Міністерство внутрішніх справ України спільно з OBOZ.UA продовжують комунікаційну кампанію, покликану розповісти про ініціативу “МВС Незламні”, історії її учасників та силу відновлення через спорт.
Відновлення ветеранів – це не лише про фізичну реабілітацію, а й про повернення впевненості в собі, підтримку, мотивацію та можливість знову відчути контроль над власним тілом і життям.
У цьому матеріалі – досвід трьох тренерів проєкту “МВС Незламні”: Юлії Єлістратової, Тараса Мороза та Максима Крипака. Їх об’єднує одне: віра в те, що відновлення починається з руху, довіри до власного тіла і підтримки людей поруч.
Провідний інспектор УКЗ ГУНП у Житомирській області Юлія Єлістратова працює у сфері фізичного та психологічного відновлення через фізичну активність. За її плечима 26 років у професійному спорті, численні травми, звання Майстер спорту України міжнародного класу, світові перемоги та участь в Олімпійських іграх. Але сьогодні її головний фокус – фізичне та психологічне відновлення ветеранів через рух і їхнє подальше повернення до активного життя.
Перше усвідомлення важливості реабілітації прийшло до Юлії через власні травми та досвід чоловіка, якому спорт допоміг подолати ПТСР. А з початком повномасштабної війни цей досвід став особливо цінним на практиці. Вона опинилася у Західному реабілітаційно-спортивному центрі разом із сином і побачила серед ВПО дітей, які буквально закривалися в собі. Тоді вона почала проводити для них прості руханки.
“Я не позиціонувала себе як дитячого тренера, але мені настільки захотілося допомогти, що я почала проводити руханки під дитячі пісеньки. І тоді зрозуміла, що можу бути корисною”, – каже Юлія.
Відновлення – це не про повернення “як було”, а про створення нового способу життя в тілі, яке пережило випробування.
Для Юлії ветерани – спільнота людей, з якими вона крок за кроком будує шлях до сили та стабільності:
“Кожен із них для мене особливий і заслуговує на окрему увагу”.
Історія, що назавжди залишилася в пам’яті тренерки – ветеран із нерухомою рукою, який у процесі занять почав плавати обома руками:
“Це значно ширше, ніж особисті досягнення у плаванні, це про повноцінне життя”.
Серед викликів Юлія зазначає нестачу віри в себе, але саме це швидко долається в роботі.
“Один із моментів, який особливо врізався в пам’ять, коли ветеран очікував доплисти бодай два басейни, а почув, що буде 100 м + 50 м за командою – і після шоку це стало сильним поштовхом рухатися далі”, – розповідає Юлія.
Вона радить не проходити цей шлях наодинці – поруч мають бути рідні, наставники та фахівці, які підтримують і допомагають рухатися вперед.
“Іноді кожному з нас потрібно побути наодинці, але загалом кожен потребує підтримки. Ми знаємо, через що ви пройшли… Ми з вами. Ми завжди поруч… Просто знайте: ви спроможні на ВСЕ! СЛАВА УКРАЇНІ!”, – передає Юлія тим, хто тільки починає свій шлях відновлення.
Тарас Мороз – викладач кафедри спеціальної фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та тренер із плавання у проєкті “МВС Незламні”. У минулому він займався триатлоном та здобув звання Майстра спорту України.
За словами Тараса, робота з ветеранами стала новим і важливим досвідом.
“Приходячи в басейн, ветерани стають схожими між собою незалежно від поранень та психологічного стану. По-дитячому щасливі, вони готові доводити один одному, хто з них швидший на доріжці у басейні”, – говорить тренер.
Однією з історій, яка найбільше запам’яталася Тарасу, стала історія ветерана, який повернувся з полону та боявся води більше, ніж пережитого досвіду. Після кількох тренувань він навчився триматися на воді, а згодом – плавати та пірнати.
Тарас Мороз наголошує, що вода є одним із найкращих методів реабілітації на певних етапах відновлення, адже допомагає:
- відновлювати рухи після ампутацій;
- тренувати баланс і координацію;
- готуватися до протезування;
- зменшувати фантомні болі;
- знижувати тривогу та психологічне напруження.
Максим Крипак – тренер із плавання проєкту “МВС Незламні” у Харкові.
Заслужений майстер спорту України, десятиразовий Паралімпійський чемпіон Максим Крипак розповідає, що реабілітація стала для нього природним продовженням власного спортивного шляху.
“Вода – це моя стихія, і я не з чуток знаю, як вона здатна зцілювати тіло та зміцнювати дух”, – зазначає він.
Максим Крипак нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня за досягнення високих спортивних результатів на XV літніх Паралімпійських іграх 2016 року в місті Ріо-де-Жанейро (Федеративна Республіка Бразилія), виявлені мужність, самовідданість та волю до перемоги, утвердження міжнародного авторитету України.
Його поштовхом до роботи з ветеранами стало щире бажання допомогти тим, хто віддав своє здоров’я заради свободи. Він зрозумів, що спортивний досвід і знання можливостей людського тіла у воді можуть дати реальну користь.
Найцінніший момент Максима у роботі, коли в людини починає виходити те, що на суші здавалося неможливим. У такі миті повертаються усмішка і впевненість у собі.
“Мене вразила історія бійця з важкою травмою, який спочатку ледве тримався на воді, а за кілька місяців зміг самостійно проплисти дистанцію. У воді навіть маленька перемога над болем і гравітацією стає великим результатом”, – розповідає Максим.
Мотивацію Захисникам найчастіше повертають перші успіхи та здорова конкуренція між побратимами. Спостерігаючи за прогресом один одного, з’являється внутрішній поштовх не зупинятися.
Головна порада Максима тим, хто починає шлях реабілітації, проста – зробити перший крок і зайти у воду, відкинувши страхи.
“Ви вже довели, що ви – переможці на фронті, і на цьому шляху відновлення ви теж обов’язково впораєтеся, а я буду поруч, щоб допомогти!”, – додає він.
Фахівці переконані, що спорт, плавання та фізична активність допомагають не лише відновлювати тіло, а й повертати людям віру у власні сили та можливість жити далі.
