Завершуємо підсумовувати найкращих з найкращих футболістів нашого чемпіонату списком топових центрфорвардів. Список вийшов дивовижним. Втім, судити знову вам. Але на цьому крапку не ставимо. Вишенька на торті – топ-десятка тренерів нашого чемпіонату. Обов’язково дочекайтеся.

10. Олександр Гайдаш

Клуби: «Таврія», «Металург» М
Роки кар’єри: 1992-2003

Один з найкращих бомбардирів епохи становлення вітчизняного чемпіонату. Мав дуже хороші дані – відмінну швидкість, непогану техніку і чудову гру головою. Але на його кар’єру великий відбиток наклали травми. Досить рано перехворів на ревматизм, хворобу Боткіна. Потрапив в автокатастрофу – зламав ключицю.

Але Гайдаш стоїчно переносив ці неприємності. Став одним з найкращих футболістів «Таврії» у вітчизняній історії. З сімферопольської команди йшов тричі. І тричі повертався. У чемпіонатах України забив 95 м’ячів.

9. Іван Гецко

Клуби: «Чорноморець», «Дніпро», «Кривбас», «Карпати», «Металіст»
Роки кар’єри: 1992 – 2002

Вибору у Івана Гецка з приводу майбутньої професії не було: його батько був футболістом, виступав у другій союзній лізі. Його стопами пішов і Іван. Причому швидко так пішов. Уже в 20 років молодим форвардом цікавилися «Шахтар» і «Чорноморець». Одесити опинилися більш наполегливими, і Іван опинився в «Чорноморці». Там він відразу влився в основу. Молодого форварда запрошували до складу збірної СРСР, на нього претендували відразу кілька італійських клубів. Але в підсумку він опинився в Ізраїлі. А ще пограв у чемпіонаті Росії.

У 1997 році повернувся в Україну – захищав кольори «Дніпра». Найбільш помітний слід залишив в «Карпатах». Автор першого хет-трику і покеру в чемпіонатах країни. А ще автор першого в історії забитого м’яча за збірну України. Він був яскравим форвардом таранного типу, з відмінним гольовим чуттям і вмінням добре грати головою. А ще він класно виконував штрафні удари.

8. Тимерлан Гусейнов

Клуби: «Зоря», «Чорноморець», «Спартак» С
Роки кар’єри: 1992-2002

Цікавий був час – перші чемпіонати нашої футбольної Незалежності. Наприклад, нападник «Зорі» Тимерлан Гусейнов за два перші сезони забив за луганську команду 21 м’яч. Вельми непоганий показник. Але на третій сезон в «Зорі» Тимур не залишився: луганський клуб взяв курс на омолодження, тому Гусейнов йому виявився непотрібним. І він безкоштовно перебрався в «Чорноморець». В Одесі Гусейнов на довгі сім років став не лише головним забивалою, а й справжнім кумиром уболівальників. А ще – найрезультативнішим футболістом «моряків» в історії команди. Форвард з відмінним гольовим чуттям, хорошою швидкістю і ударом, який чудово грає головою – ось його характерні риси. З одеситами Гусейнов виграв Кубок України і «срібло» національного чемпіонату. Двічі ставав найкращим бомбардиром першості – в 1994 і 1996 роках. Перший серед українських футболістів, кому вдалося забити сто м’ячів в офіційних матчах.

7. Олександр Гладкий

Клуби: «Металіст», «Арсенал» Х, «Харків», «Шахтар», «Дніпро», «Карпати», «Чорноморець», «Динамо»
Роки кар’єри: 2004 – 2018

Людина штрафного майданчика. Опинитися в потрібний час в потрібному місці – ось одна з двох головних чеснот Гладкого. А друга – відмінна гра головою. Незважаючи на все-таки обмежений технічний потенціал цього футболіста, за свою кар’єру в українському чемпіонаті він встиг забити більше сотні м’ячів. А ще цей форвард – один з небагатьох в нашому футболі, хто зумів пограти відразу в п’яти найбільш відомих вітчизняних клубах: «Металісті», «Шахтарі», «Дніпрі», «Чорноморці» і «Динамо».

Правда, в «Динамо» він не стільки грав, скільки мучився. А ось у складі «Шахтаря» став дворазовим чемпіоном України, переможцем Кубка УЄФА. З Донецька до «Дніпра» він переходив за сім мільйонів євро. Зараз його послуги оцінюються значно дешевше.

6. Жуніор Мораес

Клуби: «Металург» Д., «Динамо», «Шахтар»
Роки кар’єри: 2011 – т.ч.

Крізь терни – до зірок: такою виявилася кар’єра цього нападника в чемпіонаті України. У наш чемпіонат Мораес потрапив з Румунії, де виступав за «Глорію». Трансфер бразильського форварда в команду з Бистриці обійшовся його колишньому клубу всього в десять тисяч євро. У «Глорії» за два сезони бразилець забив 18 м’ячів, чим привернув увагу більш сильних клубів. У підсумку він виявився в донецькому «Металурзі». Але вже за півтора мільйона доларів. Однак дебютувати у своїй новій команді Мораес не встиг – був відряджений в болгарський ЦСКА. І лише після року, проведеного в софійській команді, Мораес повернувся в Донецьк. У «Металурзі» він підтвердив свій бомбардирський талант, забивши 35 м’ячів. І знову він привернув увагу більш сильних клубів.

Після закінчення контракту з «металургами» на правах вільного агента перейшов в «Динамо», уклавши з киянами трирічний контракт. У Києві теж чимало забивав. Після завершення терміну угоди з «біло-блакитними» перебрався в «Шахтар». Цей перехід супроводжувався скандалом, так як Мораес нібито обіцяв президенту «Динамо» і партнерам по команді, що продовжить контракт з київським клубом. У донецькому клубі він став забивати ще більше. В останніх чотирьох сезонах цей нападник – кращий форвард чемпіонату України. Прийняв українське громадянство, заграний за нашу збірну, з якою пробився на Євро-2020.

5. Євген Селезньов

Клуби: «Шахтар», «Арсенал» К, «Дніпро»
Роки кар’єри: 2002 – 2016

Не особливо технічний, не володіє надзвуковою швидкістю, візуально має проблеми із зайвою вагою – ось таким іноді здавався цей форвард. Але по морально-вольовим, вмінню зіграти головою, відчути момент або продавити захисника – йому практично не було рівних в нашому чемпіонаті. Українська кар’єра Селезньова вмістилася в трьох клубах. І лише в «Арсенал» він увійшов один раз. А ось між «Шахтарем» і «Дніпром» метався постійно. Так і не прибившись в результаті до одного з цих берегів.

У команді Луческу «Селя» став переможцем Кубка УЄФА і чемпіоном країни, хоча грав нечасто: іноді програвав конкуренцію, іноді через свою сварливу ​​вдачу. У «Дніпрі» Євген став безальтернативним гравцем основи, одним з лідерів команди. Вніс величезний вклад в вихід «Дніпра» у фінал Ліги Європи в 2015 році. Після того, як «Дніпро» почав «валитися», транзитом через «Кубань» знову повернувся в «Шахтар». Але відносини з новим керманичем донеччан Фонсекою не склалися, і в 2016-му Селезньов назавжди покинув «Шахтар». На даний момент захищає кольори турецького «Бурсаспору». За збірну країни провів 58 матчів, забив 11 м’ячів.

4. Максим Шацьких

4. Максим Шацьких

Клуби: «Динамо», «Арсенал» К., «Чорноморець», «Говерла»
Роки кар’єри: 1999 – 2015

Його брали на місце Андрія Шевченка, коли той пішов у «Мілан». Другим Шевченком форвард, який прийшов з калінінградської «Балтики», не став. Він став першим Максимом Шацьких. На цього нападника претендував ще й московський «Спартак», але київські динамівці виявилися більш наполегливими. До того ж, Макс хотів грати під керівництвом Лобановського. Старт в новій команді для Шацьких – краще не придумаєш: дубль в матчі кваліфікації Ліги чемпіонів проти «Жальгіріса». У складі «Динамо» Шацьких виграв все, що можна виграти на внутрішній арені, двічі ставав кращим бомбардиром чемпіонату. Швидкий форвард, що вміє зіграти на випередження, з поставленим сильним ударом, непогано грає головою. Він міг забити нереальний за красою гол, а міг і промазати в порожні ворота. Але київські вболівальники його дуже любили.

Під час перебування тренером «Динамо» Сьоміна втратив місце в основі. Але прощальний матч для Шацьких Сьомін не влаштував, хоч вболівальники і вимагали випустити на поле «Винищувача». Після «Динамо» успішно грав в «Арсеналі». Завершив кар’єру в «Говерлі». На даний момент – найкращий в історії чемпіонатів України бомбардир – 124 м’ячі.

3. Луїс Адріано

Клуб: «Шахтар»
Роки кар’єри: 2007 – 2015

Кращий бомбардир в історії «Шахтаря» – 128 голів. З донецькою командою виграв шість чемпіонатів України, чотири Кубки країни. За «гірників» цей бразилець вірою і правдою грав дев’ять сезонів. У Донецьку Луїс Адріано з’явився в 19 років. Але вже в статусі молодої зірки. У складі бразильського «Інтернасіоналя» він став переможцем клубного чемпіонату світу. На нього розраховували клуби із Західної Європи, але бразилець опинився в «Шахтарі». Стати гравцем основного складу в команді Луческу Луїсу вдалося не відразу. У двох перших сезонах він був гравцем ротації.

Переломним для нього став чемпіонат 2008/2009. У тому сезоні бразильський форвард став регулярно грати за донеччан. А ще він зробив вагомий внесок в перемогу «гірників» у фіналі Кубка УЄФА, забивши один з двох м’ячів «Вердеру». Його відрізняли неабияка працездатність, хороша швидкість, відмінний удар. А ще він міг і асистувати партнерам. Найкращий форвард чемпіонату України початку-середини десятих. З «Шахтаря» пішов в «Мілан».

2. Віктор Леоненко

Клуби: «Динамо», ЦСКА, «Закарпаття»
Роки кар’єри: 1992-2002

Найкращий нападник чемпіонату України «дошевченкової» епохи. У «Динамо» зі столиці України потрапив зі столиці Росії. Теж з «Динамо». У 1992 році. У тому переході до сих пір багато білих плям. Через трансфер Леоненка був величезний скандал, футболіст був тривалий час дискваліфікований, тому і не зміг зіграти у фінальному поєдинку першого чемпіонату України проти «Таврії». Зате наступні сезони пройшли під знаком Леоненка. Віктор визнавався кращим футболістом країни три роки поспіль – з 1992 по 1994-й. Найбільш пам’ятні його м’ячі – «дублі» в ворота «Спартака» в груповому турнірі Ліги чемпіонів, і «Барселоні» – в кваліфікації ЛЧ. Як форвард вмів практично все. І навіть більше. Такого технаря, як Леон, в нашому футболі довго не було.

З приходом в «Динамо» Лобановського втратив місце в основі. Не в останню чергу через небажання дружити зі спортивним режимом. Тому був переведений в дубль. Догравав в ЦСКА і «Закарпатті». До кінця так і не зміг розкрити свій багатий потенціал. Зараз працює експертом на телеканалі «Футбол».

1. Андрій Шевченко

Клуб: «Динамо»
Роки кар’єри: 1993-1999, 2009-2012

«Цар, дуже приємно». Як Андрія тільки не називали на Заході: і «диявол зі Сходу», і «білий Роналдо», і просто «Цар». Але для всіх нас він був просто Шевою. А ще – найкращим українським футболістом часів Незалежності. Без варіантів. Перші футбольні кроки робив в якості опорного півзахисника. Але швидко був перекваліфікований в форварда. У першій команді «Динамо» дебютував в 18 років. І якщо в чемпіонаті країни цей дебют пройшов не дуже помітно, то в Лізі чемпіонів – ще як помітно: Андрій забив гол «Баварії». Після гри представники мюнхенського клубу обіцяли «Динамо» золоті гори за цього форварда. Але його ніхто не відпустив. І на чотири сезони Шевченко став головною зіркою «Динамо», головною атакуючою міццю.

Особливо Шева розцвів після повернення Лобановського до Києва. У 1997 році – його незабутній хет-трик у ворота «Барселони» в ЛЧ, через рік він був визнаний кращим форвардом сезону в Лізі чемпіонів, коли дійшов до півфіналу Ліги. Андрій переписав наше сприйняття форварда; він одним з перших нападників почав відпрацьовувати в обороні, активно включаючись в контрпресинг. За технікою роботи з м’ячем міг посперечатися з Леоненком, а ось у всіх інших компонентах гри він був і залишається найкращим українським футболістом. У 1999-му за шалені на той момент 25 мільйонів доларів перейшов до «Мілана», став легендою «россо-нері». У 2009-му повернувся в «Динамо», де і завершив кар’єру. За збірну країни провів 111 матчів, забив 48 голів (рекорд). З 2016-го – головний тренер збірної України. Під його керівництвом «синьо-жовті» вийшли на Євро-2020.

Валерій ВАСИЛЕНКО