наймолодший із дев’яти дітей, що народився в Альморі, штат Алабама, Холіфілд виріс у районі, охопленому злочинністю, але не залишився в цьому середовищі, у віці семи років прийшовши в бокс. Виграючи змагання на підлітковому та юніорському рівні, Холіфілд здобув певну популярність на міжнародному рівні, завоювавши срібло на Панамериканських іграх 1983 року в Каракасі. У 1984 році він отримав право представляти США у складі збірної команди з боксу на Олімпіаді в Лос-Анджелесі у напівважкій вазі.
Мало знаючи про Холіфілда на початку олімпійського боксерського турніру, глядачі побачили в ньому непоганого боксера, чиї ефективні удари в корпус праворуч і хуки в голову ліворуч створили Холіфілду в очах фахівців статус одного з головних претендентів на золото в його ваговій категорії. Він достроково переміг своїх суперників у двох попередніх боях турніру і нокаутував у першому раунді суперника у чвертьфіналі, отримавши в якості опонента у півфіналі Кевіна Баррі з Нової Зеландії.
Холіфілд з самого початку домінував і в півфінальному поєдинку. Блокуючи більшість ударів Баррі, Холіфілд досить успішно доносив свої хуки до корпусу суперника. Баррі раз по раз отримував попередження за утримання задньої частини шиї суперника, в яких він знайшов для себе єдиний дієвий шанс зривати атаки Холіфілда. У середині першого раунду Холіфілд завдав удару, названого диктором «жалючим лівим», від якого ноги Баррі роз’їхалися. Рефері, Григорі Новічіч із Югославії, розвів бійців, але до цього Холіфілд встиг завдати ще один солідний удар правою. До кінця першого раунду Баррі виглядав збентеженим і приголомшеним.
Початкові 30 секунд другого раунду боксери провели обережно, після чого Холіфілд завдав двох ударів, від яких коліна Баррі миттєво прогнулися. Кевін, за традицією, намагався зупинити атаку, утримуючи потилицю Холіфілда, а той відповідав ударами в голову і корпус, доти, поки рефері не розвів боксерів, попутно знявши бал з Баррі за удар після команди зупинитися. Баррі продовжив порушувати правила — він отримав від рефері попередження за удари відкритою рукавичкою та утримання голови Холіфілда, за що з нього було знято ще одне очко як штраф.
Бій так і тривав у рваному ритмі стартів і зупинок, поки не настала розв’язка. До кінця другого раунду залишилося менше 20 секунд, і Баррі знову утримував задню частину шиї Холіфілда, коли той завдав два удари в корпус супротивника. Рефері дав команду «стоп», через секунду після чого Холіфілд нищівним лівим хуком у голову відправив новозеландця на покриття. Баррі піднявся, але суддя, дорахувавши до кінця, зупинив бій.
Баррі опинився нокаутованим.
Але він не програв.
Рефері відкликав Холіфілда, щось з невдоволенням йому сказав і дискваліфікував Евандера за те, що той вдарив Баррі після команди «стоп». Таким чином бій закінчився, і Баррі був оголошений його переможцем. І коли боксери стояли біля рефері, який підняв праву руку Баррі як переможця, той одночасно підняв у повітря праву руку Холіфілда, щоб показати глядачам, що, на його думку, саме Холіфілд виграв бій.
За іронією долі, реального переможця цього бою та учасника фіналу не виявилося. Холіфілд був дискваліфікований і тому втратив свій шанс поборотися за золоту медаль. Баррі ж був нокаутований ударом у голову, а правила диктували, що в такому випадку боксер «автоматично відсторонювався від поєдинків на період 28 днів». Іншими словами, Баррі також був позбавлений шансу на бій за золоту медаль.
У підсумку золота медаль дісталася представнику Югославії Антону Йосиповичу, якому не довелося за неї боротися у фінальному поєдинку.
Результат був опротестований Сполученими Штатами, і протест був відхилений. Але в своєрідному акті співчуття або компромісу протестна комісія погодилася присудити Холіфілду бронзову медаль, незважаючи на його дискваліфікацію.
Під час церемонії нагородження, прийнявши свою золоту медаль, Йосипович зробив те, чого, як він думав, всі від нього чекали. Він витягнув широко усміхненого Холіфілда на верхню сходинку подіуму.
Джерело: https://fightnews.info/
