З моменту завершення Олімпіади 2012-го року пройшло сім років, а ми продовжуємо ностальгувати за тим самим складом. Згадувати, правда, є що. Хлопці були чудові і могли їхати майже всі з нагородами, якби не сумнівні суддівські рішення.
Склад тієї самої збірної: Павло Іщенко (до 56 кг), Василь Ломаченко (до 60 кг), Денис Берінчик (до 64 кг), Тарас Шелестюк (до 69 кг), Євген Хитров (до 75 кг), Олександр Гвоздик (до 81 кг), Олександр Усик (до 91 кг). З семи боксерів п’ятеро приїхали з нагородами. Але не про всіх зараз чутно так, як тоді. Що з хлопцями зараз?
Чого досягла збірна з боксу 2012 року?
З семи вагових категорій у п’яти в нас були нагороди. Могло бути і більше, і вище за рангом. Деяких явно злили судді заздалегідь, щоб у жодній збірній не було так багато золота і срібла. Тим більше, на Олімпіаді, яка проходить не в їхній рідній країні.
Павло Іщенко вилетів заслужено – програв американцеві Джозефу Діасу з рахунком 9-19 і вилетів ще на етапі 1/16 фіналу. Василь Ломаченко взяв друге золото в кар’єрі. Денис Берінчик запалив. Наприклад, у чвертьфіналі вибив австралійця Джеффа Хорна, який пізніше, вже в професіоналах, нехай і спірно, виграє у Менні Пакьяо. Але до золота його не вистачило: Денис вийшов із травмою руки в фінал на досвідченого кубинця і програв 15-22.
Тарас Шелестюк залишився з бронзою. Чи справедливо? Теж спірно. Тарас зустрівся з британцем у півфіналі і програв в один удар: 10-11. Євген Хитров – один з найбільш спірних результатів того турніру. В 1/8 фіналу він вийшов проти Ентоні Огого – британця, який падав у нокдаун, виглядав явно гіршим за українця, але якимось чином рахунок вийшов 18-18, і судді віддали перемогу місцевому спортсмену.
Олександр Гвоздик – схожа історія, але в суперниках не британець. У півфіналі Саня зустрівся з казахом Адільбеком Ніязимбетовим, в цілому, виглядав краще, але за підсумком трьох раундів рахунок 13-13. Судді також не віддали перемогу українцеві. Чому – загадка. Для Усика ця Олімпіада – друга в житті. За чотири роки до цього він залишився без нагород, а тут почав шлях з перемоги над Артуром Бетербієвим. Далі був переможений брат Кубрата Пулєва, Тервел, і той, хто позбавив Сашу медалі чотири роки тому – Клементо Руссо.
Підсумок: два золота (Усик і Ломаченко), одне срібло (Берінчик) і дві бронзи (Шелестюк та Гвоздик). Дві бронзи точно могли перетворитися, як мінімум, на два срібла. Та й Хитров зобов’язаний був пройти далі 1/8 фіналу.
У них щось вийшло після цього турніру?
Велика частина спробувала себе в напівпрофесійній лізі WSB в команді «Українські отамани». Хлопці, разом з іншими учасниками команди, вийшли у фінал турніру, але там програли збірній Казахстану. Знову спірно, боксуючи на території суперників.
Результати більшості вам точно відомі:
– Ломаченко розриває професійний бокс і став першим лідером pound-for-pound в історії України.
– Усик став першим в історії України абсолютним чемпіоном світу. Завоювавши всі пояси в крузервейті, Олександр перейшов у хевівейт.
– Гвоздик нокаутував багаторічного чемпіона напівважкої категорії Адоніса Стівенсона, завоював пояс WBC, один раз успішно його захистив, але в спробі завоювати ще один програв чемпіону IBF Артуру Бетербієву. Зараз планує повернення.
– Денис Берінчик – інтернаціональний чемпіон за версією WBO, шостий номер у рейтингу цієї ж організації в легкій ваговій категорії.
Але такі успіхи далися не всім.
Що там з іншими?
Тарас Шелестюк – найуспішніший серед тих, про кого чути мало. Він тренується в США, боксує, але потрапив до каламутної історії з менеджером, який за документами виявився зовсім не менеджером. Довгий час сидів без поєдинків і до поясів поки далеко.
Тарасу вже 34, а чемпіони в його категорії – Менні Пакьяо, Теренс Кроуфорд, Еррол Спенс. Конкуренція шалена, вага сильна, але Шелестюк не збирається зупинятися. Судячи з останніх поєдинків, який трапляються нечасто, українець завжди в хорошій формі. За його словами, він часто в залі, займається ще й велоспортом, тренує знаменитостей і простих бажаючих, і не збирається зупинятися на цьому.
Він активний, але шансів проявити себе немає. Імениті спортсмени не хочуть виходити з ним: імені гучного немає, а шанс програти є. В останньому бою, який він проводив після 10-місячної паузи, він переміг Луїса Верона і заявив, що хоче великий бій. Зараз дуже важливо зловити свій момент, тому що час йде дуже швидко.
Євген Хитров мав кілька шансів, але кожен раз чогось не вистачало. Він став одним з головних проектів у тоді ще новоспеченій промоутерській компанії Майка Тайсона, але легенда, мабуть, вирішила, що плантації канабісу – цікавіше і простіше, а контракт українця перекупили інші промоутери.
Крім цього, Хитров мав відмінний шанс засвітитися в новому сезоні шоу «Претендент», але вилетів у другому ж колі. Євгенія губить його ж стиль: видовищний, багатоударний, але прямолінійний. Більш технічні боксери при правильному підході виграють у нього.
Щоправда, поразок в його кар’єрі всього дві – одна дострокова і одна за очками. ТКО6 від Іммануеля Аліма. Одноголосним рішенням суддів якраз в тому самому турнірі «Претендент» проти Брендона Адамса. Після цього Хитров двічі перемагав – обидва рази достроково.
Найбільш незвичайна історія у Павла Іщенка. У 2013-му він виграв чемпіонат Європи в Мінську, після чого перебрався в напівпрофесійну лігу WSB. Там три сезони виступав за «Українських отаманів».
Після цього Лу Дібелла підписав українця, але з 2015 по 2017 він провів усього три поєдинки – у всіх виграв, але далі кар’єра так і не просунулася. Причина невідома. Після цього все ще цікавіше і незвичніше.
У 2017 Іщенко прийняв громадянство Ізраїлю і повернувся в любительський бокс. Разом зі своєю новою збірної Павло приїхав на чемпіонат Європи до Харкова, але виграти не вийшло. На тому турнірі він завоював бронзу і куди пропав далі – невідомо.